Призетку – 50. Сьогодні ювілей відомого футболіста та тренера

Олександр Призетко народився 31 січня 1971 року в Ізмаїлі (Одеська область). Грати починав у рідній області, вже в юному шкільному віці мав запрошення з різних міст, у тому числі – Харкова, але вирішив займатися в СДЮШОР «Чорноморця». Проте, будучи ще школярем, отримав тяжку травму (розрив пахових кілець) і в одеській академії втратив своє місце. Тут про нього й згадали в Харкові, попри травму та великий конкурс запросивши в славетний спортінтернат.

Призетко навіть у зірковому оточенні наповненого талантами спортінтернатівського колективу виділявся своїми вміннями – викликався в юнацьку збірну, рано дебютував у змаганнях команд майстрів. Його «позичали» харківському «Маяку», який грав у нижчих лігах союзного чемпіонату, де він дебютував ще в 17-річному віці.

У 19 років Олександр заявив про себе і в Вищій лізі. Правда, дебют у «Металісті» вийшов ну ду-у-уже непростим: 21 квітня 1990 року він вийшов на заміну в виїзному матчі зі «Спартаком». На той час харків’яни пропустили три м’ячі, потім – ще три. Це спонукало головного тренера команди, незабутнього Євгена Лемешка видати пам’ятну бесіду з водієм асенізаторної машини, який їхав поруч із клубним автобусом «Металіста»…

У дебютному сезоні в складі харків’ян Призетко забив чотири м’ячі, ще через рік – вісім. Продовжував багато та результативно грати й у чемпіонаті Незалежної України. 26 серпня 1992 року він дебютував у складі нашої національної збірної в виїзному матчі в Угорщині (1:2). На початку своїх виступів Олександр грав нападника, потім – у відтяжці, пізніше остаточно знайшов себе в середній лінії.

Гравцем він був стрімким, із добре поставленим ударом. Ним цікавилися провідні клуби СНД. Кликали в «Динамо» – але спершу харківський і київський клуби не зуміли домовитися, тож Призетко ледве не перейшов у «Дніпро», який очолював знайомий по збірній тренер Микола Павлов. А пізніше «Металіст» відправляв його разом із Пецем і Кандауровим в ізраїльський «Маккабі» (Хайфа). Але ліміт на легіонерів в Ізраїлі не дозволяв підписати всіх.

Ходила в тодішній пресі ще більш сенсаційна інформація – ніби «Мілан» зацікавився четвіркою гравців харківського клубу, в числі яких – Призетко. Але все ж другу пропозицію зробило «Динамо», і Призетко став у складі киян дворазовим чемпіоном України.

Тодішнє «Динамо» в своєму складі мало кілька десятків провідних гравців України, а також деяких легіонерів. За такої конкуренції не всім вдавалося здобути ігрову практику. На найближчі десять років Призетко став легіонером – виступав за Росія «Динамо-Газовик» (Тюмень), «Торпедо» (Москва), «Арсенал» (Тула), «Чорноморець» (Новоросійськ). До слова, сам Лобановський згадав про нього, запросивши в збірну України після багаторічної перерви. У 2001 році Олександр зіграв за національну команду на міні-турнірі на Кіпрі, довівши число матчів за збірну до п’яти.

А в 2004 році досвідчений футболіст повернувся в клуб, який дав йому путівку в великий футбол. Саме тут Призетко й завершив виступи у 2005-му. Загалом за «Металіст» Призетко-гравець провів 109 офіційних матчів, забивши 28 м’ячів. Далі виступав за команду ветеранів, відкривав у Харкові спортивне кафе, працював із дублем, а в складні для харківського клубу часи не побоявся взяти на себе роль в.о. головного тренера. Став останнім керманичем першої клубної команди класичного «Металіста».

Коли в Харкові створили «Металіст 1925», Призетко став його першим головним тренером. При ньому команда стала віце-чемпіоном України серед аматорів, підвищувалася в класі й закріпилася серед лідерів Другої ліги. Пізніше очолював житомирське «Полісся», а від літа 2020 року ввійшов у тренерський штаб харківського «Металу» під керівництвом Олександра Кучера. Зараз команда, де працює сьогоднішній ювіляр, лідирує в Групі «Б» Другої ліги.

А ми віддаємо належне Олександрові Призетку – відомому футболісту та тренеру, який сьогодні святкує своє 50-річчя.