ФК "Зірка": «БОРОДІНСЬКА» БИТВА НА БЕРЕГАХ ІНГУЛУ

«Зірка» Кіровоград - «Олімпік» Донецьк - 1 : 3 (0:2)

07 вересня 2013 р. 16:00. Кіровоград. Стадіон «Зірка». 1500 глядачів. + 15 С.

Арбітри: А.Лісаковський (Одеса); Ю.Карп`як (Львів), Г.Іванов (Одеса).

Делегат ФФУ - В.Туховський (Сімферополь).

«ЗІРКА»: Ширяєв, Мостовий, Рудницький (Самойленко, 81), Степанков (Осадчий, 76), Гонщик (Сокуренко, 46), Бурдіян, Фатєєв, Березовський, Толстяк (Загальський, 46), Чичиков, Логінов. Запасні: Травкін, Пінчук, Степанов. Тренер: Микола Федоренко.

«ОЛІМПІК»: Махарадзе, Іванов, Гришко, Огиря, Дудник, Дитятьєв, Драченко (Заїка, 90+3), Алексанов (Волков, 73), Шеріф Іса, Дорош (Лебедь, 63), Ситник (Єсип, 88). Запасні: Жук, Орєхов, Семенина. Тренер: Роман Санжар.

Попередження: І.Дудник (31), О.Дитятьєв (74).

Голи: О.Чичиков (75) - О.Дитятьєв (27, 45), Шеріф Іса (90+4).

Нехай пробачать постійні відвідувачі нашого сайту історичні аналогії з битвами (Полтавська, Бородінська), але саме в день гри з донеччанами, 7-го вересня, минув 201 рік з Дня знаменитої Бородінської битви, до якої пряме відношення має, наприклад, далеко не байдужа для кожного єлисаветградця (кіровоградця) родина Раєвських. В футболі своя історія. Якщо пригадати історію взаємовідносин «Зірки» і «Олімпіка», то тут загальна перевага на боці кіровоградців (3 перемоги, 2 поразки, 1 нічия плюс кубкова перемога «Зірки» в Донецьку 04.08.2008 р. з рахунком 0:4), але минулорічний чемпіонат довів, що донеччани поступово стають незручними суперниками для «Зірки». Дві поразки (вдома – 1:2, в гостях – 0:4) волали до реваншу (якщо ми вже перейшли до військової термінології). Особливо болісною була невдача в Донецьку, яка відкинула кіровоградців на підсумкове 8-ме місце в турнірній таблиці. Цікаво, що в усіх трьох чемпіонатах, коли «Зірка» та «Олімпік» грали разом спочатку в 2-й лізі, а потім (двічі) в першій, кіровоградці випереджали донеччан в підсумковій турнірній таблиці.

Напередодні поєдинку суперників розділяли три сходинки турнірної таблиці та три очка. Так що битися було за що, особливо кіровоградцям. Певний інтерес додавав той факт, що в складі гостей виступають три гравці, які свого часу грали за «Зірку» (Богдан Єсип, Кирило Дорошенко та Олександр Ситник). Серед поранених бійців, пробачте, травмованих гравців, беззаперечне «лідерство» було у підопічних Миколи Федоренка. О.Кочура, Д.Тітов, П.Поштаренко, Є.Кривошей, Р.Бочкур, Я.Галенко (додайте сюди дискваліфікованого В.Родіну), - занадто великі втрати перед битвою з таким серйозним суперником, як донецький «Олімпік». Роман Санжар напередодні гри говорив про травми лише двох виконавців, - Дмитра Гришка та Кирила Дорошенка. Але, певно, то були лише маневри, адже Д.Гришко вийшов в стартовому складі своєї команди. А якби і не вийшов, то керманич донеччан міг би скористатися послугами ландскнехтів, екс-буковинців Олексія Дитятьєва та Романа Дороша. В підсумку всі троє (за виключенням К.Дорошенка) прийняли участь в матчі, а Олексій Дитятьєв став чи не головною дійовою особою поєдинку. Ось така була диспозиція напередодні битви непримиримих

суперників. Микола Федоренко після матчу в Полтаві не став міняти ні авангард, ні ар’єргард (за виключенням травмованого Поштаренка та дискваліфікованого Родіни, яких замінили Ширяєв і Толстяк) своєї команди, слушно сподіваючись, що перевірені бійці його не підведуть. Але сталося не так, як гадалося…

Розвідка ворожих редутів дещо затягнулася. Час спливав, а гольових моментів все не було. Лише на 14-й хвилині Степанков видряпав м’яч на місці правого інсайда, обігрався з партнерами, сам завершував комбінацію, але пробив неточно. На 18-й хвилині Толстяк пасував на Мостового, але останній, знаходячись в зручній гольовій позиції, не зумів приборкати м’яча. Як показали подальші події на полі битви, то були лише епізоди з боку кіровоградців, які обмежувалися легкими кавалерійськими набігами. Аж поки не вступила в дію важка артилерія донеччан, а саме стандарти. Дві подачі з кутового, два удари головою Олексія Дитятьєва, - 0:2! І що саме прикре, це те, що захисника (!) гостей ніхто не опікав. Єдине, що кіровоградці можуть занести собі в актив в першому таймі, так це удар на 37-й хвилині під поперечину Андрія Мостового, але бездоганно зіграв голкіпер «Олімпіка» Заурі Махарадзе.

Другий тайм кіровоградці розпочали з наступу на всіх фронтах. Головнокомандувач «Зірки» ввів в дію резерви (Загальський, Сокуренко, до яких пізніше приєдналися Осадчий та Самойленко) і це почало приносити результат. Гості окопалися на власній половині поля, лише епізодично з`являючись на ворожій території. Спочатку Степанков не влучив по воротам гостей з п’яти метрів, потім з гармати вистрілив Фатєєв, але у ворота не влучив, знову цілить Степанков і «маже» вже з семи метрів. Нарешті, на 75-й хвилині знову ж таки стандарт приносить успіх кіровоградцям. Подача все від того ж кутового прапорця Рудницького, удар головою по м`ячу Чичикова, і капітан «Зірки» переможно піднімає руки до неба, - 1:2. Гра стає нервовою, напруженою, адже рахунок «слизький». На післяматчевій прес-конференції керманич «Олімпіка» Роман Санжар скаже, що його підлеглі не виконали його настанови на другу половину гри, «сіли» на власній половині поля, звідси і проблеми. А що ж гравці «Зірки»? Розуміючи, що мости спалені, а переправи підірвані та відступати нікуди, вони пішли в наступ з метою нанести головний удар і … потрапили в полон. Прикра помилка вже в доданий арбітром час призвела до третьої пробоїни в захисних редутах підопічних Миколи Федоренка, - 1:3.

Звісно, друга поспіль домашня поразка не додає оптимізму. Як сказав після гри М.Федоренко, чому саме так команда грає на власному полі, необхідно розбиратися і шукати причину в психології гравців. Можливо, так воно і є, але часу для висновків, як на мене, може і не вистачити. Звісно, це ще не кінець світу і апокаліпсису необхідно уникнути. Врешті-решт, всі пам’ятають, що після Бородінської битви, здавши Москву, М.І.Кутузов і К виграли війну!

М.Ковальов.