Сергій Чуйченко – завдяки Бавикіну став футболістом

Народився 25 жовтня 1968 року. В команду прийшов з аматорського клубу «Цементник» Балаклея, Харківська обл.. За команду провів 163 матчі, в яких забив 96 м’ячів. В кубку України забив 5 м’ячів  у 12-ти матчах, що є рекордом команди.

Найкращий бомбардир першої ліги в сезонах 1994/95 та 1995/96 рр.

Рекордсмен першої ліги за сезон – 36 м’ячів!!(1995/96)р.р.

Разом з Вадимом Плотниковим («Сталь» Алчевськ) очолює список бомбардирів першої ліги – 117 голів. Входить до символічної збірної ПФК «Олександрія» за 20 років.  Найкращий гравець в історії команди. Бронзовий  призер першості України у складі команди в сезонах 1993/94 та 2000/01 р.р. В складі «Поліграфтехніка »грав з 1993 по 1995 та  з 2000 по 2002 роки.

Сергію, вас називають рекордсменом з кількістю забитих м’ячів у змаганнях першості України…

Рекордсмен – не тільки я, а й Вадим Плотников: ми забили по 117 м’ячів у матчах серед команд першої ліги, просто він зіграв більше ігор, ніж  я. А так, дійсно, вважається, що Плотников і Чуйченко – одні з тих, хто забив більшість м’ячів.

Скільки років Ви віддали футболу?

Футболу я присвятив 20 років. Як футболіста мене виростив колишній суддя Леонід Бавикін, який до того, як прийти в суддівство був тренером. Він був  дуже хорошим арбітром, завжди працював на досить відповідальних матчах за участю іменитих команд. На моє переконання, він був одним з найкращих арбітрів в Україні.  І як тренер він був досвідченим фахівцем – завжди у початківці міг побачити перспективного футболіста, зокрема в нас, одинадцятирічних хлопцях. Потім він припинив тренерську кар’єру, ставши суддею. Завдяки йому я і став футболістом. Пам’ятаю, ще хлопцем приходив на стадіон подивитися матчі «Металіста» за участю тодішніх зірок футболу - команда була дуже сильна. Атмосфера на стадіоні була неперевершена, глядачі настільки були поглинені грою, що не  захопитися було просто неможливо. Тому бажання стати футболістом не виникло миттєво, а народилося в дитинстві після відвідування таких матчів. Крім того, хотілося самому собі довести, що я можу грати у футбол та виглядати на полі не гірше за інших футболістів.  

Хто вплинув на Ваш вибір стати футболістом?

Я сам обрав футбол, моя сім’я ніколи не була проти, адже футбол завжди був та є спортом №1.

Як Ви попали до складу «Олександрії»?   

Я приїхав з Азовська й близько півроку грав на область. Як зараз пам’ятаю: ми грали в Олександрії та мені вдалося забити два м’ячі, що, звичайно ж. сподобалося тренеру команди. Він запросив мене до складу «Олександрії». Порадившись із дружиною, я прийняв пропозицію та переїхав до міста Олександрія. Обставини складалися успішно і вже протягом першого року мені вдалося забити, здається, 26 м’ячів. Таким чином, кар’єра в «Олександрії» ставала успішною і загалом я присвятив цьому клубу 5-6 років. 

Ви мали нагоду працювати з різними тренерами. Чия робота Вам імпонувала?

Відверто кажучи, колективи були різні, а тренери просто виконували свою задачу. Підібрати оптимальний колектив досить непросто. І стосунки всередині команди залежать і від президента, і від тренера, і від самих футболістів. З кожним тренером стосунки складалися по-різному й визначити, хто з них кращий, не можу.

Чому Ви зараз присвячуєте життя?

Нещодавно я припинив роботу в ФК «Харків», де був начальником команди, наразі працюю в ФК «Металіст», граю за команду ветеранів. 

Не думали розпочати кар’єру тренера?

Спочатку в мене було таке бажання. Але обставини складалися таким чином, що я здебільшого працював на адміністративних посадах – начальник команди або адміністратор –  досвід є і мені це краще вдається, тому щось змінювати у напрямі роботи мені б не хотілося, хоча й були пропозиції.