Молодий джокер. Герой 24-го туру. Молодь. Віктор Георгієв

Півзахисника «Жемчужини» визнали Героєм 24-го туру серед молоді

Фото: fczhemchuzhina.od.ua

Найкращим молодим гравцем ПФЛ у четвертому весняному турі 2017 року ПФЛ України спільно з премією Золотий талант України визнано 20-річного хавбека «Жемчужини» Віктора Георгієва. Минулого туру зимовий новачок одеського клубу забив за нову команду свій дебютний м'яч. Причому відзначився він у топ-матчі проти тодішнього лідера — винниківського «Руху», зробив це вже у компенсований час. Справжній джокер - вийшов на поле за п’ять хвилин до цього, і забив переможний м’яч - 2:1! І приніс він одеситам не просто дорогоцінні три очки, а й першу сходинку в турнірній таблиці.

Визнаємо, так швидко ще жоден з молодих лауреатів не здобував звання Героя туру, а з ним і фірмову футболку німецького бренду JAKO, яку ПФЛ вручить йому на одному з найближчих матчів.

— Вікторе, ти з’явився у команді в міжсезоння, у двох перших весняних матчах чемпіонату відіграв по 90 хвилин, не забивав. Проти «Руху» вийшов на 88-й і в доданий час вирішив долю матчу. Опинився у необхідному місці в необхідний час?

— Просто в останньому матчі проти «Поділля» поганенько зіграв і тренер вирішив залишити в запасі. Але вийшов на заміну і, здається, посилив гру, робив все, що вимагалось от і пощастило забити. Це ще раз говорить про те, що коли ти робиш все правильно, то це у підсумку принесе плоди (посміхається).

— Які настанови давав Денис Колчин, випускаючи тебе на поле?

— Традиційні за нічийного рахунку: показати все, що я умію, більше загострювати, створювати моменти і спробувати забити.

— В деяких колективах новачок за дебютний гол «виставляється»: піццою, колою…

— Ні, тут не виставляються за забиті м’ячі. Просто таким чином команді зробив подарунок, вийшли на перше місце, всі задоволені і виставлятися не потрібно.

— Це вже твій сьомий гол за два неповних сезони у другій лізі. Він найпам’ятніший, чи, можливо, найперший частіше згадуєш — рік тому за «Реал Фарму» у ворота «Миру», 3:1 тоді зіграли?

— Скоріш за все нинішній, тому що перший м’яч ногою, всі інші - головою. До того ж цей гол — один із найважливіших, раніше забивав за рахунку 2:0, 3:0, не переможні голи, так би мовити, а тут — вирішальний, плюс ще й вивів нас на перше місце.

— «Жемчужина» потужно стартувала навесні: три перемоги в трьох матчах, якби «Кристал» не знявся, то й йому б дісталося?

— Можливо. У нас завдання стоять грати тільки на перемогу. Вийти в першу лігу і бажано з першого місця — таке завдання поставив тренер, тому робимо все, щоб вигравати. Основна задача — вихід до першої ліги, але внутрішньо-командне завдання поставили перед собою — вийти тільки з першого місця, всі хочуть фінішувати на цій сходинці, і кожен для цього все робить. Велика конкуренція, яка допомагає команді рости.

— Нинішній чемпіонат другої ліги інтригує все дужче й дужче. Згоден?

— Так, дуже цікаво. У ті роки менше команд було, і були явні лідери, а зараз боротьба за перше, друге, третє місця точиться запекла, плюс перехідні матчі.

Які команди виділяються? «Рух» — сильний, грає у футбол, там виконавці серйозні, і команда гра поставлена. А ми виграли мабуть тому, що більше хотіли.

— Вікторе, навіть уболівальники у своїх коментарях сперечаються про твоє амплуа: хто ти півзахисник чи все ж таки нападник?

— Я — атакувальний півзахисник, центральний, але розташовуюся на полі ближче до атаки.

— А дитячі тренери на якій позиції награвали?

— На позиції «десятки», років з 15-ти весь час грав.

— Ти дебютував у чемпіонатах ДЮФЛУ у складі «Моноліта». Ти родом з Чорноморська?

— Ні, я народився в Кілії - це невелике місто в Одеській області. Просто потрапив тоді ще в Іллічівськ на оглядини, я там пробув місяць, сподобався тренеру і мене взяли. Потім клуб розпався і я пішов до ДЮСШ-11 «Чорноморець».

Фото: Анатолій Спиця

— Наскільки відомо, «Моноліт» — був чимось на зразок філії академії «Шахтаря». Мріяв потрапити до Донецька?

— У мене була мрія просто на гарному рівні грати в футбол, а про клуб не думав. Головним було грати і добиватися цілі.

— Хто запросив до ДЮСШ-11 «Чорноморець»?

— Сергій Володимирович Зайков. Запросив на оглядини, не було інших варіантів. Я закінчив їхню школу.

— Після випускного класу в команді U-17 була нагода пробитися в команду «Чорноморця» U-19?

— Я там був на перегляді, але не підійшов. Не сподобався Нижегородову, не підійшов під його стиль гри, тому пішов у «Реал Фарму». Там почав у другій команді, потім підключили до першої, і там сезон відіграв у чемпіонаті другої ліги.

— А чим займався цілий рік, після закінчення школи?

— Так півроку у другій команді, а потім — я ж не був професіоналом, а трансферне вікно зачинилося, документи не вийшло зробити, і я півроку втратив.

— Запрошував Владислав Зубков?

— В «Реал Фарму» сам прийшов, а в першу команду так, Зубков покликав. Спочатку не встигли заявити, а вже з нового чемпіонату грав.

— У 18 років дебютувати серед дорослих дядьків було цікаво і водночас страшно?

— Звичайно цікаво, хоча все ж таки чемпіонат непростий, коли переходиш з юнацького футболу. Тут інше розуміння гри, боротьба, важко перелаштуватися.

— Відставка Зубкова навесні 2016-го здивувала?

— Так, ніхто не очікував і не міг зрозуміти, чому. У нього розбіжності з президентом вийшли, і він вирішив подати у відставку. Але це було неочікувано для всієї команди.

— Адже ти грав і після його звільнення? На твоїй кар’єрі це не позначилося?

— Я як грав в основному складі, так і грав, тільки тренувальний процес змінився і деякі люди пішли з команди.

— Нинішній сезон ти починав там же у «Реал Фармі», ось тільки то грав по 90 хвилин, то в запасі сидів, то взагалі до заявки не потрапляв. В. о. головного Олександр Бондаренко не довіряв на сто відсотків?

— Він декілька матчів з нами провів, і я зіграв там. Просто президент вирішив сам будувати свою гру, коли я залишався в запасі, він казав, що так потрібно. Він так бачив футбол і багато хто його не розуміє. Одного разу до заявки не потрапив, в кубковому матчі, але там багато гравців основи не потрапило. Він вирішив дати відпочити.

— У знаменитого в минулому форварда, а нині тренера Тімерлана Гусейнова є чому повчитися?

— Він більше нападників може навчити, адже дуже забивним був. І грі головою, і як діяти в зоні атаки. Дуже грамотно може пояснити і розповісти.

— Ті через цю нестабільність із ігровим часом залишив «Реал Фарму»?

— Були розбіжності з президентом, не хотів сидіти. Іноді він давав виходити на заміни, а я не хотів цього. Та й інші розбіжності були, тому й вирішив піти. Мені зателефонував тренер «Жемчужини» і я вирішив перейти, гарний колектив, мене все влаштовує.

— Довго думав?

— Ні. Просто в мене була травма, я в Києві лікувався, не міг відразу підписати контракт. Надрив привідної пахової зв’язки, тяжко лікуватися: два місяці нічого не робив, на уколах, реабілітація. А відразу після видужання почав тренуватися з новою командою, поїхав на збори і підписав контракт.

— Ти з Одеси переїхав до Одеси. Тобто з адаптацією проблем взагалі не виникало?

— Жодних. До того ж я всіх хлопців знаю, всі мене знають, як свій прийшов у команду. У мене тут багато друзів, вони також з «Реал Фарми» перейшли, тож з адаптацією проблем не було. Дружній колектив, кожен з кожним товаришує.

— До речі, і з Зубковим знову перетнулися: він працює з «Жемчужиною» U-19.

— Ну, так виходить, що тут всі один одного знають з минулих часів.

— Для твоєї кар’єри це крок вперед?

— Для мене так, все-таки команда вище рівнем, є цілі і завдання, тренувальний процес набагато вище рівнем, аніж у «Фармі», набагато краще тут додаю.

— Це для тебе вже другий дорослий чемпіонат. Зміцнів, змужнів?

— Я вже спокійно, вільно себе почуваю, звик. Знаю, на що команди здатні, і на що я здатен, нічого нового і складного немає. Стараюся грати і показувати те, що вмію, і додавати з кожним поєдинком.

 

Бліц

— Першим тренером був Валерій Ілліч Курносов, я пішов до секції, коли мені навіть шести років не було, така базова школа.

— З-поміж європейських чемпіонатів дивлюся в основному англійський. За «Манчестер Юнайтед» вболіваю, слідкую також за німецькою «Баварією».

— Мрія звичайна: грати в якомусь топ-клубі, досягти максимальних індивідуальних і командних результатів.

— Окрім футболу особливих хобі немає. Люблю у більярд з друзями зіграти, в настільний теніс.

 

Андрій ІВАНЧЕНКО, pfl.ua

Премія Золотий талант України — інформаційний партнер ПФЛ