Чачуа: нехай суперник підлаштовується під "Волинь"

Півзахзисник "Волині" Амбросій Чачуа відповів на питання клубної пресслужби

Фото: fcvolyn.net

- Амбросію, який настрій у «Волині» панує після п’яти перемог поспіль?

Звичайно, настрій позитивний, але на цьому зупинятися не можна. Ви бачите, яка в таблиці ситуація. У нас лишилося чотири гри, три вдома, і ми маємо все зробити, щоб залізти ще вище у таблиці. Результат зараз виходить на перший план, але й по грі, як ви бачите, ми не поступаємося жодній команді, надійно граємо позаду і добре, що не пропустили в останньому матчі. Ми створюємо багато моментів і це показник, що ми зараз найбільше забили в Першій лізі. Звичайно, є ще над чим працювати, однак ми не зупиняємося, не дивимося на те, скільки ми ігор виграли, і готуємося до кожного поєдинку, як до найважливішого.

- Останній матч проти «Минаю» був тактичним і нелегким. Очікували такої гри від новачків Першої ліги?

Видно, що добротна команда у «Миная». Зараз, самі бачите, що немає простих суперників у Першій лізі. Неважливо, чи це команда з верхньої частини таблиці, чи з нижньої – кожна команда може грати і показувати хороший футбол. Тому треба налаштовуватися і в першу чергу показувати свою хорошу гру, а дивитися на суперників… Нехай вони на нас дивляться!

- Як взагалі у тебе з’явився варіант продовження кар’єри у «Волині»? Чому обрав саме Луцьк?

- У мене ще був варіант такий взимку, але так склалися обставини, що я поїхав до Грузії. Але коли там розірвав контракт, сам зв’язався із Андрієм Богдановичем Тлумаком, і він запросив на перегляд. Так і лишився тут, у «Волині».

- З Андрієм Тлумаком довелося перетинатися ще у «Карпатах»?

- Так, звісно, він у Львові ж працював і з Зайцевим, і з Дулубом, тож уже працювали разом. 

Амбросій Чачуа №8. Фото: fcvolyn.net

- Все-таки якийсь час був потрібен на адаптацію до футболу, який сповідує "Волинь"?

- Не стільки до команди, скільки до чемпіонату Першої ліги. Тут більше боротьби, і за рік я від такої боротьби дещо відвик, тому що у Грузії такий футбол, де більше дають команди грати, менше єдиноборств, усі грають низом і стараються обходитися без довгих передач. І коли я приїхав, ми грали контрольний матч з «Калушем», і тоді я відчув цей накал, і з того часу потроху почав повертатися в український футбол.

- У свою чергу, з колективом, за словами інших наших літніх новачків, проблем абсолютно ніяких. Це так?

- Я фактично усіх тут давно знаю. З Кожановим та Бартуловичем в «Карпатах» грали, з багатьма хлопцями також грали, на українських полях перетиналися. Тож ніяких проблем немає. Якщо в нас буде колектив, а він у нас є, то в плані результату та завдань, які перед нами стоять, проблем не буде.

- Як взагалі розпочалася твоя кар’єра? Чому вирішив пов’язати життя саме з футболом?

- Якось так склалося, що я з шести-семи років починав у Рівному в дитячій школі «Вереса». У мене завжди у житті був футбол – спочатку як задоволення, потім як хобі, пізніше як робота. Це моє життя, і я взагалі не уявляю, що ще можу робити без футболу…

- Хто був улюбленим футболістом, на якого, можливо, хотів рівнятися?

- Я багато стежив у центрі за грою Хаві. Дуже подобалася «Барселона» часів Гвардіоли, подобалося те як людина бачить поле, старався щось із цього брати для себе. Так само і в нашій збірній зараз дуже хороші футболісти центра поля – Степаненко, Малиновський, Зінченко. Стараюсь і від кожного з них брати найкраще.

- У «Карпатах» ти виріс як футболіст і дійшов до рівня Прем’єр-ліги. Це був найважливіший етап твоєї кар’єри?

- Не можу сказати, який етап важливіший. І тоді, і зараз мені 25 років, коли у футболіста має бути пік, і потрібно досягати високих результатів і нарешті вигравати якісь трофеї. Стоїть завдання прогресувати з кожною грою, працювати на тренуваннях, і зараз у нас є все для того, щоб починати вигравати трофеї – я думаю, це мрія кожного футболіста.

- Поїздки за кордон – це було бажання щось змінити чи спробувати щось нове?

- Мабуть, хотів спробувати щось нове, однак це був не зовсім вдалий період. Не скажу, що шкодую, однак не був готовий, що все повернеться певним чином. Тому – потрібно починати все спочатку.

- Вдалося порівняти футбол український з чемпіонатами Казахстану та Грузії?

- Можу сказати, що чемпіонат України, особливо Прем’єр-ліга – сильніший. В першу чергу за рахунок «Шахтаря», «Динамо», «Зорі», «Олександрії», за рахунок їхніх матчів. І це попри те, що й у нас зараз не такий період, як п’ять-шість років тому. Якби зараз зустрілися команди з вищих дивізіонів України проти казахстанських чи грузинських суперників, не можу сказати, хто б переміг, однак в загальному чемпіонат тут сильніший.

- Повернемося до цього сезону та «Волині». У команді потрібно бути універсалом, власне і ти закривав одразу декілька позицій. Де тобі грається найкомфортніше?

- У центрі поля моя рідна позиція. Але якщо тренер бачить, що я можу принести користь десь на іншій позиції – докладаю усіх зусиль, аби закрити цю позицію та допомогти в першу чергу команді.

Фото: fcvolyn.net

- Устиг звикнути до Луцька? Як тобі місто?

- Я сам родом з Рівного, між нашими містами 70 кілометрів. І тут, і там той же «суржик» (посміхається – прим.). Хоча я вже трохи відвик від нього, адже багато років у Львові прожив. Зараз для мене усе близько – сім’я у Львові, батьки у Рівному, тож усе добре. Тож зараз головне працювати, йти до нашої мети, виконувати наші завдання, і все має бути добре.

- Попереду у «Волині» ще чотири матчі. Найближчі – проти конкурентів у турнірній таблиці. Як команда налаштована?

- Звичайно, по-бойовому. По іншому просто не може бути. Я ж кажу, забуваємо ті п’ять ігор, які ми виграли, і виходимо на кожну гру, як на останню, немов на фінал Ліги чемпіонів. Це важливо як для Луцька, для «Волині», так і для кожного футболіста. Через ті ігри, які ми граємо, ми будемо прогресувати. Дивлячись на нас – на колектив, на тренерський штаб, на всіх нас разом, не по одному, а тільки разом! Якщо ми будемо усі, як одне ціле – проблем у нас взагалі ніяких не буде!

Пресслужба ПФЛ за матеріалами fcvolyn.net