Відверто з Тимофієм Листопадом
Протягом години захисник ФК «Славутич» Тимофій Листопад відповідав на телефонні дзвінки та електронні листи усіх небайдужих до виступів черкаської футбольної команди.
– Чи правда, що твій перший тренер Леонідов був наставником Олега Блохіна?
– Перші три роки я займався футболом у спортивній школі київського «Динамо». Перший рік нас тренував саме Леонідов.
– На кого з футболістів мріяв стати схожим? Гра якого гравця зараз тобі імпонує?
– Багато футболістів подобається, а особливо імпонує гра Пірло.
– Зі скількох років ти почав займатися футболом?
– З семи років
– Чому Ви вибрали саме футбол?
– У дитинстві дивився футбол по телевізору. Сам захотів стати вправним футболістом. Хотів досягти висот у цьому виді спорту.
– Наскільки мені відомо, ти мав досвід виступу за юніорську збірну. Як все відбулося і де тебе помітили?
– У той час я виступав за вищоліговий вірменський «Бананц». Тренерський штаб збірної вирішив мене переглянути.
– Розкажіть про свій дебют у вищій лізі в 16-річному віці.
– Був останній матч сезону, який нічого не вирішував. Тренер вирішив мені дати шанс пограти і відчути атмосферу вищої ліги.
– Чому не склалося з попередніми професіональними командами?
– Я був пов'язаний тривалий час контрактом з донецьким «Металургом». І саме клуб вирішував, коли і де мені грати на правах оренди.
– Тимофію, в аматорській лізі в складі ФК «Путрівка» ти двічі обіграв «Славутич» із загальним рахунком 5:0. Вагався з переїздом до Черкас? І як саме виник варіант зі «Славутичем»?
– Це були різні команди: «Славутич» – в аматорській лізі, «Славутич» – у другій лізі. Тренери запросили – і я довго не роздумував.
Цьому складу під силу підвищення до першої ліги
– Яка гра у першому колі найбільше запам'яталася?
– Гра із Сумами. Дуже велике бажання було виграти, але, на жаль, не пощастило. На гру прийшло багато вболівальників.
– Як оцінюєте свій виступ у складі «Славутича» у першому колі?
– На мою думку, зіграв нормально.
– Як гралося в захисті з Олегом Тарасенком?
– Достатньо комфортно. Якщо ви помітили, нам більшість голів забивали зі стандартів.
– Охарактеризуй лінію захисту черкаського «Славутича»?
– Одна з найкращих у лізі. Менше за нас пропустили лише «Десна» і ФК «Суми».
– У тебе були різні команди. Чи відрізняються тренування в них від черкаських?
– У кожного тренера свої погляди на тренувальний процес. Тож тренування під керівництвом нашого головного тренера Олександра Кирилюка мають свої відмінності.
– На початку лютого пануватимуть сильні морози. Чи будуть у вас проходити тренування?
– Футболісти повинні працювати за будь-якої погоди.
– У складі чемпіона Черкащини ФК «Шпола-ЛНЗ-Лебедин» грав один із кращих бомбардирів області. Чи немає його зараз у вас на перегляді?
– Я не досить уважно слідкував за аматорським футболом. Я не знаю цього хлопця, але, здається, його в команді не має.
– Чи багато в команді новачків?
– Це питання слід переадресувати до тренерського штабу команди. У перших офіційних матчах можна буде побачити тих новачків, які підійшли команді.
– Які зараз навантаження? Як фізично почуваються хлопці?
– Тренування проходять з помірним навантаженням. Самопочуття добре.
– У команді є проблема із центральним форвардом. Чи вирішується воно зараз?
– Відповідь на це питання в компетенції тренерів.
– Цим складом можна поборотися за вихід у першу лігу?
– На моє переконання, цьому складу команди під силу вирішення питання підвищення до першої ліги.
– Чи є перспективи у сьогоднішнього складу ФК «Славутич»?
– Звичайно. Для цього ми і тренуємося. Перспектива піднятися в класі є!
Футбол – це мій особистий вибір
– Хто є твоїм найпалкішим вболівальником?
– Мама та мої рідні.
– Розкажіть про свою сім'ю. Хто з вашої родини має відношення до спорту?
У мене сестра займається спортом – вона тренер з фігурного катання. Батьки працюють. У мене звичайна сім'я. Батьки завжди мені допомагають, вони – єдині люди, які завжди поруч. Батьки хотіли, щоб я займався спортом. Футбол – це мій особистий вибір.
– Як твої рідні ставляться до твоєї професії?
– Нормально, підтримують мене постійно. Кілька разів приїздили на матчі.
– З якою швидкістю біжиш 30, 60 и 100-метрівку?
– Згідно з нормативами. Зауважень з боку тренера не було.
– Чи азартний ти?
– Так. Навіть дуже!
– За яку команду, звичайно, крім ФК «Славутич», вболіваєте?
– «Мілан» Італія та «Динамо» Київ.
– Якій кухні віддаєш перевагу?
– Українській національній кухні.
– З ким товаришуєш у команді?
– З усіма без виключення. На виїзних матчах в готелі мешкаю в одній кімнаті з Олексієм Крупниченком.
Дуже приємно грати, коли стадіон заповнюється
– Які емоції виникають у Вас, коли команду підтримує фан-сектор?
– Звичайно, найпозитивніші. Особливо було приємно грати в Головківці за присутності наших фанів, які створили таку атмосферу, що ми грали, ніби дома. Мені здається, не в усіх команд першої та другої ліг є така підтримка.
– Твоє ставлення до черкаських вболівальників і так званих «ультрас»?
– Найпозитивніші. У нас одна з найвідвідуваніших команд в ПФЛ. Дуже приємно грати, коли стадіон заповнюється. Особливо приємна роль ультрас. Вони своєрідно нас підтримують.
– Як футболісти «Славутича» проводять своє дозвілля?
– По-різному. Це особисте життя кожного. Перевагу надають кінотеатру.
– Розкажи про курйозний випадок з твого футбольного життя?
– Важко щось відразу пригадати.
– Як Ви почуваєтеся у Черкасах, чи стало воно для Вас рідним?
– Хороше затишне місто, але рідним воно поки що не стало.
– На якому рівні побутові умови в ФК «Славутич»?
– На рівні першої ліги.
