Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків розповів про основні засади життєдіяльності "Прикарпаття".
За спортивний принцип
- Так, «Прикарпаття» не дуже горіло бажанням продовжувати чемпіонат після карантину, - зізнається міський голова Івано-Франківська. - Це пояснювалося не лише відсутністю турнірних амбіцій, але й суто економічними мотивами – надто багато коштів з міської казни витрачено на боротьбу з пандемією. Пізніше додалася ще й боротьба з наслідками повені у нашому краї. Так, ми зараз змушені рахувати кожну копійку. Але на останньому перед повторним засіданням Ради ліг ПФЛ командному зібранні все ж вирішили, що чемпіонат треба догравати. Ми за спортивний принцип, хоча нам непросто. Так, бюджет клубу невеликий, але зароблене футболісти, тренери і персонал отримують вчасно. Ми звикли бути порядними.
Обраний напрям
- Звісно, з нашою концепцією нам важко комплектуватися і досягати високого результату. Проте ми стоїмо на своєму і утримуємо не лише головну, а й три дитячо-юнацьких команди. Думаю, з таким напрямом у нашої команди є хороше майбутнє. Відроджуючи «Прикарпаття» у 2016-му, такий шлях розвитку ми з тренером Володимиром Ковалюком обрали спільно. Ще тоді ми зробили все можливе, щоб поряд із молодими гравцями повернути в команду вихованців нашого футболу, які виступали в інших українських клубах. Мені імпонує шлях, обраний іспанським «Атлетіком» з Більбао. І видно, що розвивається не лише команда, а й окремо взяті футболісти. Взимку від нас у «Рух» пішов Богдан Оринчак, молодий футболіст, який раніше виступав у чемпіонаті області. Нині львів’яни віддали його в оренду в «Минай», де Богдан грає в основному складі.
Фото: fc.if.ua
Жест подяки
- Крім Оринчака, можна згадати ще Владислава Приймака, який нині виступає за прем’єрліговий «Львів», а також Ярослава Конкольняка, котрий перейшов у луцьку «Волинь». Скільки «Прикарпаття» завдяки трансферам цих футболістів заробило? Точні суми вам може назвати президент клубу Василь Ольшанецький. Знаю, що найбільшою була компенсація за Оринчака. Але вона не надто велика. Можу сказати, що наразі ми ще не можемо виживати за рахунок коштів, отриманих від продажу футболістів. До того ж окремим гравцям ми ідемо назустріч. Взяти Конкольняка. Йому 29, то вже зрілий вік. Шанс зіграти у «Волині» випадає не щодня, тому ми вирішили Ярослава не затримувати, не вимагати величезної компенсації. Це жест подяки самому футболістові за те, що він зробив для нашого клубу. Наразі ми хочемо напрацювати реноме клубу, який готує сильних футболістів, здатних виступати у клубах рівня Прем’єр-ліги. Паралельно будемо зміцнюватися самі. Маємо намір залучити до співпраці потужного спонсора.
Бюджет клубу
- Який бюджет клубу зараз? У межах 13 млн грн на сезон. Приблизно 70% виділяється з міської казни, 30% – спонсорські надходження. Нашим партнером є потужна за івано-франківськими мірками компанія Adamson, виділяють кошти також пиво «Експортове», локомотиворемонтний завод, фірма «Паперівка».
Марцінків з президентом клубу Василем Ольшанецьким. Фото: glavcom.ua
«Прикарпаття» відвідує до чотирьох тисяч глядачів. Звісно, загалом людей, яким небайдуже існування у місті команди, у кілька разів більше. Але далеко не всім 236 тисячам івано-франківців… Що думають про це жителі міста? Ми готові до того, що частині людей таке рішення не сподобається. Але, на щастя, значної критики не помітно. Ми проводили опитування. Відсотків 75 франківців підтримують фінансування клубу. Думаю, не в останню чергу ця підтримка пов’язана з унікальною концепцією. Люди бачать: цей проект – не порожнє викидання коштів. Він спрямований на виховання молодих футболістів, наших земляків, у яких за відсутності такої команди у професіональному футболі перспектив, можливо, не було б. Яскравий приклад – 18-річний нападник Олег Павлюк: він нещодавно забив «Оболоні». Два роки тому він ще був учнем дитячо-юнацької школи, а зараз забиває важливі м’ячі на професійному рівні.
Без "чорної бухгалтерії"
- Футболісти «Прикарпаття» пожертвували 50% зарплати на потреби медиків. Єдине – зарплати за півтора місяця були перераховані медикам. Місяць хлопці були взагалі без зарплати. З поновленням тренувального процесу і чемпіонату в Першій лізі оклади залишилися на докарантинному рівні. Які зарплати? Це відкрита інформація. Максимальні зарплати у нас – 30 тисяч гривень, мінімальні – 8-10 тисяч. На відміну від деяких інших клубів, які платять мінімальні оклади, а решту доплачують готівкою, у нас немає «чорної бухгалтерії».
Омолодження колективу
- Так, узимку «Прикарпаття» розпрощалося з низкою досвідчених виконавців, які донедавна визначали почерк колективу – Володимиром Боришкевичем, Віктором Яневичем, Ігорем Худоб’яком, Петром Ковальчуком, Віктором Данищуком. Єдина причина – спортивний принцип. Наші старожили, на жаль, вже не тягнули. Прийшов час щось змінювати. При цьому ми намагалися гравців працевлаштувати. Ковальчук грає на чемпіонат області за команду з Коломиї. Данищук разом зі ще одним колишнім футболістом «Прикарпаття» Олегом Веприком тренує молодіжну команду.
Невиконане завдання
- Зрозуміло, у мене є претензії до клубного менждменту, тренерів. Бодай тому, що завдання на сезон 2019/20 ми не виконали. Хотіли бути бодай у десятці найкращих. Я вважав, що «Прикарпаття» здатне посідати місця з шостого по восьме. Але осіння частина сезону продемонструвала: старші футболісти вже не витримують навантажень. Низку матчів ми програли через те, що поступалися суперникам фізично і функціонально. Через це почали болісний процес омолодження, який обмежується нашою концепцією. Ідеальні варіанти знайти складно. З огляду на це задоволений, що нещодавно змогли повернути в Прикарпаття» Івана Сондея. Футболіста, який має досвід виступів у Прем’єр-лізі.
Володимир Ковалюк залишається тренером прикарпатців з дня відродження команди. Фото: glavcom.ua
Довіра Ковалюку
- До кінця сезону Володимир Ковалюк має повний карт-бланш. Його основне завдання – уникнути перехідних ігор за право залишитися в лізі, тобто не посісти одне з двох останніх місць. Так як особливого ризику немає, мене наразі робота тренера влаштовує. Ми сперечаємося досить часто, але в тренерську роботу я не втручаюся. Можу сказати після гри, що мені не сподобалося. Так, у мене немає такого досвіду, як у Ковалюка. Він грав за «Динамо», «Шахтар» і «Дніпро», а я – лише в чемпіонаті області. Але певне розуміння маю і ним ділюся.
Блакитна мрія
- Ще одне болісне для івано-франківського футболу питання – реконструкція стадіону «Рух». Він збудований ще у 1909 році, а на реконструкції перебуває з 1986-го. Понині.
Наразі реконструкція не планується. Обмежуємося косметичними роботами. Це величезні гроші. Намагалися подавати на державне фінансування, але отримали відмову. Витягти 100 млн грн з міської казни теж не можемо. Тому поки плануємо відкрити додаткове штучне тренувальне поле біля Німецького озера. Тренувальної бази в команди немає, тому це питання актуальне.
Пресслужба ПФЛ за матеріалами сайту Главком
