Історія одного фото: Сергій Даценко та Роберто Баджо

Нещодавно володар «Золотого м’яча», один із найяскравіших європейських футболістів 90-х Роберто Баджо святкував своє 50-річчя. Серед тисяч футболістів, які не залишилися байдужими до ювілею видатного італійця, був і захисник «Оболоні-Бровар» Сергій Даценко.

Він поділився з любителями футболу знімком, де зображений з Роберто Баджо у формі італійського клубу «Брешія». Зрозуміло, прес-служба ПФЛ поцікавилася у Сергія історією цієї світлини.

– Привіт, Сергію! Дозволь запитати, а яка історія фото з Роберто Баджо?

– Це рік десь 2000-2001. Як діти-чорнобильці, ми їздили в італійські родини. Я з 10 по 14 років гостював у родини із Ломбардії – поки влітку в школі канікули. Так от, поруч з тим будинком, де я жив, знаходилася база ФК "Брешія". То була чудова команда – багато майстрів. Але найулюбленіший для мене був саме Роберто Баджо. Уявіть мою радість, коли він погодився зі мною сфотографуватися! Це для мене один з найдорожчих знімків за все життя!

– Доводилося бачити й матчі "Брешії"?

– Навіть тренування!.. Якщо матчі ти дивишся по телевізору, то бачити, як тренується команда Серії «А» – це безцінний досвід. Тим більше, при скромних можливостях у "Брешії" був потужний колектив – в тому сезоні доводилося бачити Роберто Баджо, Андреа Пірло, Аймо Діану, Павела Срнічека, Даріо Хубнера, тренером був досвідчений спеціаліст Карло Маццоне…

– Як довго тривали твої італійські «футбольні університети» і чи не було шансу зачепитися за тамтешню команду?

– Думаю, на той час мене батьки не відпустили б, тому навіть варіантів таких не шукав. Тим більше, уявіть, це ж період, коли Валерій Васильович Лобановський очолював «Динамо» і виводив його у півфінал Ліги чемпіонів! Я, як і всі київські юні футболісти, мріяв тільки про те, щоб у «Динамо» потрапити! І потрапив у динамівську академію, до речі, після цього й перестав в Італію влітку їздити, щоб не заважати футбольному навчанню.

– Зрозуміло – Роберто Баджо. А кого з італійських захисників виділиш як ідеал?

– В Італії висококласних захисників стільки – що можна перераховувати, і пальців не вистачить. У кожному поколінні є ТОПи, а якщо взяти останні 10 років, то це К’єліні. Про цього футболіста в Італії кажуть, що він без будь-яких талантів домігся таких висот за рахунок характеру, завзятості і тренувань.

Прес-служба ПФЛ