Сергій Болотніков: Карпати – одна з наймолодших команд Другої ліги
Директор з розвитку КПФ Карпати (Львів) – про дебют уславленого клубу в Другій лізі, перехідний період і майбутнє, яке настає швидше, ніж здавалося
Свого часу наш співрозмовник займався футболом з зовсім іншого фасаду – він був спортивним журналістом, співзасновником нині успішних YouTube-проектів «Зупини Лося» та «ТаТоТаке», керував масштабним інтернет-сайтом. Нині ж Сергій Болотніков – футбольний функціонер, директор з розвитку
львівських Карпат. Він розповідає про те, як опинився й освоюється один із найбільш титулованих вітчизняних клубів у Другій лізі, що відбувається з його інфраструктурою та символікою, та як майбутнє Карпат – нинішній юнацький склад – швидко зростає й мужніє в змаганнях
дорослих.
– Для початку – яка ваша особиста карпатівська історія? Коли вперше побували на матчі Карпат як вболівальник, у яких стосунках були з клубом як журналіст і чи могли б уявити, що одного дня опинитеся тут як функціонер?
– Вперше побував на матчі Карпат, коли мені було 13 – якраз на початку бронзового сезону 1997/98. Потім став фанатом, навіть катав виїзди. А вже через п’ять років співпрацював з клубом як спортивний журналіст. Опинитись у Карпатах було давньою мрією, але я навіть не сподівався, що це колись станеться, бо не бачив себе в олігархічному клубі.
– На якому етапі ви включилися в цей процес і яке коло обов’язків передбачає ваша нинішня посада?
– Я включився в процес в серпні, тому не застав зміну власника. Якщо описати мою посаду простими словами, то я відповідаю за комерційні доходи клубу, планування бюджету та інформаційну політику.
– Сторонні спостерігачі знають уже завершення історії: Карпати не вийшли на заключні матчі минулого сезону, втратили місце в Прем’єр-Лізі та заявилися на змагання Другої ліги 2020/21. А як проходив цей процес? Хто приймав ключові рішення й завдяки чому вдалося все-таки зберегти професіональний статус для клубу?
– Знову ж таки, я не застав цей період. Але розумію усі прийняті рішення – немає жодного сенсу триматись за цю юридичну особу КПФ Карпати (Львів). Структура власності клубу не дозволяє його розвивати. Тому майбутнє Карпат не буде пов’язане з цією юрособою.
– 31.Кудрик Олег; 33.Якимець Володимир; 30.Гіоргадзе Андро (22.Тлумак Юрій, 75); 82.Слюсар Денис; 24.Дубинчак Владислав; 8.Хахльов Олексій; 74.Сич Олексій; 20.Танчик Володимир (70.Хлань Максим, 75); 14.Козак Артем (85.Рунич Василь, 58); 76.Притула Остап; 17.Бойчук Александру (13.Деда Ярослав, 58). Таким складом Карпати проводили свій останній (на сьогодні) матч у Прем’єр-Лізі – 1:1 із ПФК «Львів». Чи був шанс залишити когось із цих гравців на сезон 2020/21? Якою була позиція керівництва з цього приводу: готові були продавати всіх, розглядали варіанти з орендами чи вважали за краще залишати тих, для кого виступ у Другій лізі був достатньою мотивацією?
– Залишити, щоб що? Якщо ми розуміємо, що ця юридична особа безперспективна, то витрачати гроші на високі зарплати гравців абсолютно недоцільно. Ресурси потрібно витрачати на побудову майбутнього оновленого клубу, а не «красиві похорони» старого.
- Основу оновлених Карпат у Другій лізі склали гравці 19-20 років. Які завдання ставилися перед ними на турнір?
– Карпати – наймолодша команда Другої ліги на рівні з «Волинню-2». Ми розуміли, що вимагати від цих дітей якогось результату – безглуздо. Та й він не потрібен, якщо ми перезапускаємо клуб. А переходи гравців в інші клуби – це намагання зберегти основний капітал Карпат. Якщо їм вдасться розвинути свою кар’єру, вже оновлені Карпати отримають від цього фінансову вигоду. Розвинути кар’єру в Другій лізі – дуже важко, в клубі УПЛ – куди простіше.
– Чи є ще гравці, які належать Карпатам, але грають в оренді в вітчизняних і зарубіжних клубах? Чи розглядається варіант, за яким вони можуть повернутися в команду на змагання ПФЛ?
– Ні, орендованих немає.
– Наскільки ваші очікування від Другої ліги співпали з реальністю? Чи можете сказати, що ця ігрова практика в змаганнях із дорослими суперниками є корисною для нинішнього складу Карпат? Хтось із цих хлопців привернув увагу тренерів юнацьких збірних чи скаутів зарубіжних клубів? Чи є щодо них офіційні пропозиції від інших клубів?
– Ми знали, що в Другій лізі буде непросто, але не думали, що настільки. Футболісти взагалі казали, що хочуть боротись за вихід в Першу лігу, але дуже швидко їх опустили на землю. І це, вважаю, корисно. Вони побачили, що таке насправді дорослий футбол. До прикладу, в першій третині чемпіонату 60% голів Карпати пропустили зі стандартів. Зараз цей показник вже значно нижче. Команда вчиться. Звісно, гра і результати далекі від того, щоб привернути увагу тренерів збірних чи скаутів. Але насправді команда місцями демонструє непоганий футбол – це точно не «бий-біжи», хлопці намагаються комбінувати, думати на полі, працювати з м’ячем на швидкості. І чимало гравців, на мою думку, мають хороші перспективи – той же Мудрик, Береза, Бичек, Степанчук, Гудзінський, Жозеф та інші.
– Карпати зуміли підписати або пролонгувати угоди з декількома брендами. Як вдається задіяти спонсорів і партнерів після того, як клуб залишив вищий дивізіон? Яку стратегію клуб задіяв у роботі з місцевими та міжнародними партнерами?
– Допомогло розуміння наших партнерів, що Карпати – це один з найпотужніших брендів українського футболу. І навіть в такій важкій ситуації він приковує більшу увагу, ніж деякі клуби УПЛ. До того ж, спонсори повірили, що нам вдасться перезапустити клуб – і це стане великим поштовхом в майбутній співпраці. Ми безмежно вдячні їм за це.
– Клуб оновив офіційний сайт і свої акаунти в соцмережах. Чи вдалося втримати інтерес до команди після вильоту? Наскільки лояльними виявилися вболівальники до спроб втримати і реорганізувати клуб у Другій лізі?
– Спершу ми, звісно, втратили чимало підписників в соцмережах. Але Карпати продемонстрували безпрецедентну для українського футболу відкритість – ми постійно пояснюємо, що і чому відбувається, ведемо прямий діалог з вболівальниками, навіть показуємо витрати клубу.
Це не залишилось непоміченим. І останні місяці ми спостерігаємо ріст показників, вдається навіть залучати нову аудиторію. Люди повірили нам – і це дуже приємно. Хоча чимало вболівальників все ще підозріло ставиться до нового керівництва і чекає, чи вдасться нам втілити оновлення клубу. Ми розуміємо і таку позицію.
– Що новенького в роботі з фанами, зважаючи на коронавірусні обмеження? Які проводилися заходи – онлайн і офлайн – для любителів футболу? Зокрема, розкажіть, будь ласка, про досвід роботи з пожертвами на Patreon’і – скільки зібралося охочих підтримати клуб і чи значуща це сума для функціонування Карпат у Другій лізі?
– Важко працювати з вболівальниками, коли їх немає на стадіоні, клуб переживає перехідний період, а команда йде на дні Другої ліги. Але ми використовуємо цей час для побудови процесів, які запрацюють в майбутньому. І Patreon – найголовніший з них. Ми хочемо і змушені будувати успішний клуб без олігарха, тому роль вболівальників зростає в рази. Якщо клуб справді потрібен людям і таких людей багато – вони можуть стати фундаментом, який не дозволить клубу зникнути. А якщо любов до клубу не вартує навіть 100 грн в місяць або таких людей лише кілька десятків, то який сенс взагалі його рятувати? Зараз на Patreon близько 600 підписників, разом вони донатять більше 3000 євро в місяць. Звісно, нам не вдасться покрити усі витрати клубу, але це вже вагома допомога. За рік ця сума буде більшою, ніж ми отримуємо від титульного спонсора. І ми розраховуємо, що після оновлення Карпат вона почне суттєво зростати. Якщо вболівальники будуть покривати 20-50% витрат – Карпати зможуть не лише існувати, а й розвиватись.
– Як боретеся за вболівальника в місті, де є два клуби УПЛ і низка багатих аматорських клубів? Чи вдалося позиціонувати Карпати в Другій лізі як цікаву пригоду та незабутній досвід для фанів?
– Через пандемію ми провели кілька матчів із глядачами, тому мова про якісь «пригоди» наразі не йде. Як тільки відбудеться оновлення клубу і глядачам дозволять відвідувати стадіон, ми увімкнемо максимальні потужності. Впевнений, нам вдасться не лише повернути вболівальників, а й збільшити їх. І не тому, що Карпати – це найвідоміший спортивний бренд Західної України. А якраз тому, що це буде клуб, створений вболівальниками і для вболівальників, а не іграшка олігарха.
– Побачене вами на практиці дає надію на можливість приватного самоокупного футбольного клубу в Україні? Що для цього можна та треба робити?
– Все можливо. Так, в Україні слабкий ринок. Але ж концерти, фестивалі, кінотеатри, ТРЦ в нас заробляють. Футбол нічим не гірший. Проблема в іншому – український футбол розбещений великими грошима. Чи змогли б кінотеатри розвиватись, якби один із них на потіху своєму власнику крутив фільми безкоштовно, привозив зірок на прем’єри і роздавав попкорн? Ні, решта збанкрутували б. Український футбол ніколи не орієнтувався на вболівальників і не був бізнесом – це було змагання амбіцій і глибини кишені олігархів. І він дорого за це заплатив – коли у олігархів настали важкі часи, чимало клубів зникло. Тепер вболівальники починають розуміти – краще нехай клуб рахує кожну копійку і потихеньку розвивається, ніж хтось привезе нам Лігу чемпіонів, а потім залишить руїни.
– Що залишається в нинішніх Карпат? Якою була доля бази, академії, клубного гербу? Чи тривають терміни договору про оренду стадіону «Україна»?
– Базу, як відомо, попередній власник вивів з власності Карпат і наразі здає в оренду іншому клубу. Герб ми передали фанатам, щоб нинішня юридична особа не забрала його з собою в небуття. Тобто – щоб зберегти емблему і повернути, коли запуститься оновлений клуб. Стадіон «Україна» наразі належить нам, точніше – ми його орендуємо. А як буде в майбутньому – стане зрозуміло влітку.
– Як ставитеся до аматорського ТзОВ Карпати, заяв міськради щодо створення/підтримки клубу? Чи можливий варіант, за якого нинішні (назвемо їх класичними) Карпати об’єднають свою діяльність з мерією чи аматорським новоствореним колективом?
– Сподіваюсь, що всі бажаючі перезапустити Карпати об’єднаються. Бо мати у Львові кілька Карпат – це цирк. Нам імпонує позиція керівництва аматорських Карпат, вони чітко заявили – не допустять цього, тому створюють свій проект лише на той випадок, якщо у нас не вийде.
Повна версія інтерв’ю буде опублікована в книзі «Ми – професіонали. Теперішній час», яка готується до випуску до 25-річчя ПФЛ.
Пресслужба ПФЛ
