Герой 21-го туру. Молодь. Володимир Кринський, "Полтава"
Голкіпера ФК "Полтава" Володимира Кринського визнали Героєм 21-го туру серед молоді
Фото: прес-служба ФК "Полтава"
Кращим молодим гравцем ПФЛ у першому ігровому тижні 2017 року ПФЛ України спільно з премією Золотий талант України визнано 20-річного голкіпера «Полтави» Володимира Кринського. Його команду у Києві чекала зустріч з «Оболонню-Бровар», яка випереджала полтавців на три очки й знаходилася сходинкою вище. Гості здобули важку перемогу — 1:0, а Кринський не просто зберіг свої ворота «сухими», а й завадив супернику реалізувати 11-метровий.
Партнер ПФЛ України німецька компанія JAKO на одному з найближчих матчів ФК "Полтава" вручить Герою 21-го туру серед молоді Володимиру Кринському фірмову футболку на згадку про цю номінацію.
— Звичайно, приємно отримувати визнання, - зізнався футболіст. - Тим більше, раніше такого не траплялося: у чемпіонатах ДЮФЛ я виступав за харківське училище, ми особливо не фейєрили, тож і я не виділявся.
— Для початку розкажи про свої враження від матчу з «Оболонню-Бровар»...
— Наприкінці першої частини чемпіонату регулярно грав, тому особливого хвилювання вже не було, досвіду набрався. Тим більш, що минулу гру на «Оболонь-Арені» проти «Десни» відіграв теж вдало («Полтава» перемогла 1:0.—Прим. ред.), тому психологічно легко було стояти на цьому полі. Може й це посприяло.
— У разі перемоги ви наздоганяли суперника. Додатковий тиск?
— Певна річ, очки нам вкрай потрібні були. Якби ми програли, вони б відривалися від нас вже на шість пунктів, тоді було б зовсім важко піднятися в таблиці.
— 36-а хвилина, коли Олег Слободян не забив тобі пенальті, стала ключовою в зустрічі?
— Гадаю, що так. Вони ж контролювали м’яч, ми оборонялися. А тут пенальті відбили, і у нас відразу ж з’явився момент, могли 1:0 ще у першому таймі зробити. Тож цей епізод додав упевненості, особливо мені.
— Завчасно знав, куди стрибатимеш? Чи ти по удару орієнтуєшся?
— Скористався першим відчуттям: куди задумав, туди й стрибаю. Тому що дивитися за розбігом гравця і вгадувати — це напрочуд важко, та й не вмію я це робити.
— Який ще епізод матчу врізався у пам’ять?
— А більше нічого особливо й не запам’яталося, вся наша команда діяла компактно, і біля наших воріт у другому таймі навіть моментів не було. Тож я, можна сказати, відпочивав, спасибі партнерам.
Фото: прес-служба ФК "Полтава"
— Скільки у твоїй футбольній біографії було відбитих пенальті?
— Так навіть і не пригадаю. Щось ніби й парирував колись (сміється).
— Кого з воротарів вважаєш справжніми майстрами в цьому компоненті?
— В Україні, мабуть, це буде Андрій Пятов, він і за збірну вирішальні пенальті відбивав, і «Шахтарю» таким чином допомагав. А у світі — мені Касільяс подобається, на мій погляд, теж непогано справляється.
— Володя, у вашому клубі надзвичайно люблять голкіперів: вас і так було троє — Бонь, Мусієнко й ти, а перед початком нинішнього сезону ще й Юрія Камінського із колишнього «Динамо-2» запросили. Оце конкуренція!
— Так травми ж переслідують. Ось і Юркові не пощастило: щойно прийшов, одержав пошкодження, відновився і знову травмувався. А зараз на зимових зборах вже Бонь «зламався», проблеми з переднім м’язом стегна. Сподіваюся, він найближчим часом повернеться й буде цікаво з ним конкурувати.
— Після закінчення харківського УФК ти відразу опинився у «Полтаві»?
— Ми тоді належали «Металісту», був там на перегляді, але не підійшов. Зателефонував агентові, він мені за два дні підшукав варіант з «Полтавою», я й приїхав.
— Нинішній сезон, як і два попередніх, ти розпочинав у запасі, зрідка потрапляючи до заявки на матч. Колишній тренер «Полтави» Анатолій Безсмертний не довіряв?
— У мене пауза виникла, років зо три не грав. А тут — Бонь, Камінського підписали, у них досвід, люди вже пограли. Я сам розумів, реально дивився на речі, що мені рано ставати в рамку воріт у матчах першої ліги.
— Коли Безсмертного на початку сезону змінив Юрій Ярошенко, для тебе все кардинально змінилося? Чи поступово зрушення відбувалися?
— Плавно все проходило. Зміна тренера — це завжди новий стимул. Анатолій Петрович вже давно знав, хто й на що здатен, його було вже важко здивувати. А тут новий тренер, ще й Бонь«зламався», і ми з Камінським залишилися. Відразу подумав: треба брати ініціативу в свої руки. Юрко саме видав невдалу гру, тож я знав, що мені дадуть шанс. Хвалити бога, що все так склалося.
— Ти дебютував у першій лізі 8 жовтня 2016-го, той матч «Колосу» ви програли 0:1. На все життя запам’ятав гол Олександра Бондаренка?
— Безумовно. Тоді на полі мені здалося, що «мій гол», засмутився. Потім ще багато разів переглядав той епізод, розбирав. Та, погодьтеся, не я перший із воротарів, і не останній, хто пропускає голи.
— Який матч із своїх дев’яти виділив би? Перший «сухий» із «Десною», чи кубкову перемогу над «Карпатами» — 2:1?
— Виділив би, однозначно, поєдинок із «Десною». Мені тоді й фартило, і я навіть сам собі дивувався. А матч з «Карпатами» запам’ятався тим, що видався дуже важким. Особливо другий тайм, ми відбивалися, як могли. Зараз згадувати про це легко, а тоді був справжнісінький кошмар, всі нерви на межі.
Фото: прес-служба ФК "Полтава"
— Зараз тобі все подобається. А два роки тому, сидячи «на банці», не жалкував, що смикнувся відразу у дорослий футбол?
— Анітрохи. Я ще до «Полтави» їздив у «Ворсклу», пропонували виступати за команду U-19. Та агент відразу сказав, що це дитячий рівень, і потрібно обирати «Полтаву»: «Так, спочатку не гратимеш, але, гадаю, користі більше буде». Я погодився, думаю, не прогадав. Цікаво тренуватися й перебувати в команді із дорослими професіональними футболістами.
Бліц
— Я народився у селищі Чкаловське, Чугуївського району, Харківської області.
— Мій перший тренер Володимир Іванович Піцаков.
— У європейських чемпіонатах вболіваю за мадридський «Реал» і трішки за «Порту», бо саме там зараз грає Ікер Касільяс.
— Моя футбольна мрія? Хотілося б за кордоном пограти. Мені дуже подобається чемпіонат Англії, але розумію, що потрапити туди надзвичайно складно.
Андрій ІВАНЧЕНКО, pfl.ua
Проект Золотий талант України – інформаційний партнер ПФЛ України
