Співзасновник клубу футбольних вболівальників "Lucky Fans" Володимир Гребьонкін дописує у блозі ПФЛ
Привіт, моє ім'я Володимир Гребьонкін, я співзасновник клубу футбольних уболівальників "LuckyFans". У Рівному з однодумцями ми розвиваємо вболівальницький рух, створюємо свою фанатську культуру. У цей блог планую робити дописи на теми, які нас - уболівальників - хвилюють-цікавлять. Зараз поговоримо про такі дві історії.
ПРО КАЛЕНДАР
На останню домашню гру "Вереса" наприкінці квітня прийшло більш як 2000 глядачів (2650 за протоколом). Наш Колізей (так ми називаємо руїни стадіону "Авангард") звик бачити значно більше. І проблема зовсім не у дрібному дощі. Питання у "картоплі". У перших травневих числах люди масово їдуть саджати картоплю або кудись відпочити. Так було завжди, і певно іще років зо 50 буде. Це константа, яку треба враховувати під час планування матчів. Якщо ми хочемо повертати глядачів на трибуни, якщо хочемо вигравати у конкуренції з телевізором, то треба робити так як зручно вболівальнику. Скажіть: кому потрібен матч у середу о 15:00 - ані працювати нормально не можеш, ані дивитися футбол? У Рівному ми навіть трансляції дивимося разом. Звісно не так масово як на стадіоні - але у клубному просторі, у пабах збирається чимало відданих, справжні, активних.
Іще одне: панове футбольні функціонери, вболівати за свою команду у березні й листопаді - холодно! І футболістів шкода - у завірюху, на льоду вони не лише гри не показують, а й гублять здоров'я. Навіщо таке геройство і з боку вболівальників, і з боку гравців?
Я знаю що таке таймінг, планування масштабних проектів і як складно звести до купи часто-густо непоєднувані речі. Однак все одно треба шукати варіанти і компроміси: Панове функціонери, думайте - задля цього вам і делеговано повноваження. Шукайте чому "так", а не чому "ні". Запитайте у вболівальників - минулого сезону, коли "Верес" грав у другій лізі, нас запитували, на який день краще призначати матчі (так, тоді була така можливість) - це спрацювало.
ПРО ПОДЯКУ
Коли ти весь матч заряджаєш із сектора, зриваєш голос, вигадуєш перформанси і т.д., то по завершенню хочеться зворотнього зв'язку, хочеться знати, що це все було недаремно, команда зацінила твої старання, а не лише ультрас.
У Рівному вже склалася традиція - футболісти йдуть до трибун, плескають у долоні, потискають руки вболівальникам, роблять селфі з ними. Капітан Борзенко неодмінно йде до всіх секторів. Коли команда демонструє хорошу гру, то (навіть попри поразку) футболістів зустрічатимуть вигуками "Мо-лод-ці!".
Задля справедливості маю сказати, що все не ідеально - не від усіх наших гравців бачимо "feedback". Бо іноді впливає результат на табло, іноді виснаженість грою чи може настрій цього дня "не той" - усі ми люди.
Однак, якщо хочемо повертати вболівальників на стадіон, то кожен має зробити задля цього крок - як мінімум гравці подякувати вболівальникам, навіть просто за те, що прийшли на матч, а вболівальникам треба хоча би час від часу вигукувати ім'я команди.
Треба дякувати один одному попри результат, попри настрій, попри будь-які обставини. Хочеться, щоб уболівальники навчилися оцінювати гру гравців обох команд.
Круто, коли футболісту суперника аплодують за красиві "фінти". Або, коли гравець-суперник, у свою чергу, аплодує трибунам, залишаючи поле.
Думаю, у Рівному з часом ми розвинемо таку культуру вболівання - наразі нам треба розворушити усіх 5000 (а іноді й більше) глядачів на стадіоні активно підтримувати своїх "червоно-чорних".
Так ми підтримуємо футболістів після нічиєї у важливому матчі
Отож, хтось має наважитися і розірвати замкнене коло - не ходять, бо незручний календар; не дякують, бо немає цікавої гри; не аплодують, бо не підтримують.
В ідеалі це мають зробити всі сторони. Це точно спрацює - може не одразу. Дорогу здолає той, хто буде рухатися.
