Друга ліга. Герой 23-го туру. Євген Морозко

Півзахисника "Колосу" Євгена Морозка визнано Героєм 23-го туру

У своєму першому ж професіональному сезоні «Колос» повним ходом мчить до першої ліги. Найтитулованіший аматорський клуб Київщини вирішив не відкладати надовго втілення своїх амбіцій, і зараз знаходиться однією ногою біля своєї мети. Команда із села Ковалівка, Васильківського району має у складі досить відомих українських футболістів, але славиться, насамперед командною грою. Це доводять ковалівці від гри до гри, адже не завжди вирішують результат поєдинку гравці з відомими прізвищами. Так було в матчі 23-го туру, коли єдиний м'яч у ворота «Скали» забив півзахисник Євген Морозко, який зростав з командою ще з аматорів.

У матчі 23-го туру Євген Морозко не залишив на своєму лівому фланзі жодного шансу своїм візаві, повністю господарюючи своєю брівкою. А єдиний гол у матчі провів із центральної зони, що свідчить про його креативність та вміння атакувати всім фронтом поля. Саме за його впевнені дії в атаці і великий обсяг рутинної роботи в захисті прес-служба ПФЛ спільно з інформаційним партнером Sport Arena визнала півзахисника «Колосу» Героєм 23-го туру.

— Дякую, мені дуже приємно, — подякував в інтерв’ю футболіст. — Індивідуальні призи завжди приємні, але головне, що команда виграла.

— Матч проти "Скали" розглядали, як складний на фініші сезону?
— Ми налаштовувалися на гру зі «Скалою», як на якийсь півфінал, але були впевнені в своїх силах, тому особливого хвилювання перед цією командою не було. Жодним чином не применшую можливості стриян, але ми не розглядали цього суперника як одного з найскладніших. Скоріше, цей матч був для нас важливим в плані подальшої турнірної стратегії.

— У всякому разі, після фінального свистка футболісти і тренерський штаб дуже вже були раді перемозі. Навіть схопилися з лавок, здійнявши догори руки...

— Звичайно, емоції зашкалювали. Всі дуже хотіли виграти, і це нам вдалося! Розуміємо, що святкувати ще рано, адже виграли поки тільки чергову битву, зробивши черговий крок. Але для перемоги у війні, я думаю, ще потрібно трохи часу. У всякому разі ми дуже хочемо здобути медалі вищої проби.

— У першому таймі ви нічого особливо не дозволили господарям зробити біля своїх воріт. Грамотно грали ваші захисники або за рахунок контратак вдалося гасити атакуючий запал суперника?

— Думаю, поєдналися обидва фактори. Вся команда зіграла в захисті згуртовано і компактно, і не дали нічого зробити супернику. Та й наші атаки змушували тримати в напрузі захисників суперника.

— Забитий вами гол після триходівки був розіграний немов за футбольною книгою? Відпрацьовували з Поздеєвим і Барановичем подібні комбінації?

— Так, на тренуваннях награємо подібні комбінації. Слава богу, що саме в цьому матчі одна з них спрацювала. Звичайно, дружимо з хлопцями, у нас взагалі чудовий, дружний колектив. В цьому запорука наших результатів.

— В цьому епізоді з голом вам довелося згадувати своє минуле нападника?

— Так а що тут згадувати (посміхається)? Я завжди націлений на ворота суперника, моя задача проста — обіграти і забити. Пройшла діагональна передача від нашого капітана, я скинув на Вишняка, який змістився на мою позицію, а мені довелося йти в центр. Таким чином, я опинився на ударній позиції, отримав передачу і забив. Все просто.

Гол на відео з 2:05

— Часто забивали у своїй кар'єрі вирішальні м'ячі?

— Так, доводилося! Але я більше радий, що команда виграла, і ми заробили чергові три очки і ще на крок наблизилися до своєї мети.

— Ви дуже близькі до завоювання медалей на професіональному рівні. Це буде ваша перша серйозна нагорода?

— Ми ще не завоювали медалі. Залишився один крок, після якого я зможу відповісти на це питання.

— «Верес» плануєте приймати у себе на стадіоні в Ковалівці. Чекаєте багато вболівальників, адже вже в домашній грі зможете оформити чемпіонство?

— «Верес» прийматимемо на своєму затишному стадіоні, сподіваюся, буде аншлаг. У цьому матчі нам дуже потрібна буде підтримка вболівальників, для нас це буде справжнісінький фінал.

Бліц:
• Я народився в Києві.
• Вихованець ФК «Арсенал-Київ», але з семи до 12 років я займався в «Динамо» (Київ).
• Мої перші тренери – Євген Васильович Рудаков, Юрій Іванович Ястребинський, Віталій Григорович Хмельницький
• У європейських чемпіонатах вболіваю за «Барселону», «Баварію» і «Ліверпуль»
• Імпонує гра Неймара і Марко Ройса
• Мою найближчу футбольну мрію сподіваюся здійснити цими вихідними – йдеться про чемпіонство у другій лізі:)