ЕКСКЛЮЗИВ! Півзахисник "Полісся" Задерецький: було таке, що з'їв стакан вівса і побіг на п'ять тренувань на день

Дмитро Задерецький у рубриці ПФЛ "Вони торкнулися слави"

Фото: polissyafc.com

В ексклюзивному інтерв’ю для ПФЛ півзахисник ФК "Полісся" Дмитро Задерецький розповів про Віталія Кварцяного та його тренування, тяжкий період кар’єри після "Волині" та порівняв себе з конякою. Жартома, звичайно ж.

Аматорський рівень

- Починав я в харківському інтернаті, де мене помітили тренери з "Десни", -  згадує Дмитро. - З чернігівцями я рік пограв на аматорському рівні і вже після цього за допомогою агента поїхав на перегляд  до "Волині". До речі, тоді команду саме тренував Анатолій Дем'яненко, який і почав вже за три місяці підпускати мене тренуватися до першої команди. Але різкого злету в мене не було, рік довелося пограти за дубль Пісковця, а вже потім вдалося потрапити до основи. Але в першій команді я стабільно почав грати після приходу Кварцяного.

Прихід Кварцяного

- Спочатку насторожено поставився до того, що Кварцяний очолить команду, адже він любить масивних футболістів, тому переживав, що через антропометрію не гратиму. Але виявилося все зовсім по-іншому, він з першого дня полюбив мене та гарно ставився. Кварцяний постійно підтягував молодь до тренувань з першою командою. Тоді у "Волині" було багато якісних легіонерів, за рахунок чого й молодь поряд із ними росла. Тому всі переживання були марними.

Фото: polissyafc.com

Дебютний матч

- Я навіть не очікував, що в заявку потраплю на першу гру та тим більше на поле вийду. Але виявилсоя інакше, хвилині на 35 Кварцяний підкликав до себе та сказав, щоб виходив замість Бобиря. Володимирович запитав: «Боїся», я звичайно сказав, що ні. А Володимирович мені: «Не бреши, бачу, що боїшся».

Емоції тренера

- Так, звичайно, було що він в роздягальні емоції виливав та деяким «пихав», але мене якось обходило. Можливо тоді він ще жалів як молодого, вже потім могло й мені серйозніше перепасти. Було й таке, що реально за живе десь чіпляв, але наступного дня Віталій Володимирович приходив наче й не було нічого, тому й ображатися на нього довго неможливо було. Він дуже гарний мужик, якщо з ним спілкуватися поза полем, завжди можна було за порадою звернутися. У хлопців навіть були ситуації патові, коли він свої гроші давав, але назад брати не хотів.

Фото: fcvolyn.net

Шалені навантаження

- На перших зборах думав: «Куди я потрапив?». Навантаження в нього були просто шаленими. Хоча коли я прийшов, то тренувань з собакою вже не було. А бронежилети дуже добре пам’ятаю, тоді думав, що люди просто не в собі. Ну, на кшталт, навіщо треба ці кроси в бронежилетах, або ж матчі з районними чи обласними командами, де ми в "броніках" бігали. Там взагалі ми бігали по тайму, було й таке, на другий тайм виходиш, а бронежилет вже наскрізь мокрий від поппереднього гравця, який в першому таймі відбігав. Памятаю, біжиш і падаєш, а зупинитися вже не можеш, доводилося просто падати, а що робити?

Фото: polissyafc.com

З іншого боку цей фундамент заклався на довгі роки, тобто ті футболісти тоді набігали пристойно. Хоча звичайно важко було терпіти, це тільки так сказати, а в Євпаторії в нас й по чотири тренування в день було, а могло й п’ять бути. Ми вставали, робили зарядку, потім нас чекала вівсянка. Як коні по стакану вівса і вперед (сміється). Потім за дві години ще тренування, тренажерка, тренування на полі, аквааеробіка – там вистачало всього.

У Кварцяного ж як, там не було такого що по 25 чи 30 хвилин тайми - грали, поки він бачив, що вже ніхто бігати не може. І от в такому режимі трьох днів вистачало, щоб до туалету боляче було ходити, бо сідати на стілець через крепатуру було важко.

Період після "Волині"

- У мене була неприємна позафутбольна ситуація, мене грязюкою облили і все. Всі агенти відвернулися, бо ніхто не хотів мати справи начебто з проблемним футболістом. Я взагалі пів року сидів без команди, поки прийшов до тями. Потім мене Мазяр запросив до "Полісся", вже зараз я розумію, що зробив необдуманий крок, перейшовши з УПЛ до Другої Ліги,адже рівень на той час був зовсім інший.

Фото: polissyafc.com

Потім пішло-поїхало, я поїхав до Краматорська і пішов по командам ПФЛ. Зараз потихеньку все налагоджується, Анатолій Петрович Безсмертний в мене повірив, тому дякую йому! Я думаю, просто потрібна людина, яка б змогла знайти контакт з клубом і відвезти мене.

Фото: polissyafc.com

Нездійснені трансфери

- Постійно були якісь розмови, що от вже маю їхати кудись то в Польщу, то в Литву, але до конкретики так і не доходило. В Україні до мене проявляв інтерес "Миколаїв", також Остап Маркевич зі мною розмовляв, але вирішального дзвінка я від нього так і не дочекався. Зараз мало агентів, які хочуть тобі допомогти, зрозуміло, що не просто за "дякую". Здебільшого всі шукають сформованих та успішних футболістів, і вже з ними працюють. До речі, зараз хотів би спробувати себе в якомусь з перелічених вище чемпіонатів.

Зірковість

- Перший час в УПЛ було круто, але грошей я навіть не відчував, бо майже все відправляв батькам. Тобто грошової хвороби в мене не було, купував собі все за потребами. Та й я частенько навіть в заявку не потрапляв, тому  з хлопцями з дубля грав і зірковості ніякої бути не могло.

Довіра тренера

- До мене не було повної довіри, тобто я то граю, то ні. Той же Мемешев виходив набагато більше, ніж я і десь на цьому тлі в Редвана з’являлася впевненість. А мені було складніше з цим, мабуть, тому так мало й забивав, бо не було достатньо впевненості в собі.

Фото: polissyafc.com

Легіонери

- Мені досі цікаво спостерігати за грою Еріка Бікфалві, також загадав би Матея. А взагалі в нас було багато якісних легіонерів: Стевіч, Савіч, Суботіч, Рамон Лопес та вже покійний Майкон. Але на тренуваннях в стик можна було підти проти кожного. Зрозуміло, що Еріка чи Матея аж надто не можна було вдарити, але не було такого, щоб Кварцяний їх окремо оберігав!

Плани на майбутнє

- У мене є величезні амбіції, адже бачу, що повернув впевненість у собі. В першу чергу хочу допомогти "Поліссю" вийти до Першої Ліги, а потім хотілося б ще пограти за кордоном. Я думаю, що в мене ще є здоров’я аби пограти в умовній Білорусі чи Польші, та навіть в нинішню УПЛ, думаю, міг би повернутися. Просто потрібна людина, яка б відвезла до потрібного клубу, адже самому зараз з цим важко.

Фото: polissyafc.com

Євген Біленький, спеціально для ПФЛ