Покотилюк: без уболівальників немає футболу

Півзахисник ФК Оболонь Максим Покотилюк відповів на питання клубної пресслужби

---

– Відпустку проводжу в Маріуполі з рідними. Поєдную так би мовити приємне з корисним: є можливість відпочити на березі моря і побачитися з друзями і близькими.

– Враження не найбільш приємні. Нам не вдалося виконати поставлене перед нами завдання. Будемо намагатися виправити цю ситуацію в наступному сезоні.

– Атмосфера в колективі чудова. “Оболонь” завжди славилася своїми традиціями і позитивною енергетикою всередині команди, тому все відмінно:)

– Я був у пошуку команди після того як ФК “Полтава” знялася з Прем’єр-Ліги. Спочатку мені подзвонив Геннадій Костянтинович Тарасюк (працювали разом у “Полтаві”) і сказав, що є зацікавленість до мене з боку “Оболоні” і тоді ми зідзвонилися вже з головним тренером Сергієм Івановичем Ковальцем і обговорили мій приїзд до Києва. Мені було цікаво попрацювати в такому іменитому клубі, тому я не довго роздумував.

– Після закінчення дитячої спортивної школи в Маріуполі я потрапив у структуру ФК “Іллічівець”, запросив мене Хавров Едуард Анатолійович. Можна сказати, що він дав мені можливість спробувати свої сили в дорослому футболі.

– Уже й не пам’ятаю той момент як я став грати в центрі півзахисту. Все життя граю на цій позиції, з самої дитячої школи мене тренер поставив і я там завжди себе пам’ятаю.

– Прикладом для мене завжди був Роналдінью. Як він поводився з м’ячем, його техніка і бачення поля просто нереальні. Для мене він залишається і зараз найсильнішим футболістом. А ось скіли його, я намагаюсь не застосовувати, там потрібен особливий талант, у нашій першій лізі це не ефективно.))

– Банально, але на даний момент мені подобається гра Мессі і Роналду. Якщо брати гравців моєї позиції, то подобається гра Тьяго Алькантари з “Ліверпуля”

– Так одразу і не згадаю. Є в пам’яті один матч з чемпіонату Польщі. Ми тоді грали в 1/8 фіналу Кубок Польщі проти ФК “Лех” Познань (ми в першій лізі були, а вони очолювали турнірну таблицю у Екстраклясі) і там був у центрі поля Рафал Муравські. Він ще був основним гравцем збірної Польщі. Дуже сильний футболіст. На той час, було цікаво і складно протистояти йому.

– Починав в Маріуполі в “Іллічівці”, потім була перша ліга Польщі “Полонія” м. Битом, 3 ліга Польщі “Орлич” м. Сухеднюв, “Скра” м.Ченстохова і “Сталь” м. Красник. Загалом провів 4 роки у Польщі. Грав також за такі клуби в першій лізі України: “Авангард” Краматорськ, “Інгулець” Петрове, “Буковина” Чернівці та ФК “Полтава”.

– Тренерський штаб перед іграми детально проводить розбір наших суперників, надає достатньо інформації, тому дуже рідко самостійно вивчаю суперника.

– У день гри проходить все стандартно, я не забобонна людина і ніяких традицій у мене немає, тому в основному все як у всіх.

– Намагаюся самостійно аналізувати минулі матчі.

– Вільний час проводжу з дружиною і друзями. В Києві вийшло обзавестися хорошими знайомствами, тому завжди є з ким поспілкуватися і провести дозвілля.

– Складне питання. Напевно, пішов би як і багато мешканців Маріуполя на завод або в порт. Я закінчив механіко-металургійний технікум за спеціальністю машиніст тепловоза, може б був начальником якогось поїзда, навіть і не знаю.

– Напевно, ближче до тренерства. Хоча в житті погляди і пріоритети змінюються.

– Звичайно це мої рідні. Дружина і батьки. Вони мої опора і підтримка в усьому.

– Без вболівальників немає футболу. Ми граємо для них. Завжди приємно грати при заповненому стадіоні, коли тебе підтримують і “женуть” вперед. Це додає сил та енергії. При такій атмосфері додаються емоції. В цьому і є сенс гри. Футбол – це гра для вболівальників.

– Востаннє був на матчі “Шахтаря” з “Інтером”, коли вони грали у груповому етапі Ліги Чемпіонів УЄФА. А матч, який запам’ятався найбільше, напевно, ще попереду.

Хочу побажати нашим вболівальникам набратися терпіння і сил на новий сезон, а ми зі свого боку обіцяємо намагатися в кожному матчі віддавати максимум зусиль для досягнення позитивного результату. Разом і до кінця!