Руслан Гунчак: «Буковина» не загубилася би у вищій лізі чемпіонату Білорусі»

ьогоріч відомий буковинський футболіст Руслан Гунчак виступав у команді вищої ліги чемпіонату Білорусі «Нафтан» (Новополоцьк), де йому довіряли капітанську пов'язку. За підсумками сезону «Нафтан» зумів зберегти прописку у елітному білоруському дивізіоні. У чемпіонаті Білорусі наш земляк, який також діяв у захисній ланці, зіграв 31 матч (5 голів). У нашій розмові Руслан розповів про сезон у «Нафтані». Наш співрозмовник також поділився враженнями від виступів рідної «Буковини» у першій частині сезону – 2013/2014.

«Підписав контракт із «Нафтаном» вже на п'ятий день перебування у команді» 

- Руслане, як у тебе виник з білоруським «Нафтаном» ?

- У Білорусь потрапив наприкінці січня цього року. Чесно кажучи, у мене також була думка щодо завершення кар'єри гравця. Однак мені зателефонував мій друг Тарас Чопик (у білоруському колективі працював із голкіперами – авт.), з яким я грав у азербайджанській команді «Сімург». Він сказав те, щоби я приїхав у «Нафтан» та ще пограв у футбол. Тарас також зазначив, що у «Нафтані» хороші тренування та працює там пристойний голландський фахівець. Я вирішив поїхати. Мені там сподобалося. «Нафтан» - хороша команда, де виступають чудові хлопці. Тим більше, що ми одразу вирушили на збори в Туреччину. Вважаю, що це має велике значення. Ми пройшли хорошу підготовку на пристойних полях. Щодо мене, то я підписав річний контракт із «Нафтаном» вже на п'ятий день перебування у команді.

- Наскільки відомо, впродовж сезону у твоїй команді змінювався головний тренер...

- Так. Спочатку наставником команди був Павло Кучеров. Він попрацював до літа, а потім він залишив «Нафтан» та став помічником головного тренера мінського «Динамо». Наскільки мені відомо, що у «Динамо» він не затримався та зараз залишається без команди. Прикро те, що попрацювавши лише півроку, Кучеров залишив «Нафтан». Обов'язки головного тренера розпочав виконувати Валерій Стріпейкіс – молодий наставник, який нещодавно завершив кар'єру гравця. З цим тренером ми і здобули більшість наших перемог. Коли головним тренером працював Кучеров, то наша команда перемогла в одному матчі. А ось коли тренерський місток очолив Стріпейкіс, то ми досягли успіху у 8 зустрічах.

Зазначу, що чемпіонат Білорусі ділиться на дві шістки. Ми хотіли потрапити у першу шістку, однак наша команда цього не зробила. «Нафтан» опинився у другій щістці. «Нафтан» боровся практично за виживання. Там були свої, так би мовити, підводні течії. Врешті – решт, ми своє завдання виконали та залишилися у вищій лізі. А про те, що буде наступного року – невідомо. Зараз практично усю команду розпустили. 15 – 20 січня будуть збори та, виходячи з фінансових можливостей, буде вирішено те, яких футболістів залучати у команду.

- До речі, була інформація про те, що після переїзду Кучерова у столицю Білорусі, тобою цікавилося мінське «Динамо»...

- Ця інформація не відповідає дійсності. Кучеров не запрошував жодного футболіста. Він йшов у мінське «Динамо» помічником головного тренера із Голландії. Кучеров працював як помічник – перекладач, бо голландський наставник не знав російської мови. У «Динамо» футболістів він не набирав. Кістяк мінської команди було вже сформували. Там було і так багато гравців. З того часу, як прийшов у мінський колектив Кучеров, вони, можливо, і взяли одного футболіста. Більше у «Динамо» нікого не запрошували.

- На оглядинах у «Нафтані» побували добре відомі буковинським уболівальникам футболісти – захисник Іраклій Циколія та нападник Олександр Семенюк. З яких причин ці гравці не залишилися у Білорусі ?

- Щодо Олександра Семенюка, то у Білорусі є ліміт на легіонерів. Іноземних гравців повинно бути п'ять. Олександр був вже шостим легіонером. Його хотіли залишити, однак на заваді став ліміт на легіонерів. Олександр Семенюк повернувся у «Буковину» та допоміг рідній команді. Іраклій Циколія приїхав пізніше. Команді був потрібен захисник. Вийшло так, що два футболіста вибули, тому і виникла можливість взяти нового гравця. І все ж, футболістом білоруської команди Іраклій не став.

- У тебе був чудовий шанс виграти Суперкубок Білорусі, однак «Нафтан» програв учасникові групового турніру Ліги чемпіонів – команді БАТЕ (Борисов) – 0:1. Чого не вистачило твоїй команді для перемоги ?

- Була дуже хороша гра. Зустріч відбувалася у манежі. Ми добре підготувалися до матчу та грали доволі непогано. Наша команда мала більше стовідсоткових моментів, аніж БАТЕ. На жаль, наші нападники з метра - два не забивали у порожні ворота. Вони влучали у воротаря, захисника, пробивали повз ворота... А нам було дуже прикро пропустити гол на 93 хвилині зустрічі. Воротар міг потягнути час, однак кинув м'яча крайньому захисникові, який, так би мовити, «обрізався». Пішла подача з флангу, а гравець БАТЕ з гострого кута завдав влучного удару. У нас був шанс здобути Суперкубок Білорусі. Однак... Таке у футболі трапляється.

- У лавах команди «Нафтан» виступали інші українські гравці – Ігор Кривобок, Юрій Чонка, Ігор Буряк. Що можеш сказати про цих виконавців ?

- Ігор Кривобок із Харкова, однак одружився у Білорусі. Він легіонером не вважається. Щодо Юрія Чонки, то він родом із Закарпаття та має контракт із харківським «Металістом». У Юрія є великі перспективи, однак усе залежить від нього. На позиції крайнього захисника грав Ігор Буряк. Я з ним пересікався ще у ФК «Харків». Ігор – непоганий правий захисник. Йому 31 рік. Ми прагнули допомогти «Нафтану» вдало виступати у вищій лізі чемпіонату Білорусі.

- Як тобі рівень білоруського чемпіонату ?

- Якщо порівняти з нашою Прем'єр-лігою, то, звісно, що слабенький. Гадаю, що наша «Буковина» не загубилася би у вищій лізі чемпіонату Білорусі. Чернівецька команда могла би перебувати у середині турнірної таблиці.

«Великий позитив у тому, що у «Буковину» влилися молоді місцеві футболісти»

- Руслане, переконані, що ти слідкував за тими подіями, які цьогоріч відбувалися в «Буковині»...

- Прикро те, що «Буковину» напризволяще залишили спонсори. Пішли головний тренер, його помічники. Так не робиться. Тим більше, що це сталося посеред сезону. Складається враження, що це було зроблено на збитки. І все ж, наскільки мені відомо, завдяки губернатору Михайлові Папієву, який зібрав бізнесменів та попросив їх допомогти, «Буковина» продовжила виступи у першості України. У клубі розпочала роботу така відповідальна людина, як Сергій Задорожняк, а головним тренером команди став кваліфікований наставник Юрій Гій. Допомагає Юрію Володимировичу ще один колишній футболіст «Буковини» - Роман Шпірнов. Одягли футболку «Буковини» і місцеві футболісти. Прикро, що деякі футболісти не залишилися у чернівецькій команді. Вони могли продовжити виступи у «Буковині». Отримавши статус вільного агента, вони залишилися без команди та ігрової практики.

Великий позитив у тому, що у «Буковину» влилися молоді місцеві футболісти. Продовжили виступи у Чернівцях і досвідчені виконавці. Буковинська команда завершила першу частину першості України на шостому місці та виграла багато матчів. Дай Боже, щоби і наступного року чернівецький колектив виступав вдало та у нашу команду підтягувалося якомога більше місцевих футболістів. Усе залежитиме від фінансів. Будуть фінанси – буде команда, не буде фінансів – не буде команди.

- Які твої плани на майбутнє ?

- Поки що відпочиваю з родиною. За останній рік сім'ї я практично не бачив. Зараз планів немає. Не виключаю того, що повернуся у Білорусь. Чекатиму на те, як вони прийматимуть бюджет клубу. Можна і залишитися вдома. Будемо спілкуватися. Треба також враховувати і стан власного здоровя. Відчуваю, що у 35 років організм важко витримує навантаження. Буду думати.

- Щоби ти хотів побажати буковинським уболівальникам ?

- Завжди підтримувати рідну команду. Трапляється таке, що ти граєш добре, однак програєш. Буває і навпаки: граєш погано, однак здобуваєш перемогу. Незважаючи на це, вболівальник повинен постійно бути разом із командою, а не десь перебувати з боку та кричати: «Що це за команда !». Казати можна одне, а робити зовсім інше. Треба розуміти те, що футболіст – це дуже важка професія. Хтось з футболістів грає 15 років, а хтось – 10-12. Те, що заробиш у футболі, то і будеш потім мати. Можна піти працювати тренером, однак у нас команд мало, а наставників багато. Хотів би побажати вболівальникам, насамперед, здоров'я, а також привітати із майбутніми святами. Сподіваюся, що у «Буковини» буде усе гаразд.

Олексій МАМЧУК, прес - служба ФСК "Буковина"