Блог Євгена Донцова. «Народні клуби»: переваги

У продовження теми про «народні клуби»: чесно кажучи, я не люблю термінологію «народний клуб». Це більше ноу-хау президента "Вереса" Олексія Хахльова. Мені більше до душі оперувати терміном «громадський клуб».

ПЕРЕВАГИ ГРОМАДСЬКИХ КЛУБІВ

Які переваги «громадського клубу», тобто такого, який належить членам клубу, перед іншими формами власності? Головне, наскільки це актуально і можливо в наших українських реаліях?

Є кілька моделей таких клубів. Наприклад,  клуби, які на 100% належать його членам. Хороші приклади - "Барселона" і "Реал". Є такі, в яких основним відсотком акцій володіє мажоритарний власник, а вболівальники формують фонд/траст, якому належить певний відсоток, що дозволяє їм в більшій чи меншій мірі впливати на прийняття рішень у клубі. Серед представників цієї моделі - "Панатінаїкос", "Свонсі", "Данді Юнайтед".

Український футбол переживає кілька проблем. Він перестав бути цікавим уболівальникам. Люди перестають ходити на футбол, а гравці грають перед порожніми або напівпорожніми трибунами. Клуби фінансуються з однієї, рідше  - з декількох кишень, що збільшує ризики зникнення клубу за фінансових проблем власника. У підсумку вони стають валізою без ручки. І тягти незручно, і викинути шкода. Про інтерес спонсорів до таких клубах теж говорити не доводиться. Коло замикається.

Ідея «громадських або частково громадських» клубів може бути виходом і для українського футболу, і для інших видів спорту. Чому?

Громадські  клуби мають величезну соціальну цінність. Дослідження свідчать:  один долар інвестицій в такі клуби повертається громаді як 4,4 долара. Цінність таких клубів для суспільства визначається поліпшенням фізичного стану і психічного здоров'я громадян, їхнього  благополуччя, соціального життя, отримання можливості працевлаштування і персонального розвитку.

Буквально вчора "Черкаський Дніпро" оголосив, що частково стає муніципальним клубом. Як і у випадку з "Вересом", піднімається питання правильності спрямування інвестицій міського бюджету на функціонування клубу за умов  недофінансування шкіл та садочків, лікарень, відсутності доріг та іншої необхідної для жителів інфраструктури. Як на мене, міський бюджет не має морального права фінансувати професіональні клуби - якщо гроші направляються суто на футболістів і  змагання. Це перекидання витрат зі своєї кишені на кишеню громадян за нульовій вигоді для останніх. Інша справа, коли громадський клуб впливає на суспільство (про те як саме - нижче) і залучає у своє життя безліч народу; в такому випадку бюджет міста зобов'язаний підтримувати такі ініціативи.

Цікавим є досвід "Бока Хуніорс", до речу, теж громадського клубу. Будь-який уболівальник клубу, і навіть не уболівальник, а житель того регіону, що залишився без роботи, може звернутися до відповідного департаменту клубу, де його навчать новим навичкам для пошуку перспективної роботи. Вболівальника звільнено від фінансового навантаження – його несе клуб, виділяючи близько $200 000 щорічно. Клуб отримує божевільну лояльність і підтримку. Члени таких клубів зазвичай генерують до 2,5% доходу в бюджет, у Боки - це основна стаття доходів, після якої йдуть продажі квитків і абонементів, і тільки потім - партнерські угоди.

СОЦІАЛЬНИЙ ВПЛИВ ГРОМАДСЬКИХ КЛУБІВ

«Футбольні клуби забезпечують людей будь-якого віку оточенням, в якому вони покращують свою соціальне життя».

Я нещодавно спілкувався з фанатом голландського "Херенвена", який стабільно збирає 23 000 вболівальників на трибунах. Матчевий день для більшості  - не похід на його перегляд, а похід, щоб побачити друзів, перекусити з ними, дізнатися новини. Інший знайомий ділився своїми враженнями від ввідвідування одного з іспанських клубів, де вболівальники різного віку залишали футбол осторонь, масово дістаючи бутерброди і спілкуючись один з одним. Подібну поведінку «кузьмичів» засудили б ультрас, проте в спілкування і є суть європейського футболу.

«Футбольні клуби є втричі ефективнішими для розвитку соціальних стосунків, ніж робота і навчання».

«Футбольні клуби забезпечують своїх членів соціальною підтримкою краще, ніж будь-які інші соціальні структури».

«Футбольні клуби допомагають людям розвивати навички ораторського мистецтва, вирішувати проблеми і конфлікти, ухвалювати рішення, спілкуватися з різними людьми».

Це особливо актуально для нашого суспільства. Я пам'ятаю останні загальні збори членів клубу: було кілька різних точок зору,  і представники кожної сторони зверталися з нашим вкоріненим у свідомості підходом, що існує тільки дві думки – своя й неправильна.  При такому підході неможливо досягти консенсусу: треба вміти чути іншу сторону і йти на компроміси для взаємної вигоди і блага. Громадські клуби цьому навчають краще, ніж клуби одного власника.

«Футбольні клуби забезпечують людей, особливо віком від 15 до 20, кращими шансами на надійне працевлаштування через соціальні зв'язки і структури».

«Футбольні клуби є важливими та ефективними засобами інформування молоді щодо безпеки здоров'я».

«Власна самооцінка свого психічного здоров'я людьми віком від 18 до 24, які пов'язані з діяльністю футбольного клубу, є значно вищою, ніж у однолітків, які не пов'язані з діяльністю клубів».

 «Футбольні клуби використовують загальні зусилля своїх гравців, тренерів, волонтерів для залучення не тільки членів клубу, але і всього суспільства до спорту і громадської діяльності».

«Футбольні клуби допомагають школярам долучатися до здорового способу життя, допомагають боротися проти дискримінації, допомагають збирати гроші на різні громадські ініціативи».

Наведено лише малу частину з дослідження суспільної користі таких клубів. Створюється ситуація, коли і члени суспільства  починають жити клубом і підтримувати його. Фразеологізм «Футбольний клуб - іграшка олігарха», змінюється на «футбольний клуб - впливова ланка в суспільстві».

Саме це приводить уболівальників на стадіон. Саме це викликає інтерес до клубу навіть серед людей, які не люблять футбол. «Громадські клуби» дають людям ПОЧУТТЯ СПІВПРИЧЕТНОСТІ і ПОЧУТТЯ ВЛАСНОСТІ.

Яке питання повинні ставити собі менеджери клубів? Що станеться, якщо завтра клубу не стане? Хто помітить це? На кого це вплине? Зникнення більшості клубів стане болісним тільки для невеликої групи людей. Але повинно бути навпаки. Його зникнення повинно торкатися практично кожного, і бути трагедією для суспільства.

ЩО МИ РОБИЛИ В «ВЕРЕСІ», КРІМ НАДАННЯ ЛЮДЯМ ВІДЧУТТЯ ПРИЧЕТНОСТІ І МОЖЛИВОСТІ УХВАЛЮВАТИ СТРАТЕГІЧНІ РІШЕННЯ?

Ми створювали клубні проекти, які впливали позитивно навіть на тих, хто футболом особливо і не цікавився. Спілкуючись потім із різними людьми - в кафе, на зустрічах - я був здивований тим, що більшість із них, раніше не цікавилася футболом і навіть взагалі не були на стадіоні раніше. Тільки завдяки роботі «Вереса» і походу на футбол все життя навколо клубу стало для них цікавим.

Серед наших проектів були лекторії для студентів і членів клубу. Ми запрошували лекторів і допомагали пізнавати щось нове, що допоможе в майбутній кар'єрі. Ми спільно з лікарями проводили медичні обстеження рівнян (тиск, цукор в крові тощо), після чого давали експрес-поради та радили лікарів, до яких можна звернутися в разі виникнення проблем. Ми збирали книжки для інтернатів (мегауспішний проект, що викликав божевільний інтерес). Клуб постійно робив пожертви на благодійність - туди спрямовували частину грошей від продажу квитків. Ми були серед співорганізаторів і партнерів багатьох соціальних проектів та ініціатив як, наприклад, конкурс для вагітних або забіги здоров'я. Ми постійно вигадували щось нове, що б, з одного боку приносило користь місту чи області, а, з іншого, робило клуб помітнішим і значнішим.

Підсумком цієї роботи став хороший результат із залучення нових членів клубу. За тотальної недовіри перед виборами до місцевих органів влади, коли багато хто вважав клуб політичним проектом, за дев'ять місяців ми підписали 3700 членів клубу. Для порівняння "Панатінаїкос" за перший рік активностей зміг підписати тільки 8000. «Верес» став лідером кількох ліг за кількістю глядачів на трибунах, а телетрансляції матчів клубу увійшли до ТОП-3 рейтингових програм місцевого телеканалу.

Я глибоко переконаний, що громадські клуби є виходом із кризи в українському спорті. Ця модель допоможе повернути уболівальників на трибуни, а спонсорів надихне інвестувати в спорт. Шлях не є простим, але як говорить одне прислів'я «Щоб досягти того, чого ви ніколи не досягали, треба робити те, що ви ніколи не робили».