Федорівський: поля бази Оболоні були пошматовані снарядами

Голкіпер біло-зелених поспілкувався із The Guardian напередодні річниці повномасштабного вторгнення

"Футбол об'єднує. Протягом минулого року це стало зрозумілим як ніколи, - сказав Федорівський в інтерв'ю британському щотижневику. - Дуже важливим було розпочати наш чемпіонат, щоб на певний час відволікати увагу людей від війни з Росією: дивитися та насолоджуватися футболом, хоч і не на трибунах стадіонів, але все ж всім разом. Думаємо, що вболівальники нашого клубу Оболонь Київ - задоволені: ми на першому місці у Першій лізі, скоро довга зимова пауза закінчиться і, сподіваємось, що нам вдасться позитивно завершити справу зі здобуття путівки до вищого дивізіону.

Це тільки частина того, що дає футбол. Як гравці ми всі адаптувались до ситуації, пробуємо допомагати, займатися волонтерством, донатити усіма можливими способами. Наприклад, особисто я керую магазином кросівок у Києві й на його базі ми проводимо акції, спрямовані на допомогу Силам оборони. Зокрема, днями ми провели благодійний вечір зі збору коштів для військових собак, разом з тим частину коштів відправили безпосередньо до армії.

Моя сім'я залишалася в Україні із самого початку повномасштабного вторгнення Росії. Вони також намагаються допомагати: у моєї мами велика компанія, яка виготовляє тканину для військової форми. Мій тато ще у 2013 році був на Майдані Незалежності під час Євромайдану - ми всі знаємо для чого стільки працюємо і яких цінностей прагнемо.

Мені пощастило, адже наш клуб зараз не має фінансових проблем та працює добре, чого не можна сказати про всі футбольні клуби в Україні. У нас невисокі зарплати, але стабільно виплачуються. Минулого року, одразу після нападу росії, ситуація була дивною та жахливою. Я перебував у Польщі з друзями та деякими партнерами по команді, повернувся до України після того, як наші Сили оборони вибили російські війська з-під Києва. Наша тренувальна база у м. Буча була замінованою, поля були пошматовані снарядами, а паркан знесений танками. Але завдяки чудовій роботі ДСНС, саперів та працівників бази, вже у липні команда змогла провести там перше тренування.

Мати можливість знову грати у футбол - це було просто прекрасним відчуттям, але не можу сказати, що футбол став якимось іншим. Думаю, що я зрозумію це все із плином часу: зараз же ми проживаємо цю ситуацію разом і її неможливо до кінця збагнути. П'ятого березня ми повернемося із тренувального збору на Львівщині, а ще за місяць розпочнеться друга частина сезону. Ми з нетерпінням чекаємо на це, але ще більше чекаємо на головне! Зараз час для хоробрості та сподівань на те, що Сили оборони України виб'ють усіх росіян з усієї території нашої країни. А після цього настане довгоочікуваний мир."