Перша ліга. Герой 30-го туру. Павло Полегенько

Для київського "Динамо-2" матч проти ПФК "Суми" за нещасливим збігом обставин став останнім за більш ніж 20-річну історію виступів у першій лізі. Тому голосно грюкнути дверима було для молодих хлопців справою честі. Напевно, ця новина окрилила хлопців Вадима Євтушенка, котрі здобули свою першу весняну перемогу, обігравши суперника 4:1. Великий внесок у цю перемогу зробив 21-річний атакуючий півзахисник "Динамо-2" Павло Полегенько, два м'ячі було забито в кращих традиціях жанру.

В обох голах Полегенько проявив футбольне чуття, опинившись у потрібний час у потрібному місці. Та й в цілому «вісімка» динамівської молоді відіграв впевнено і продуктивно.

Настільки результативна гра дозволила прес-службі ПФЛ спільно з інформаційним партнером Sport Arena визнати півзахисника Героєм 30-го туру в першій лізі.

– Та ні, героєм себе не відчуваю, – скромно підкреслив Полегенько в інтерв'ю прес-службі ПФЛ. – Будь-який футболіст вам скаже, що виграє і програє вся команда – і я  цьому не виняток. Наш успіх в останньому турі – це заслуга всього колективу, тому одного гравця не став би виділяти. Та й оцінювати – це не наша робота. Але, звичайно, мені приємно стати кращим гравцем туру – не буду приховувати. Кому б не сподобалося, що його роботу і старання помітили і оцінили?

— Складно було знайти мотивацію в матчі, котрий із точки зору турнірної стратегії не мав значення. До того ж проти аутсайдера змагань...

— Я дуже люблю футбол і спеціально шукати мотивацію на ігри чемпіонату мені немає сенсу, оскільки вона у мене завжди зашкалює, незалежно від імені суперника або турнірних цілей. На полі щось може виходити, щось ні, але мотивація, настрій, відповідальність завжди на вищому рівні, я не поділяю матчі на важливі і другорядні! І це стосується не тільки матчів, але і тренувального процесу.

— Але ж, погодьтеся, весняна частина сезону для вашої команди стала не найкращою в плані результату...

— З точки зору позиції у турнірній таблиці, у другій частині чемпіонату ми, дійсно, виступили не найкращим чином. Але я хотів би сказати, що в ігровому плані наша команда однозначно зробила величезний крок вперед. Ми отримали важливий досвід, проводили прекрасні матчі, контролювали хід зустрічі, але, на жаль, не завжди фортуна була на нашому боці.

— У моменті з першим голом вам асистував Нагорний, який отримав шанс проявити себе. Розповісте, як розвивалася гольова комбінація?

— Із Нестеренка розпочалася завершальна стадія атаки. Він зробив простріл, м'яч після рикошету опинився у Нагорного, і після цього вже Ігор мені асистував, віддавши гольову передачу. Все відбулося дуже швидко, але головне, що я опинився там, де мав бути і тоді, коли це потрібно.

— Наприкінці першого тайму ви виходили на рандеву з кіпером сумчан, але відпустили м'яч далеко від себе. В таких моментах відчувається брак досвіду?

— Швидше, я б назвав це браком техніки: я далеко від себе відпустив м'яч, що не дозволило мені вдарити по воротах.

— Ваш другий гол вже не мав значення: в кінці матчу рахунок був 2:0 і особливих шансів у суперника не було. Але ви дограли до кінця, забивши перед фінальним свистком...

— Кожен футболіст хоче забивати якомога більше м'ячів. Тому інтуїтивно побіг в ту точку, куди відскочив м'яч, і забив другий гол. А що стосується своїх сил, то мій фізичний стан насправді був дуже навіть хорошим, незважаючи на кінець сезону.

— Вадим Євтушенко сказав, що до гри ви не знали про коментар Ігоря Суркіса про скасування вашої команди. Чи встигли прочитати в інтернеті?

— Вже перед самим матчем ми з хлопцями дізналися з Інтернету, що команда "Динамо-2" більше не існуватиме, і що для нас цей поєдинок останній у її складі.

— Як вважаєте, це через провальний нинішній сезон було прийнято керівництвом "Динамо" таке рішення або воно назрівало виходячи з кількості команд у структурі клубу?

— На це питання, напевно, краще відповість керівництво клубу, а не я. Про причини слід питати у них, моя справа грати у футбол, тренуватися і робити це сумлінно.

— Що сказав тренер після гри, яка завершувала сезон?

— Вадим Анатолійович привітав усіх із закінченням сезону, подякував за проведений чемпіонат, побажав усім успіхів... Я б теж хотів подякувати всіх хлопцям, партнерам, тренерському, медичному штабу, персоналу клубу, оператору. Дякую всім за спільну роботу, хороший досвід, за підтримку і взаєморозуміння. Радий бути частиною цієї команди!

Бліц:
• Народився в місті Чернігів.
• Перші кроки у футболі робив у команді "Юність" (Чернігів), в 11 років перейшов у «Динамо» Київ і з того часу виступав за цю команду.
• У Чернігові мене тренували Олександр Олександрович Устенко і Віктор Михайлович Лазаренко. У Києві мої перші тренери – Олександр Олександрович Шпаков і Олексій Євгенович Дроценко.
• Вболіваю з дитинства за Динамо (Київ).
• Мрія – грати за Динамо (Київ) у Лізі Чемпіонів і за національну збірну.

Прес-служба ПФЛ

Sport Arena - інформаційний партнер ПФЛ України