Віктор Коровіков – Герой 11-го туру Другої ліги

Дещо неочікувано великою вийшла перемога житомирського Полісся над тернопільською Нивою в матчі 11-го туру чемпіонату Другої ліги. Та ще більшою несподіванкою стали два влучні постріли новачка житомирців Віктора Коровікова, який проводив лише перший матч за нову команду.

— Вікторе, вас визнано героєм туру в усій Другій лізі. Як вважаєте, заслужили?

— Може, це все більше заслужила команда, без неї, без партнерів не було б перемоги і двох голів.

— Це ж дебютний ваш матч за Полісся. То сьогодні просто пощастило, чи ви настільки швидко адаптувалися у команді?

— Не знаю, без фарту мабуть нічого не буває. Пенальті заробили і хлопці дали виконати саме мені. Ми працюємо, тренувалися до гри, тож десь і фарт, і наша робота допомогли досягти результату.

— До Ниви готувалися вкрай ретельно?

— Минулий тур пропускали, тож у нас протягом трьох днів по два тренування, бігова робота. Ще зіграли з юнацькою командою Оболоні товариський матч, але до зустрічі із Нивою встигли відновитися і підійшли свіжими. Та це вже історія, і потрібно далі йти, щоб не подумали, що ця перемога випадковість.

— У позаминулому турі Ниві вдався подвиг, вона обіграла Агробізнес на його полі. Це трохи лякало?

— Ми дивилися статистику, що вони три матчі не пропускали, обіграли лідера.Та ми вірили у свої сили. Хоча команда Нива хороша, але може нас недооцінили. І ми, можливо, на цьому зіграли, забили і виграли.

— Ви зовсім не мандражували у дебютному матчі?

— Не хвилювався. Головне було – зробити свою роботу, виконати все, що тренер казав. У грі все виконали, і так вийшло, що перемогли. Я просто дуже хотів грати, тому й пішов у Полісся, давно не було практики і хотілося грати, тому й не було хвилювання.

— Чому ви взялися пробивати 11-метровий?

— У нас, до речі, до гри не було узгоджено, хто битиме пенальті. Казали: «Заробимо, тоді й вирішимо». Я сказав: «Давайте проб’ю». Вдячний команді, що довірили.

— Любиш цю справу?

— Давно не бив, може, ще у дитячій школі. Хотілося забити, давно не відзначався голом, от і попросив пробити. Вдалося: м’яч залетів у сітку.

Другий гол? Я побіг на позицію, по бровці на ближню штангу і чиркнув на дальню. І так з відскоком м’яч залетів. Цей гол дозволив відчути упевненість, бо одна помилка – і могли пропустити. А так довели матч до логічного завершення.

Чому покинув поле достроково? Ні, я не просив заміну на 90-й хвилині, так вийшло. Може, щоб час потягти, щоб в обороні зіграти надійніше.

— Ви дебютували у матчі з тернопільською Нивою. А давно в Житомирі опинилися?

— Перед закриттям трансферного вікна приїхав. Я разом із Едуардом Хавровим був у молодіжці Маріуполя, зараз він запросив у свою нову команду. Хлопців ще по Іллічівцю знаю — Ковтуна, Дехтяренка, разом з Малеєм грав у сумській Барсі. Зараз притерся до нових партнерів, з усіма спілкуюся, все добре.

— Тобто, з новим керманичем швидко порозумілися?

— Все добре налагодилося в команді, коли він прийшов. І гравці приїхали, всі з розумінням поставилися. Останні дві зустрічі добре зіграли. Ніяких конфліктів, все гарно, тренер нормально влився в колектив.

— Ви починали цей чемпіонат у київському Арсеналі. Як туди потрапили і чому звідти пішли?

— Я був вільним агентом і так вийшло, що перейшов. Але там зіграв тільки в Кубку, потім на заміни виходив, а, бувало, і в заявку не потрапляв. Тренер сказав, що краще в оренду піти, щоб була практика. «Будемо слідкувати, повернешся взимку», — сказав Литовченко, і я йому вдячний, що відпустив. Я був тільки за, настільки хотів грати.

Звісно, можна було б залишитися в команді, яка на першому місці йде. Але я не відчував, що там граю. Тож до зими я тут, а далі побачимо, як складеться.

— Минулий сезон ви відіграли за Колос, але також не були в основній обоймі.

— Так, теж не мав практики, грав небагато, хороших кондицій не було, гралося тяжко. Зрозуміло, Колос – дуже  серйозна команда і так вийшло, що краще було закінчити співробітництво.

— Виходить, із Першою лігою у вас поки що не складаються стосунки. А ось у Другій, навпаки: позаминулого сезону ви тут за Барсу вісім голів наклепали.

— Якось так складається, не знаю чому. Певна річ, хочеться довести, що міг би грати в Першій лізі, але я не кажу, що хтось в цьому винен. Чогось мені не вистачає, потрібно додати, вдосконалюватися. Звісно хочеться прогресувати, тому не жалкую, що я тут. Бажання грати у мене є, хоч і Друга ліга, тут також нелегко грати.

Бліц

• Я народився у Києві.
• Грав у Другій лізі чемпіонату Києва, де мене тренував Вадим Надирович Рагімов, потім виступав за Атлет під керівництвом В’ячеслава Ігоровича Алейнічева, а останні півроку у дитячій школі в Маріуполі працював під керівництвом Юрія Миколайовича Ярошенка.
• Кумири? Як був, так і досі залишається Андрій Шевченко. З дитинства вболіваю за Динамо (Київ), і тато мій вболівав за них.
• На хобі часу не залишається — тренування постійно. Може, там колись вдається в приставку в футбол пограти, або з друзями провести вільний час.
• Авжеж, мрія є. Хочеться по-максимуму реалізувати себе. Прикладів купа, той же Варді, який починав із нижчих ліг. А потім доводили і грали у вищих лігах. Не буду загадувати, але хочеться себе проявити, витиснути максимум!