Коваленко: Буковина прагне створювати на кожній ділянці поля чисельну перевагу

Фахівець продемонстрував хороший старт на чолі «жовто-чорних». Під його керівництвом команда здобула дві перемоги у трьох матчах. Про свої головні принципи гри, роботу з іспанцями у Дніпрі та своїх найвідоміших вихованців Євген Коваленко розповів у інтерв’ю пресслужбі Буковини.

Про те, як опинився в Буковині

- Усе сталось досить випадково. Хтось мене порадив президенту, потім він подзвонив мені. Ми розмовляли приблизно дві години. Іноді почувався, ніби на екзамені, тому що Вадим Григорович мені такі розумні питання ставив! Я зрозумів, що наші думки співпадають. Йому подобається футбол, коли атаки починаються від своїх воріт, коли м’яч не вибивається куди-небудь. Я йому зі свого боку теж розповів про своє бачення. Президент відповів, що чекає мене у Чернівцях – причому чим швидше, тим краще. Ось так все вийшло.

 Про закиди вболівальників на свою адресу, що у Чернівцях вистачає своїх молодих тренерів

- Скептикам я не можу нічого ні відповісти, ні сказати. Усім не вгодиш, я можу комусь подобатись, а комусь – ні. Ігри покажуть, чи є тут такі фахівці, які би будували атаки від своїх воріт, чи немає. Тому що 70% команд грають у вертикальний футбол – вибили, підібрали, верхова боротьба, скидка м’яча і атака на ворота. Такий футбол також має право на існування, адже багато команд в нього грають, багато виграють і ти їм нічого не скажеш.

Це професійна ліга і тут результат на першому місці. Наприклад, з нашим напрямком важко, бо складно навіть футболістів підібрати під цю схему. Тому що ми награємо захисників, я від них вимагаю, а вони кажуть: «Володимирович, ми не можемо, бо ми ніколи не грали в такий футбол, нас ніхто йому не навчав». Плюс просимо високої інтенсивності у тренувальному процесі. Але все даємо з м’ячами.

 Про роботу в академії Дніпра

- Я три роки допомагав іспанським фахівцям Жорді Гратакосу, Альберто Кабальєро та Альберто Босху. Перші пів року була дуже важка робота. З ранку до вечора багато перекладів, які стосуються вправ, тренувань. Потрібно було донести від іспанців нашим тренерам їхнє бачення. Ось це було важко зробити, було складно біля дошки пояснити. Це був 2012 рік і ще тоді іспанці говорили: «Центр – це найбільш небезпечна зона, ми не маємо нікого туди впускати. Залишайте фланги, вони не такі небезпечні». І тут починалася дискусія з боку українських тренерів. Я був посередником між іспанцями і нашими тренерами. І мені потрібно було не зіпсувати стосунки як з одними, так з іншими. Це хороша школа. Були дуже розумні тренери. Наприклад, Серхіо Перес, він зараз в Осасуні працює. Я отримав колосальне задоволення від роботи з ним. Він фізичну підготовку робив за рахунок вправ із м’ячем. Тобто одночасно вбивав двох зайців. Тоді для мене це був космос. Щось подібне ми зараз намагаємось робити в Буковині.

Про відомих вихованців, яких тренував у Дніпрі

- З деякими віковими групами я працював асистентом головного тренера, а з деякими сам був головним. Тому довелось працювати з багатьма футболістами. Підтримую з багатьма зв’язок і зараз. Недавно спілкувався із Олександром Сніжко, він зараз грає в «Минаї». Ігор Когут, Влад Кочергін теж до нас прийшов у випускну групу. Усі хлопці настільки високого рівня, це був наш 1996 рік народження. Багато хто зараз грає в Першій лізі – Денис Галенков, Сергій Палюх, Діма Махнєв. Це все наші хлопці, у нас була класна команда, є що згадати. За 1997 рік у нас виступав Денис Баланюк і частково грали хлопці 1998 року народження. Богдан Лєднєв грав за нас тоді, Макс Луньов, Женя Чеберко. Приємно дивитись на них, коли вони вже можна сказати зірки Прем’єр-ліги і показують класний футбол. По 1998 році ще в нас був Тимур Стецьков (в «Олександрії» грає). По 2000 році я допомагав Сергію Васильовичу Максимичу, тоді в нас вчились Влад Супряга, Саша Назаренко – вони тоді були в команді U-15. Із Владом і Сашею підтримую зв’язок. Можу Супрязі після матчу написати, що міг би, наприклад, інакше зіграти. Він класний хлопець, я думаю, що в нього все вийде. Я всім бажаю лише успіхів.

У нас був момент з U-17 1998 року народження – колективом разом стрибнути в холодну воду. І футболісти кажуть: «Володимирович, ви з нами?». А я так не хочу, нереально! Але розумію, що для спільної справи потрібно. Вода холодна, градусів 12 десь тоді в Одесі було, дуже холодно. Я роздягнувся і з ними разом у воду стрибнув. В результаті ми виграли 2:1 у наступному матчі. Такі моменти, звичайно, не забудуться.

Про головні принципи футболу Євгена Коваленка

- Перш за все, це білд-ап, початок атаки, володіння м’ячем, контроль м’яча – це найголовніше. Швидкий перехід із оборони в атаку – це необхідність. А також переключення ментально, тобто якщо футболісти втратили м’яч, то вони повинні одразу ж його відібрати. Як це все зробити – це вже наші нюанси. Ми прагнемо контролювати гру, шукати моменти, створювати на кожній ділянці поля чисельну перевагу, а якщо її немає, то грати один-в-один у завершальній фазі. Загалом стараємось створювати простір, заповнювати його і максимально витиснути із цього простору все, що є.

Про місцевих футболістів Буковини

- Місцеві хлопці, які й раніше грали тут – дуже талановиті. Це футболісти високого рівня, рівня Першої ліги, навіть топ-п’ятірки Першої ліги. Не буду їх називати, я думаю, зрозуміло, про кого я. Дуже кваліфіковані гравці. І вони намагаються грати в футбол, їм це подобається. Я їм кажу, що для того, щоб грати в наш футбол, треба добре відбирати м’яч. Коли ми навчимося, ментально будемо перемикатись з оборони в атаку і навпаки всі разом, як єдине ціле, тоді буде результат.

Такі футболісти, як Палагнюк, Сивка лише на декілька років молодші за мене. Але вони виконують всі вимоги. Водночас у нас бувають дискусії. Якщо я від них вимагаю, то вони повинні виконувати. Якщо раптом їм щось незрозуміло, вони підходять і ми все пояснюємо, розповідаємо. Вони навіть допомагають іншим футболістам під час тренувального процесу, мотивують їх працювати. У нас нормальна комунікація. Так, емоції бувають, бо ми хочемо від них результату. Але немає ніяких образ чи непорозумінь.

Про футболістів, які не виконують вимоги тренера

- Якщо хтось не виконує наші вимоги один раз, другий, то на третій раз цей гравець уже сидить поруч зі мною, на лаві запасних, ми дивимось разом футбол, обговорюємо гру. Якщо комусь таке подобається, то будь ласка. У мене немає пріоритетів. Футболісти знають, що хто не буде виконувати те, що ми вимагаємо, буде сидіти поруч зі мною. Це для них, мабуть, найстрашніше, що може бути – сидіти з тренером, дивитись футбол, замість того, щоб вийти і показати на полі результат.             

Про те, як аналізує матчі

- Ми сідаємо із моїм помічником Павлом Тараном, дивимось помилки, розбираємо їх, але не сильно акцентуємо на цьому увагу. Тому що не хочемо, щоб хлопці думали про ці помилки весь тиждень. Тобто сказали, що треба такі-то моменти виправити і все. Не робимо детальні розбори по годині, після яких вони би потім лише про це і думали.

Хлопці мають переключитися, адже буває різне під час гри. Виграли – класно, програли – забули і готуємось до наступного матчу. У всіх бувають помилки. Якщо подивитись футбольні матчі, то завдяки помилкам і забиваються голи.

Про тренерів, чия футбольна філософія є близькою

- Подобається Б’єлса, подобаються іспанські фахівці, також, як збірна Бельгії грає. Беру всюди потрохи, але Б’єлса, мабуть, номер один. І Гвардіола, за ним навіть не встигаєш дивитись. Думаєш: які переміщення, куди вони рухаються! Це топ рівень.

Пресслужба ПФЛ за матеріалами bukfc.com