Бохашвілі: для мене важливо #житифутболом

Зірковий півзахисник ФК "Рух" Євген Бохашвілі про кар'єру, Гру і особисті уподобання

Фото: fcruh.com

Півзахисник "Руха" Євген Бохашвілі подивився разом із клубною прес-службою матч, в якому конкурент "Жемчужина" поступилася "Тепловику-Прикапаття" після 21-го матчу без поразок. Після гри футболіст розповів багато цікавого про свою кар'єру і свої задачі в футболі.

- Справді, настрій кращий після того як прграла Жемчужина. Гадаю, в усіх він поліпшився. Чемпіонські перегони тривають. Головне – набирати очки, тоді обов’язково досягнемо свого. Вважаю, якби здобували їх, то такої ситуації не виникло б, - сказав досвідений гравець.- Втратили багато непрогнозованих очок на виїзді через переживання. Команди, які нас приймають, по-особливому налаштовуються. Можливо, десь трішки до цього психологічно не готові. Потрібно докладати ще більше сил і боротися не лише з суперником, але і з собою. Треба перебороти насамперед самих себе і розуміти, що очки на виїзді так легко не даються, як вдома. Гадаю, ми це зрозуміли вже і повинні втілювати у реальність.

- Євгене, ти перейшов у «Рух» з Прем’єр-ліги. Вже спробував на дотик і смак Другу лігу. Як тобі рівень цього турніру?

- Я думав, що тут буде відрізнятися рівень футболу. Якщо відверто, тут практично усі намагаються щось комбінувати, ніхто не хоче поступатися у боротьбі. Тут будь-яка команда може протистояти клубам Першої і навіть Прем’єр-ліги. Всі футболісти зі школою. Я навіть здивований таким високим рівнем. Але потрібно розуміти, що це Україна, яка славиться боротьбою. Тільки в елітарному дивізіоні на перший план почне виходити майстерність, індивідуальні здібності. Тож якщо будемо всією командою боротися, то зможемо досягти результату. А якщо сподіватимемося лише на майстерність кожного з нас, то нічого не вийде. Це єдине, що я вже зрозумів на сто відсотків. Тому що будь-який гравець з іншого клубу за рівним нижче бореться, бігає і навіть просто б’є ці м’ячі по аутах та вже нічим не поступається, бо як мінімум не програє. Тож насамперед потрібно вигравати боротьбу, далі вже застосовувати майстерність. Інакше ніяк.

- Ти вживаєш часто слово «боротьба». Багатьох і зокрема мене воно дратує, бо це інший вид спорту. Хочеться, щоб наші команди грали у футбол, але реалії інші?

- Розумієте, наші команди тренуються і часто проводять матчі на таких полях, де грати у футбол неможливо. Якщо в Європі навчають насамперед віддавати точний пас, більш технічно вправлятися з м’ячем, то у нас немає де цьому вчитися. Тому коли наші гравці виростають, то у першу чергу вміють боротися і багато бігати. Додайте сюди непоступливий характер і більшість команд Другої ліги - усі ці компоненти мають і застосовують. В інший футбол вони не можуть грати, тому що умов немає. Команди, які майстерніші і хочуть йти іншим шляхом, через те, що виходять на такі поля, автоматично переходять на відповідний футбол. Це наша проблема, через яку ми втрачаємо очки на виїзді. Тож і підлаштовуємося під стиль суперника.               

- Чи реально футболістам забути про турнірну таблицю? Будемо відверті, ключове завдання на сезон виконане – команда вже однією ногою у Першій лізі. Грайте у свій футбол?

- З перших хвилин ми починаємо грати у свій футбол. Навіть коли щось не виходить, не б’ємо вперед, намагаємось комбінувати. А у другій частині матчу на нас тисне відповідальність за результат. Тож потрібно швидше звикати до того, що ми лідери. Попри те, що щось не виходить, треба бути сильними і грати у свій футбол. Чим швидше звикнемо, що не маємо відходити від своєї тактики, тим швидше буде результат.

- Мабуть, ще півроку тому ти не міг уявити собі, що футбольна доля тебе поверне до Львова. Щоправда, тепер у винниківський «Рух»?

- Я ніколи не реагую на запрошення начебто я якась зірка і йду у якийсь слабкий клуб. Адже у футболі трапляється так, що може у мене щось не виходити, або клуб, який недооцінюєш, може стати сильнішим. Якщо б ця пропозиція виникла навіть влітку, то я б її спокійно зважив. І коли взимку мені запропонували перейти у «Рух» , свідомо зробив крок назад і перейшов у Другий дивізіон. Так, я довго усе зважував, але зрозумів, що треба разом з командою робити крок вперед. У цьому нічого страшного не має, я ще молодий футболіст. Якщо є люди, які гадали, що я прийшов сюди завершувати кар’єру, то вони глибоко помиляються. Для мене важливо #житифутболом.

- Ти задоволений своїм вибором?

Так. Я побачив картину зсередини, зрозумів усе. І головне - людина завдяки амбіціям може виконувати те, що ще вчора здавалося не по силах. З такою командою та з таким керівництвом будемо виконувати вимоги тренерів та досягнемо позитивного результату і зможемо здивувати багатьох людей. 

- У «Русі» від тебе очікують голів, наразі найбільше Бохашвілі-нападник потішив у грі з кременчуцьким «Кременем», де відзначився хет-триком. Героєм матчу ти став у перші десять хвилин, по завершенні ти зізнався, що настрій був на цю гру  особливим.

- Я налаштовувався не лише на гол, адже виходили грати проти лідера чемпіонату - «Кременя». Нам потрібно було лише перемагати. Звісно, пощастило, що так все склалося, я і сам здивувався. Три швидких голи потішили би будь-якого футболіста. Це лише початок того, що я повинен робити. Гадаю, від цього матчу мені потрібно відштовхуватися і йти вперед.   

- Твоє прізвище з вуст журналістів та вболівальників не сходило ще довго. Мабуть, тобою зацікавилися інші клуби? 

- Я спілкувався з агентами, але зараз я ні з ким нічого не обговорюю. Тепер у мене одне завдання - виконувати те, що від мене вимагають у «Русі» і пройти з цією командою далі. Тож всім, хто телефонує, відповідаю: зараз мої думки пов’язані лишк з винниківським клубом!

- На черзі фінішна пряма чемпіонату. На вас чекає найвідповідальнішій відрізок чемпіонату?  

- Зараз треба виходити на поле і не перейматися результатом, а спокійно робити свою справу, як це було у домашніх матчах. Коли нічого не тисне, ми досягаємо результату. Якщо будемо психологічно стійкими, сильними, то все буде гаразд. Бо мотивації у нас достатньо, кожен гравець хоче перемогти у чемпіонаті.

- Ти амбітний футболіст і належиш до категорії тих форвардів, які прагнуть забивати у кожній грі. Таких, як ти нападників, можна назвати егоїстами на завершальній стадії атаки. Перед грою з «Поділлям», у розмові зі мною ти зізнався, що дуже хочеш забити. І такі нагоди мав. Зокрема у першому таймі обікрав захисника суперника, вийшов на ударну позицію і міг забивати сам. Проте віддав пас Бідловському, який і записав собі в актив гол?

- Тоді мені спало на думку, що  хочу забити, і якщо це зроблю, то перерву «засушливу» серію. Але з футбольної точки зору мій партнер був у кращій позиції. Та й у нас зараз таке завдання – на першому плані не особисті досягнення. Зараз ми усією командою повинні перемагати у кожній грі і вийти у Першу лігу. У цьому епізоді я вирішив віддати пас Бідловському, хоча у потім у нього запитував: чи не образився б він, якби я пробив?  Бідловський відповів – ні. Це ігровий момент, де я вирішив правильно.

- Тішить, що ти об’єктивний і подекуди самокритичний. Шукаєш проблему не в комусь, а в собі. Бо свого часу ти був одним з найперспективніших форвардів країни. Свідченням є виклики до юніорських та молодіжної збірної України.

- Приємні етапи в кар’єрі. Найбільше пригадую матч за юніорів, коли грали проти швейцарців за перше місце у групі. Ми в гостях перемогли завдяки післяматчевим пенальті. У цьому віці для мене це був за напругою дуже серйозний матч, який завершився на позитивних емоціях. У молодіжці пригадую гру на «Арені Львів». Тоді Сергій Ковалець був тренером, ми протистояли Хорватії і поступилися 0:2.  У суперників грав Матео Ковачич – той, що зараз за мадридський «Реал» виступає.  Хорвати нас тоді здолали.  

- Ти спробував свої сили у «Дніпрі», «Карпатах», «Волині», «Нафтовику», тепер у «Русі». Які перед собою футбольні цілі ставиш?

- Я дійшов висновку, що треба постійно працювати, не озиратися, ні на кого не ображатися. Бо футбол - це злий вид спорту, він не буває м’яким, ніжним, тут усього потрібно добиватися працею і потом. Тільки тоді буде везіння і шанс обов’язково виникне.

- На початку тижня за підсумками голосування журналістів та експертів  тебе визнали найкращим гравцем квітня. Приємна несподіванка?  

- Було дуже приємно. У цьому місяці вразив ворота суперників лише у двох із п’яти матчів і лише чотири рази. Мав забивати більше і зіграти краще у квітні. Якщо буду відштовхуватися від того, що завше є куди рости, то в майбутньому теж матиму шанси стати найкращим гравцем місяця. Не завжди мені все вдавалося, але я старався. І приємно, що це помічають.

- Багато партнерів відзначають твій характер, мовляв, Бохашвілі - дуже дружній і компанійський, з ним легко у спілкуванні. Тому ти і влився швидко у колектив?

 - Я бачив різних гравців, зірок, які вдають із себе великих. Бачив і тих, хто поводився просто і адекватно. Батьки мене теж вчили не бути зверхнім. Мабуть, брав приклад з таких гравців, як Джуліано. Мені пощастило пограти в одній команді. У «Дніпро» він перейшов за величезні рекордні для клубу гроші та спочатку не виправдовував сподівань. Він приїхав як головна зірка, а в побуті був простим. Оскільки я добре англійською мовою володію, то ми з ним часто спілкувалися. Від Джуліано я багато почерпнув, він професіонал з великою літери і людина сильна. Приємно, що про мене в команді така думка. Гадаю, у нас в колективі переважно такі хлопці. Як сказав наш президент, у цю команду беруть не лише за футбольні якості, але й за людські. Вважаю, це важливо. Коли у футболістів чудові професійні та особисті якості, то команді загалом легше.

- Я помітив що у вас традиція грати у Джокера. Постійними учасниками «заруби», окрім тебе, є Панасюк, Кікоть, Чучман, Дяченко, Бідловський. Хто найуспішніший у картах? 

- Нас там восьмеро завжди збирається, найбільше щастить Дяченку. Такого фарту, як у нього, я ще не бачив.

- Твоє хоббі?  

- Раніше я займався футболом і плаванням і до того ж плавав професійно - навіть медалі за перемоги у чемпіонаті міста. Тож у вільний час йду до басейну. Люблю активно проводити час, також при нагоді вибираюся на природу.

- У команді жартують, мовляв, у тебе грузинське коріння, відтак маєш приготувати шашлики?

- Так, скільки я в команді, стільки мене просять приготувати шашлики. Але зараз у нас напружений графік, тож не до забавок. Але я пообіцяв: як тільки буде можливість, приготую справжній грузинський шашлик. Коли їдемо на природу компанією, я завжди готую м’ясо, люблю бути біля мангалу, вогню, смажити шашлики – усе це мені в задоволення.

- Багато футболістів беруть з собою в дорогу автобіографічні книги, ти що читаєш?

- Я люблю читати, раніше читав англомовні книги. Мені порекомендували Дейла Карнегі. Його потрібно читати кілька разів і обмірковувати. Ця книга змушує думати та діяти.

Прес-служба ПФЛ

За матеріалами прес-служби ФК "Рух"