30 тур. Вольова, на характері…
"Львів" Львів – "Сталь" Алчевськ 3:2 (1:1)
1600 глядачів.
"Львів": Марущак, Ковальчук, Гальчук, Романюк, Мостовий, Лупашко, Яворський (Зозуля, 62), Панас, Чепурненко (Шептицький, 73), Козак (Танчик, 72), Горкун.
"Сталь": Ситало, Яскович (Мироненко, 21), Назаренко, Налигач, Чеботаєв, Гавриш, Гордя (Палагнюк, 89), Назарук, Муховиков (Акименко, 84), Окана-Стазі, Шевченко (Кондратюк, 90+2)
Голи: Горкун (19), Шептицький (82), Гальчук (90+2) – Окана-Стазі (26), Муховиков (68).
Попередження: Горкун (20) – Яскович (11), Мироненко (32), Назарук (71), Сітало (74), Шевченко (80).
Вилучення: Горкун (90+1) – Мироненко (89).
Арбітр: С. Березка (Київ).
Такі перемоги загартовують. Вони додають психологічного тонусу усьому колективу. Адже найголовніше досягнення "Львова" у цьому драматичному і напруженому двобої – це характер, воля до перемоги. Цього не відбереш і не заховаєш за скупими рядками статистики. Можливо, з такого локального успіху і народжується (чи відроджується) команда, що здатна гори звернути…
Команди з групи лідерів – "Львів" та алчевська "Сталь" – підійшли до гри зі своїми власними проблемами. Мабуть, трохи більшими вони були у львів’ян – у складі господарів ледь не половина основного складу в лазареті. Тож вимушені заміни гравців, які вийшли зі старту гри, повинні були показати, як же "Львів" може грати без деяких визнаних лідерів.
Початок гри вийшов достатньо нервовим. Жодній з команд не вдавалося захопити ініціативу, хоча більше часу м’ячем володіли гості. Однак невдовзі львів’яни за статусом господарів почали диктувати свої умови. Кілька напівмоментів біля воріт алчевського голкіпера Ситала було створено після активних дій на правому фланзі, де у півзахисті дуже старався Панас. І саме Вадим віддав гольову передачу на Горкуна, і рахунок став 1:0 на користь "Львова". Валентин, отримавши передачу, у межах штрафного майданчика ефектно обіграв Назаренка і влучно пробив у кут – м’яч від стійки влетів у ворота. На емоціях Горкун зняв футболку, отримав жовту картку, і ці емоції трохи дорого коштували наприкінці матчу, коли за надто "старанну" атаку голкіпера суперників, його вилучили з поля.
Гості швидко вирівняли становище. Не пройшло і 6 хвилин, як єдиний легіонер у складі двох команд Окана-Стазі з Конго майстерно розібрався з Романюком та Козаком, увійшов у штрафний майданчик і пробив у дальній від Марущака кут воріт – 1:1.
Львівські футболісти активно провели кінцівку матчу. Запам’яталися дальній штрафний удар Гальчука (як з’ясувалося це була його не остання спроба), кілька напористих атак за участю Горкуна і Чепурненка, флангова активність Панаса, Козака і Романюка, а також найреальніший епізод, коли львів’яни могли вийти вперед – головою підправляли м’яч спочатку Панас, а потім Горкун, але гостей врятувала хрестовина.
Після перерви стало зрозуміло, що більше перемоги у цьому матчі прагнуть господарі поля. Поступово їхня територіальна перевага вимальовувалася досить відчутно. Однак забили гості – Муховиков майстерно виконав штрафний, поклавши м’яч у "дев’ятку".
Ось у такому випадку – за несприятливого рахунку та незначної кількості часу до закінчення гри – потрібно було проявляти характер. І у львівських футболістів це вийшло. Перш за все, додали грі нових струменів заміни, які провів головний тренер "Львова" Віктор Ряшко. Якраз Шептицький після красивої комбінації, яку чудовим розрізним пасом розпочав Панас і продовжив Горкун, вирівняв становище – 2:2.
До закінчення матчу залишалося менше 9-ти хвилин. Львів’яни з усіх сил намагалися йти вперед, атакувати. І у підсумку були винагороджені за наполегливість і старання. Закінчувалася 92-га хвилина матчу. Для того, щоб схилити шальки терезів на свій бік, залишився один-єдиний штрафний удар. І рятівником львівського гонору цього разу виступив віце-капітан команди Гальчук. Обвідний удар Любомира в кут воротар "Сталі" витягнути не зміг.
3:2 – вольова і важлива (перш за все, у психологічному плані) перемога львів’ян. Шанси на те, щоб вибороти одну з путівок до Прем’єр-ліги, попри всі обставини і турнірні колізії, залишаються. Тільки треба вірити. До останнього…
Післяматчева прес-конференція:
Головний тренер "Львова" Віктор Ряшко:
– Найперше, ми задоволені тим, що принесли радість уболівальникам. Оскільки останнім часом більше їх засмучували. Щодо самого матчу, то, на мій погляд, сьогодні ми протистояли одній з найкращих команд ліги за організацією гри. Не хочеться зупинятися на наших кадрових проблемах, лише подякую хлопцям, які, поступаючись у рахунку, проявили волю до перемоги і, скажемо так, вирвали на останніх секундах цю гру. А також ми всі вдячні вболівальникам за підтримку.
– Після того, як Ваша команда зрівняла рахунок, ми побачили зовсім інший "Львів", у гравців горіли очі, з’явилося велике бажання. Чому до цього не було чогось подібного? Адже з таким настроєм команда вигравала б і в попередніх матчах.
– Запитання цілком слушне. Повірте, тренерському штабу хочеться бачити, щоб ці очі постійно так горіли. Напевно, в чомусь ми і недопрацьовуємо, якщо в тих матчах, де, здавалося б, зобов’язані перемагати, не було цього вогнику. Хоча в цьому напрямку ми постійно ведемо роботу. Виходячи на поле, здається, що у цьому аспекті все добре, але є збої. Безперечно, якби з такими, як ви кажете, очима виходили на кожну гру, то, я думаю, були б у нас і кращі результати. Але будемо і надалі працювати саме над цим напрямком. Хочеться вірити, що сьогоднішній матч у цьому плані дасть позитивні зрушення.
– У команді, як і раніше, є чимало травмованих гравців. Яка ситуація у Вас з кадровим потенціалом на наступний матч з "Кримтеплицею"?
– У цьому плані доброго мало. Хто реально може вже підійти до гри, то хіба що Борис Баранець. Він тільки почне бігати в основній групі. Але сумнівно, що зможе набрати потрібні кондиції до гри із "Кримтеплицею". Швидше за все, нам треба буде обходитися тими виконавцями, які зараз у нас є. Бо є рецидиви старих травм, а є і серйозніші ушкодження. На превеликий жаль, гравці, які перебувають в лазареті, ще не зможуть нам допомогти.
– Яка ситуація з Мандзюком і Худзіком?
– Худзік у Харкові отримав не надто серйозну травму – розтягнення м’яза. Сказали, що вибув на тиждень. У Мандзюка рецидив старої травми, тієї, що він отримав ще у перших іграх весняної частини сезону.
– Склалося враження, що "Львів" сьогодні грав другим номером. Ви свідомо віддали ініціативу супернику?
– Безперечно, ми вивчали гру суперника. У них, вважаю, дуже хороша середня лінія, швидкі гравці, які працюють з м’ячем на швидкості. Тому й установка була такою, що у більшій мірі грати другим номером, не дати їм розігнатися.
– Ви надаєте перевагу в останніх матчах Горкуну на позиції нападника. Довіряєте йому більше, ніж іншим?
– Як показують останні матчі, він уже, скажемо так, певну акліматизацію у колективі пройшов. Тому, якщо людина на тренуваннях добре працює і в іграх намагається продемонструвати найкращі якості, то ми їй, безперечно, довіряємо. Але треба відзначити і Шептицького, який сьогодні вдало ввійшов у гру.
Головний тренер алчевської "Сталі" Анатолій Волобуєв:
– Які можуть бути враження, коли програли такий матч? – з таких слів розпочав свій виступ на післяматчевій прес-конференції наставник "Сталі" Анатолій Волобуєв. – Нам забили гол уже тоді, коли час гри практично вичерпався. Самі програли, хоч за грою не повинні були цього робити. Але що поробиш? Це футбол. Я вітаю команду господарів з перемогою. "Львів" до кінця боровся і досягнув свого. Так що, з перемогою. А ми… За 1 500 кілометрів їхали сюди, щоб програти такий матч…
– Як гадаєте, чому Вашій команді не вдалося перемогти, втримати рахунок 2:1 на вашу користь?
– Я не думаю, що ми грали на утримання рахунку. У принципі, ви бачили, що ми не сідали в оборону, проводили атаки, грали у відкритий футбол. Ми взагалі не практикуємо такий футбол, щоб глибоко сідати, віддаємо перевагу відкритій грі. Можливо, десь вплинуло вилучення нашого гравця – молодий, недосвідчений хлопець отримав другу картку, в обороні не вистачало наприкінці матчу однієї людини. Уже були впевнені, що принаймні нічию здобути вдасться. Але бачите, який він футбол, тут все може змінитися в останній момент.
– Нічия для Вас була б сприятливим результатом?
– Звичайно. Нічия стала б непоганим результатом для нас. Але що поробиш?
– Яке завдання перед Вашою командою ставиться на закінчення цього сезону?
– Грати в хороший футбол, створювати монолітну команду і через певний час виходити до Прем’єр-ліги.
– Тобто на цей сезон чітких завдань не було?
– Ні, у нас не було таких завдань. Команда молода, вона росте, але цим футболістам ще потрібен час. Ви самі ж бачили, що "Сталь" грає у хороший футбол. Головне – зберегти цей склад і трохи зміцнити його.
Прес-служба ФК "Львів" Львів
