Захисник "Балкан" Юречко: спочатку завдань не було
У рубриці "Обдарована молодь" інтерв`ю з захисником ФК "Балкани" Ігорем Юречком, який святкує сьогодні День народження
Фото: fcbalkans.com.ua
Доволі зухвалим виходить у «Балкан» дебют у чемпіонаті другої ліги: за підсумками осінньої частини вона посіла пристойне шосте місце. Її захисника Ігоря Юречка, який сьогодні святкує 22-й День народження, можна з упевненістю назвати одним із ключових виконавців амбітного колективу. Незамінний бек відіграв від свистка до свистка всі 19-ть поєдинків команди у чемпіонаті, ще один - у Кубку України. Під час підготовки до другої половини першості й відбулася наша бесіда із молодим футболістом.
— Ігоре, в рамках першого навчально-тренувального збору «Балкани» тричі зіграли з молдавськими клубами. Чому жодної перемоги?
— У нас два місяці відпустки було, і відразу грати проти команд із прем’єр-ліги Молдови, той же «Шериф» там іде на перших місцях, важкувато виявилося. Та ще й на тлі тренувань.
— Найболючіші враження від програшу саме тираспольцям?
— Еге ж, 0:7. Команду суперника дуже хороша, гарний урок отримали. Зате тепер знатимемо, всі свої помилки. Головне, правильні висновки робити. Адже другий матч провели вже більш-менш («Балкани» програли команді «Сфинтул Георге» з молдавської Дивізії А, аналог нашої першої ліги, із рахунком 1:2. — Прим. ред.). А третій — ще краще, внічию 0:0 (зі «Сперанцею» із вищої ліги Молдови). Тож, додавали.
— Ви грали у Тирасполі, а між матчами поверталися додому?
— Саме так. Тому й від дороги була втома. Адже постійно їздимо автобусом: в день матчу вирушали до Молдови, відразу грали, потім назад.
— Добре, тепер про приємне. Зізнайся, як і будь-який новачок, «Балкани» не планували у першому профі-сезоні звитяг? Тут бодай втриматися у лізі?
— Спочатку задачі на ставилися. Потім демонстрували непогану гру, але в нас основні гравці травмувалися, довелося робити ротацію, догравали таким неповним складом. То ж конкретне завдання було одне: по можливості набирати очки у кожному матчі.
— Це твій другий прихід у лігу. Вже не почувався новачком?
— Правду кажучи, саме ним себе і відчував. Адже за «Реал-Фарму» я свого часу лише в одному матчі чемпіонату другої ліги зіграв, тож сильного досвіду не набув. Тому й почувався зараз таким само дебютантом, як і команда.
— Ти відіграв в усіх 19-ти поєдинках по 90 хвилин. На фініші був виснаженим?
— Зізнаюся, втома була. Адже після виступу в минулорічному чемпіонаті серед аматорів відпустки не було, і відразу друга ліга, ще більше втоми накопичилося. Всім тяжко було.
— Зате тренер тобі довіряє, судячи з усього.
— Ну, мабуть, що так можна сказати.
— Найважчий матч проти кого відіграв ти, команда?
— Можливо, проти «Жемчужини» (0:2). Газон такий, нелегко було на ньому грати, ще й холодно якраз стало. Поле замерзло, і заважало показати хороший футбол.
— А перемога над яким суперником сподобалася?
— Мабуть, у матчі з «Кременем», у нас вдома. Ми виграли 1:0, показали при цьому характер, ще й за поганої погоди.
— Який нападаючий став особисто для тебе найнезручнішим у чемпіонаті?
— Певне, Худобяк таким виявився. Проти нього діяти було важче, аніж проти інших форвардів.
— У тебе всього 2 жовтих. Не любиш порушувати, чи стараєшся збити суперника так, щоб арбітр не помітив?
— Я в принципі не люблю такі брудні штучки. Та й взагалі так виходить діяти, що без фолів.
— Ти взагалі не забивний захисник. Чи почнеш, як інші, на відсутність фарту грішити?
— Згоден, мало відзначався голами, хоча й підключаюся на стандартах. Гадаю, має прийти. Не буде ж так завжди.
— Зі зростом 185 см ти маєш непогано головою грати, зокрема, й забивати.
— Ну, моменти є. Та не залітає чомусь.
— Давай про дитинство. Ти народився в Одесі, й певне, завжди вболівав за «Чорноморець»?
— Все правильно, там народився, тому за кого ж іще вболівати?
Фото: fcbalkans.com.ua
— Хто був найулюбленішим футболістом у складі моряків?
— Як тільки у шість років почав займатися футболом дали 24 номер. Пам’ятаю, відразу подивився, хто тоді грав за «Чорноморець» під цими цифрами. Ним виявився Юрій Митєрєв, був такий відомий футболіст. Тоді я саме вперше і дізнався про Митєрєва.
— Ти — вихованець відомої «ДЮСШ-11 Чорноморець», найталановитішим її випускникам пряма дорога до юніорської команди одеського клубу?
— Так, виступав за ДЮСШ-11. А до «Чорноморця» U-19 не потрапив, певне, через те, що був недостатньо хорошим для цього рівня.
— Тому й пішов до «Реал Фарми»?
— У них було співробітництво, і для тих, хто хотів продовжити життя в футболі, зробили другу команду «Реал-Фарми». І ці гравці, у кого не вийшло, далі були в «Реал-Фармі-2», там грали. Так допомогли виходить.
— Ти дебютував у другій лізі, у сезоні-2012/2013, точніше, у травні 2013-го. На той час тобі вже виповнилося 18 років.
— Так, вийшов на заміну у матчі проти тернопільської «Ниви», хвилин 20 відіграв. Ми поступилися на виїзді 0:6. Які враження залишилися? Я був у команді, але не розумів всієї напруги цього чемпіонату. Почуття були пам’ятними, вийшов, багато глядачів, приємно, але незвично.
— А за рік до того і у Кубку 15 хвилин проти тієї ж «Ниви» відбігав.
— Тоді я взагалі не сподівався, що вийду на поле. Ми програвали — 0:1, і тут мене на 15 хвилин випускають! Навіть не очікував.
— Ти був високим, але ж зовсім юним. Досвідчені суперники просто відтирали від м’яча?
— Так, у нас тяжко було. Ходив на тренування Кузнєцов, із ним було важко, але у боротьбі із такими нападниками і досвід швидше приходить. В другій лізі тільки Худобяк цим запам’ятався.
— Ти потрапив до «Реал-Фарми», коли вона базувалася в Южному. На футбол люди ходили?
— Тоді не ходили навіть. Може там десяток вболівальників. Потім команда переїхала до Овідіополя. Навіть не знаю чому, не цікавився. Мене тоді, здається, вже й не було в команді.
— Під час сезону-2013/14 у тренерський штаб прийшов знаменитий Тимерлан Гусейнов. Яке враження справив колишній голеадор?
— Якраз як він прийшов, я й перейшов у «Одесу».
— Чому? Не знайшов спільної мови із Владиславом Зубковим?
— Тоді його ще не було. Ми ж знаходилися у другій команді, і тоді на нас не розраховували. Тому, умовно кажучи, й віддали нас в «Одесу» в оренду. Там Андрій Пархоменко, Валентин Полтавець… Виступали на чемпіонат міста, зимова першість, були плани виступати вище, але не вийшло у керівництва.
— І у 2015-му ти опинився у «Балканах»?
— Це якраз, коли я в «Одесу» потрапив, її Пархоменко з Полтавцем тренували. Потім Пархоменко поїхав в інший клуб працювати, і залишився тільки Полтавець. Я тренувався там, і саме завдяки йому потрапив до «Балкан». Коли вже Андрій Пархоменко повернувся в «Балкани», то він попросив подивитися мене і ще двох хлопців. Ми прийшли, сподобалися і нас взяли. Завдяки тому, що Пархоменко знав нас і йому легше було визначитися з вибором.
— Судячи з усього, ти вчасно прийшов?
— Так, так, саме у 2015-му «Балкани» вперше виграли чемпіонат України серед аматорів. Ще й до фіналу Кубка дійшли.
— Наступного року також чемпіони. Реально найкрутішими були?
— У першому сезоні у нас серйозний конкурент був — «Рух» із Винників. У фіналі ми з ними важко грали, але виграли. А на другий рік вже не було таких суперників як «Рух», сильних.
— Минулого року ви стали чемпіонами вже після того як ПФЛ допустила «Балкани» у чемпіонат другої ліги. Можна було й не пнутися?
— Хотілося показати свої сили. Подивитися, як ми зможемо на цьому новому рівні себе проявити. Тим більш, вболівальники спостерігали, і перед ними потрібно себе показувати.
— «Балкани» стали пергою командою, котрій вдалося двічі поспіль виграти аматорський чемпіонат. Премію якусь дали?
— Ну, звичайно… Потім перейшли у професіонали, вже підписали контракти.
— У команді з Зорі ти з Полтавцем знову став одноклубником, разом здобували чемпіонство. Щастить тобі на зустрічі із крутими гравцями, що були зірками у вищій лізі?
— Звичайно приємно із такими футболістами грати, які на такому рівні виступали. В дитинстві ходив і дивився на них, а тут на футбольному полі разом. Напрочуд приємно і класно з ними грати.
— Разом із ним, тільки тренером воротарів, прийшов не менш відомий виконавець — Ігор Шуховцев. Серйозний чолов'яга?
— Як людина і як тренер — він добрий. Хоч і не молодий, але розуміє гумор, розуміє молодих, шуткує з нами.
— Тренувався з вами, чи тільки керував процесом?
— І тренувався, і рулював. Після матчів, коли відновлення йде, міг побалуватися з нами. І на воротах стояв.
— З таким поповненням гріх було погано виступати у другій лізі.
— Звичайно. Хоча травми даються взнаки, ветерани вже не дуже багато пограли, доводилося більше на заміну виходити.
— Зоря хоч і велике, але село. Ви туди тільки грати приїжджаєте, чи іноді й живете?
— Траплялися такі моменти, коли матчі поспіль були. Так, щоб не мотатися туди-сюди весь час, ми їздили туди, і там ночували. Щоправда, не в самій Зорі, а трохи далі, поряд із селом. В самій Зорі жодного разу не ночували.
— З-поміж пам’яток вашого села значаться два стадіони, дискотека, ковбасний цех, цілих 20 магазинів і навіщось два десятки барів! Заходите після матчів стрес зняти?
— Знаєте, коли в аматорах ще бігали, то заходили посидіти командою, чаю попити. Влаштовували такі посиденьки після матчів, особливо переможних. Зараз вже ніколи, графік напружений.
— До початку чемпіонату ще більше місяця. Чим займаєшся на дозвіллі?
— Так зараз особливо й часу немає — збори. Перше тренування зранку, друге вдень, після невеликий відпочинок. Увечері після другого тренування приходиш додому і все, день скінчився.
— Але ж була відпустка?
— Не вийшло нікуди поїхати, відпочивав удома. Новий рік із друзями зустрічав, і в колі родини.
Андрій ІВАНЧЕНКО, pfl.ua
Проект Золотий талант України — інформаційний партнер ПФЛ
