Олександр Ситник: "Головне, щоб команда показувала гарний результат"
Новобранець кіровоградської «Зірки» Олександр Ситник розповів про свій футбольний шлях.
Я народився у Вінниці. З шести до десяти років займався футболом у рідному місті. Потім я переїхав до мами і сестри в Москву. Навчався в дитячо-юнацькій школі московського «Спартака». На протязі 5 років в цій школі я отримував футбольні знання, вміння і навички під керівництвом досвідчених тренерів. Коли мені виповнилося 15 років, потрібний був дозвіл грати в Москві: футбольний клуб «Спартак» звернувся в Київ, щоб отримати трансфер, а там сказали, що буде збиратися юнацька збірна, як на той момент говорили, під керівництвом Павла Яковенка і мене запросили на перегляд. Я приїхав до Києва, пройшов один навчально-тренувальний збір і зіграв в кількох контрольних матчах, й повернувся до Москви. А через кілька днів мені зателефонував Павло Яковенко і повідомив, що в Києві буде формуватися академія футболу з хлопців 1985 року народження, він хоче зібрати перспективних хлопців на базі київського «Динамо». Я порадився з батьками щодо свого футбольного майбутнього і ми з мамою приїхали до Києва. Нам все показали: де будемо жити, де навчатися. Все сподобалося, були чималі перспективи продовжити кар’єру в дублі київського «Динамо» та грати за юнацьку збірну України. Після мого переїзду в Київ зі «Спартака» перейшли ще кілька хлопців: Олександр Алієв, Сергій Пучков, Андрій Прошин (нині грає в «Ростові»), Леонід Мусін. Потім наша академія поповнилася Артемом Мілевським і Дмитром Воробеєм. Павло Яковенко проводив чудові тренування, чимало від нас вимагав, але всі ми розуміли, що це допоможе нам в кар’єрі футболіста. Потім я 5 років був на контракті в дублі київського «Динамо», періодично відправляючись в оренди у інші клуби. Першим клубом, у якому я грав в оренді, був «Арсенал», в складі якого зіграв всього кілька ігор. Потім повністю відіграв одне коло в еліті українського футболу за ФК «Харків»; ще перебував у оренді в львівських «Карпатах».
Після закінчення контракту в «Динамо» як склалася Ваша футбольна кар’єра?
Я поїхав в Росію: був в команді Першого дивізіону – «Зірка» (Іркутськ). Там мав я грати по контракту один рік, але із-за фінансових проблем клубу ми розсталися через півроку. Два роки був на контракті в маріупольському «Іллічівці»: перший рік я грав, а другий через складну травму коліна пропустив. Мені зробили дві операції. Влітку 2010 року в мене закінчився контракт в «Іллічівці» і я ще півроку відновлювався, будучи без команди. Наприкінці осені остаточно вилікувався. Чемпіонат вже був у розпалі, тому чекав до зими. Взимку я став гравцем кіровоградської «Зірки». В Кіровограді зібралася хороша команда. Кількох футболістів я знав ще до переходу в «Зірку»: по молодіжній збірній України Андрія Смалька та Дениса Стояна, по «Динамо» Тараса Пінчука, та по «Іллічівцю» Андрія Товта.
Ви маєте чималий досвід виступів за юнацькі та молодіжну збірні України. Розкажіть, будь ласка, про ваші успіхи на рівні збірних України.
Гравці 1985 року народження в збірних України досить сильно грали. Так, під керівництвом Павла Яковенка збірна України U-19, в складі якої я грав, стала бронзовим призером чемпіонату Європи. До молодіжної збірної України я викликався ще при Павлу Яковенко. Потім вже викликав Олексій Михайличенко, який очолив збірну. В фінальній частині чемпіонату Європи в Португалії від нас ніхто не чекав такого успішного виступу. На груповій стадії чудово зіграли, в півфіналі по пенальті пройшли збірну Сербії, а в фіналі, на жаль, поступилися збірній Голландії, яку в групі перемогли. Ми хотіли дуже виграти чемпіонат Європи, але не вийшло: завоювали срібні нагороди. Ті матчі для мене є найбільш пам’ятними.
Як Вам працювалося на навчально-тренувальних зборів «Зірки»?
Я провів половину третього та четвертий збори кіровоградської команди в Криму. Мені було складно на зборах, адже я із-за травми багато пропустив, не тренувався. Але нічого, потихенько входжу в гру. Для мене головне набрати форму.
Оцініть свою гру в перших весняних офіційних матчах в складі кіровоградської «Зірки»?
Оцінювати свої дії не моя справа, це робота тренерів. Приємно, що вдалося забити. Для мене чудово і віддавати передачі. Головне, щоб команда демонструвала гарний результат.
