Захисник МФК "Миколаїв" Ляшевський: у мене є бажання грати в футбол
Захисник МФК "Миколаїв" Владислав Ляшевський став першим гостем "MFCN-TV"
Фото: mfc.mk.ua
Владислав Ляшевський за один футбольний сезон зумів перетворитися з основного захисника друголігового «Суднобудівника» до людини, яка потрапила в заявку на півфінальний матч Кубка України між МФК «Миколаїв» і «Динамо» (Київ). Про свою футбольну кар'єру, цілі, друзів і багато іншого Владислав розповів в інтерв'ю "MFCN-TV".
- Владе, ти є вихованцем миколаївського футболу, у тебе зовсім юний вік, як для футболіста - 17 років, але вже в минулому сезоні відбувся твій дебют у Другій лізі, потім взимку - перехід в МФК «Миколаїв» і Перша ліга... Чи задоволений ти прогресом за свій перший футбольний рік?
- Звичайно, я дуже задоволений. Але ще дуже багато попереду, це тільки початок.
- Чи можна розцінювати позитивно твої перші кроки у професіональному спорті? Або ж все-таки були деякі недоліки або проблеми?
- В принципі, все пройшло благополучно. Я радий, що все склалося добре, але взимку був не дуже приємний момент, була травма, операція, відновлення, зараз теж є проблеми зі зв'язками, але, сподіваюся, що незабаром здоров'я тільки поліпшуватиметься. Складним був перехід з юнацького футболу до професіонального, це відчувалося і спочатку, і навіть зараз.
Фото: mfc.mk.ua
- Давай почнемо з «Суднобудівника». Вихованці миколаївського футболу стали основою цього клубу, проте тренером призначили американця Денніса Люккенса. Ти працював під керівництвом цього фахівця: що можеш сказати про цей проміжок часу?
- Як він проводив тренувальний процес - це було щось (посміхається). Були хороші матчі: команда збиралася, багато що виходило на тренуваннях, але відчувалася відсутність зіграності. Так, у інших команд ліги теж вистачало проблем, але чомусь саме у нас непорозуміння під час ігор стало головною проблемою, після чого були негативні результати. Якби зараз цей колектив зберігся - швидше за все, місце в турнірній таблиці було б інше. Команду тримали на собі Юрій Богданович Чаус, Сергій Геннадійович Жданов - це люди, які постійно опікали футболістів, завжди намагалися допомогти, давали поради. З гравців - Хохлов Вадим, Чаус Костя, який зараз грає за МФК «Миколаїв-2», Моря Леонід. Такі футболісти завжди повинні бути в команді.
- Чим відрізняється тренувальний процес Люккенса від тренувального процесу Забранського?
- Зміни видно відразу: це інший рівень. Є акцент на ігрові вправи, розіграш комбінацій, особлива увага приділяється стандартним положенням. Окремо стоять і теоретичні заняття, перегляд матчів суперника, завжди відбувається обговорення, пошук найкращого рішення. Для мене загальний результат важливіший за особисті досягнення. Я готовий завжди допомогти команді, чи то навіс зі стандарту або пенальті. Якщо скажуть бити в післяматчевій серії - проб'ю. Але якщо не готовий, то пропонувати сам або напрошуватися не буду.
Фото: mfc.mk.ua
- У професіональному футболі ти дебютував у Другій лізі проти «Тепловика-Закарпаття», а в футболці «Миколаїв» вперше вийшов в матчі проти «Геліоса» в Харкові. Який матч запам'ятався найбільше?
- Більше запам'ятався вихід в Харкові. Але я намагаюся не звертати на це уваги. Дебют є дебют, потрібно бути готовим завжди, більше уваги звертаю на те, що відбувається на полі, на саму гру. Мені про це сказали за день до гри, коли ми вже були в Харкові. Тренер покликав до себе в кімнату, сказав, що я вийду в основі, розклав фішки і почав пояснювати мою задачу на гру. Команда підтримала перед грою, Назаренко і Павлов грали в центрі захисту, багато підказували. А якщо згадати матч, який сподобався найбільше, то це, звичайно, домашня гра проти «Буковини».
- От саме і про зустріч з «Буковиною». Я дуже добре пам'ятаю той момент, коли приблизно за хвилин 10-15 до початку матчу повз мене нервовим кроком пройшов помічник Руслана Забранського - Анатолій Ставка. Він зайшов в роздягальню і стривожено повідомив: «Назік (Дмитро Назаренко, прим. Авт.) задню смикнув». Фактично, ти був відразу кинутий в бій, тому - що переповнювало тебе протягом всіх 90 хвилин?
- Так, тоді Діма Назаренко отримав травму на розминці, тому мені відразу повідомили, щоб я готувався. Матч був за «шість очок», ми були зобов'язані перемогти, під кінець я отримав жовту картку за зрив атаки. Були помилки, але я думаю, що це все можна виправити - якщо буде бажання. А воно у мене є.
Фото: mfc.mk.ua
- Ти потрапив в заявку на матч з «Динамо» (Київ), розминався весь другий тайм, але на поле так і не з'явився. Неодноразово запущена уболівальниками «хвиля», заповнений стадіон, гранд українського футболу - що запам'яталося найбільше?
- Емоції, які були тоді навіть на лавці запасних... Тоді це треба було просто відчути. Атмосфера панувала неймовірна. Хочеться, щоб таких матчів було побільше.
- Зараз головний покровитель МФК «Миколаїв» Сергій Анатолійович Кантор запропонував ідею створення футбольного кластера - об'єднати зусилля футбольних шкіл міста, перетворити спортивну інфраструктуру і спільними зусиллями підняти рівень спорту, зокрема, футболу, в Миколаєві. Що ти думаєш з цього приводу?
- Я думаю, що це чудова ідея, хороший проект, який обов'язково принесе успіх миколаївському футболу. Перші кроки керівництвом клубу вже зроблені: проведена презентація проекту, на якій був присутній голова ПФЛ Сергій Дмитрович Макаров, створена команда МФК «Миколаїв-2». Я не сумніваюся в тому, що ми знаходимося на правильному шляху. З багатьма хлопцями з МФК «Миколаїв-2» я був раніше знайомий з ігор в дитячо-юнацькому футболі, з деким жив у спортивному гуртожитку. У цій команді більшість хлопців - новачки, це їх перший крок у футболі, а я, хоч і проводжу свій другий рік в професіональному спорті, але все одно не зважаю «старшим товаришем». На іграх не соромимося підказати один одному, коли це необхідно, вчимося, з усіма у мене хороші стосунки.
- У МФК «Миколаїв» взимку 2017 року ти прийшов разом з Василем Пасічником. Вас можна часто побачити разом в місті, на фотографіях в соціальних мережах.
- З Васею ми давно дружимо, разом прийшли в СДЮСШОР «Миколаїв», разом почали футбольну кар'єру і тепер намагаємося продовжувати спільні виступи. Я розумію його на полі з півслова, та й у повсякденному житті практично немає якихось конфліктів. З другої команди спілкуюся з усіма, з першої - там молодих майже не залишилося, тільки Ваня Морозов, ще Алексанов Сергій - людина, з якою дуже легко спілкуватися на рівних.
- Владе, ти знаходишся в обоймі першої команди, але за неї в цьому сезоні зіграв лише чотири хвилини. Набагато більше ігрового часу є в МФК-2, але й там поки що все не дуже добре: наприклад, видалення в матчі з «Дніпром».
- Це моя перша червона картка (посміхається). Відразу після гри зі мною поговорив В'ячеслав Григорович Мазараті, зробив професіональні підказки, не було ніякої «пиханини», як люблять говорити. Я потім переглядав момент, ще й пряма червона відразу вийшла ... Визнаю, що був неправий, на полі здавалося, що нічого страшного не відбувається, але картка, звичайно, істотно змінила ситуацію на полі.
- Сучасний правий захисник - яким він повинен бути і що зобов'язаний виконувати на полі?
- Зараз ера атакувального футболу. Захисник повинен вміти підключатися до атак, робити навісні передачі. Треба дивитися по ситуації, не має значення, за якою схеми грає команда: якщо є зона, чому б не піти і не підключитися? Тебе підстрахують, тому треба йти вперед. Але мені подобається варіант, при якому будуть забивати інші, ніж я заб'ю свій м'яч. Головне, щоб були перемоги у команди. Дуже хочеться зіграти проти «Металіста-1925»: не тільки через Юру Буличева, там зібрані досвідчені гравці, а провести 90 хвилин на полі проти них - означає спробувати свої сили, набратися потрібного досвіду. А у самого Буличева я почерпнув його манеру підключення до атаки: вже два м'ячі за харківський клуб він забив, не соромиться допомагати в нападі, це дуже необхідно крайнім захисникам у футболі. Ще подобається гра Артема Федецького: правда, він злегка жорсткий на поле, але це добре, тому що повністю віддається грі.
- Влітку арбітри зупиняють матчі для невеликого перепочинку через високу температуру, восени бувають проливні дощі, взимку - сніг, горловики і рукавички. В яку погоду тобі подобається грати найбільше?
- Коли прохолодно (сміється). Найбільше подобається грати в дощ - більше задоволення, азарт зовсім інший. І абсолютно в будь-яку погоду потрібно грати з емоціями. Вони є у футболістів на полі, у тренерів, у вболівальників - без них футбол втратить свою родзинку. Коли виходжу з підтрибунного приміщення, завжди трохи нервую, а коли вже ступаєш на поле, відразу збираєшся з думками. Перед грою збираємося в коло: певні слова говорить капітан, останні настанови один одному, ми повинні стати одним цілим. Під час гри голос тренера чутно завжди, по справі говорить не тільки він, а й партнери по команді.
- Батьки стежать за твоєю футбольною кар'єрою?
- Вони не особливо звертали увагу, грав собі і грав синок (посміхається). Сім'я у мене не футбольна, і, до речі, ще на жодній грі вони не були. Через Інтернет тато дивився матч з «Буковиною», зараз говорять, щоб старався і не лінувався, не втрачав свого шансу. А на вулицях мене і не пізнають - і це чудово. Не люблю уваги з боку інших, я більше тиха і спокійна людина, та й рано ще, щоб помічали, зупиняли - молодий для такого. Особисте життя я не люблю виставляти напоказ, а на трибунах я помічаю тільки одного вболівальника. Виходжу на поле, концентруюся і роблю все можливе для перемоги своєї команди. Дуже приємно після ігор плескати всім тим, хто підтримує - ми граємо для них.
- Що можеш сказати уболівальникам на завершення?
- Сезон дуже довгий, все ще попереду. Хочеться, щоб на команду приходили глядачі, вболівали за нас саме в чаші стадіону, а ми намагатимемося радувати їх позитивними результатами.
Бліц опитування:
Народився в Херсонській області.
Перший тренер: Ігор Іванович Нойок, дядько Олександра Нойока.
У Миколаєві тренувався у Аркадія Анатолійовича Чунихина.
Улюблений клуб: «Дніпро». Раніше був лондонський «Арсенал», але з часом зникла симпатія.
Улюблений гравець: Олександр Нойок.
Якби був вибір між Лігою Чемпіонів і збірною України: вибрав би грати в складі національної збірної.
Символічна збірна світу: Буффон - Рамос, Сілва, Марсело, Дані Алвес - Бускетс, Модріч - Іско, Неймар, Мессі - Луїс Суарес.
Прес-служба ПФЛ за матеріалами mfc.mk.ua
Розмовляв Олександр Олійник. Використано фото Анатолія Спиці, Анастасії Мехедовой, Ігоря Кір'яков, Вадима Кучмія, ФК «Дніпро» і ФК «Геліос» (Харків).
