Апостолюк: гендиректор Кристала завжди говорив, що мій час ще прийде (фото, відео)
Герой дев’ятого туру у Другій лізі Владислав Апостолюк поділився враженнями від перемоги над Енергією, а також розповів про свої виступи закордоном
Фото: mfckrystal.com
— Владиславе, для вас має значення визнання найкращим гравцем туру?
— Звісно, це дуже приємна новина. Я дебютував у Прем’єр-Лізі, потім, після того як зламав ногу, тривалий час взагалі не тренувався. Зараз для мене найкращий час, щоб повернутися до своїх оптимальних кондицій.
Прагнув повернутися в Україну, розмовляв з агентом з цього приводу. Чудово, що починаю демонструвати такі результати. Хочеться також відзначити партнерів по команді, адже без них не зміг би перемогти у такій почесній номінації. Вважаю, що така відзнака стане поштовхом до того, щоб повернути свій ігровий тонус.
— Федорчук після матчу сказав, що Кристал декласував його команду у першому таймі. Так воно й було?
— Погоджуюся з таким твердженням, але відзначу, що Енергія нам також дала бій, матч був непростий. У Олега Федорчука хороша команда, проти якої було дуже цікаво грати. Інтрига у грі трималася до мого забитого м’яча на 82-й хвилині. До цього моменту можна сказати що гра була рівною, атакували обидві команди. Суперник навіть міг зрівнювати рахунок, гравці Енергії створили декілька небезпечних моментів. Важливо, що наша команда зібралася на останні хвилини та змогли збільшити свою перевагу, щоб догравати гру більш спокійно.
— У випадку з першим голом ви знайшли гарною передачею Барладима. Іншого продовження атаки навіть не розглядали?
— Якщо відверто, після того як перейшов до Кристалу, у мене з Барладимом були натягнуті відносини, але на даний момент дуже добре спілкуємося. Я подружився з усіма гравцями. Часто розмовляємо з Андрієм, він просив мене по можливості віддавати на хід у вільні зони. Коли зміщувався до середини поля, він часто забігав у вільні зони. У тому моменті віддав довгу передачу, а Андрій холоднокровно використав вихід один на один.
Фото: mfckrystal.com
— Ви забили дальнім ударом. Саме таким красивим ви і уявляли свій дебютний гол за цю команду?
— Якщо чесно, не таким. У минулих матчах в мене теж були моменти, але підводила реалізація. Не можу зрозуміти, чому м’яч все ніяк не хотів залітати у ворота. Наприклад, у грі з Гірником змарнував декілька гольових моментів.
Вдячний Богу і Сергію Анатолійовичу Шевцову за те, що він завжди мене підтримував, у якому б стані не знаходився. Генеральний директор Кристалу вірив в мене, казав що мій час ще прийде. Слава Богу, вдалося нарешті забити і таким чином зняв з себе прокляття. Отримав впевненість у власних силах і сподіваюся, що у наступних матчах гратиму більш розкуто.
— А ваш другий гол можна заносити в посібники з футболу: красива комбінація, не менш красиве завершення…
— Абсолютно з вами погоджуюся. У цій атаці були задіяні не тільки гравці, які віддали мені передачу або почали атаку. У ній були задіяні усі, починаючи від воротаря. Хлопці здорово відкривалися, звільнили для мене зону для вбігання. Команда провела дуже гарну атаку. Вдячний партнерам, які змогли втілити наші напрацювання у красивий забитий м’яч.
— Ви поступово вливалися в сезон, виходили на заміну, а тепер уже забронювали собі місце в складі. Чи в Хаврова такого немає – гравець основи?
— Складне питання. Чесно кажучи, не можу на нього відповісти. З цим тренером раніше не мав можливості працювати. Можу сказати, що в Едуарда Анатолійовича дуже цікаві тренування. Він ставить людей у старті, які виглядають краще в тренувальному процесі. Я вдячний головному тренеру, адже він дає мені можливість грати.
Вважаю, що ще не набрав своїх оптимальних кондицій, потрібно ще багато працювати, вдосконалюватися. Звісно, досить болісним видався перехід з Прем’єр-Ліги до Другої ліги, але це для мене неоціненний досвід. Вважаю, що потрібно пройти через усі ліги, щоб стати хорошим гравцем.
— Щодо вашої кар’єри: у 17 років вас запросили до угорського ФК Кішварда. Наскільки складно було виступати за дорослу команду у такому юному віці?
— Після закінчення Академії Динамо мені здавалося, що я зірка. У дитячому футболі здорово себе проявляв. Коли перейшов у Кішварду було дуже складно адаптуватися до дорослого футболу. Там зовсім інші швидкості, інша фізика, постійно травмувався. Навантаження в Академії і навантаження в основній команді це зовсім різні речі.
Добре, що після дебюту Олімпіку мене помітили у Данії. Хоча я там і пробув півроку, але цей закордонний досвід надав можливість фізично окріпнути, щоб достойно грати вже в дорослому футболі.
Фото: mfckrystal.com
— Після виступів у Кішварді ви перейшли до словацької команди Попрад U—19, де зарекомендували себе з найкращого боку. Які спогади у вас залишилися від року виступів у цій команді? Як вас прийняли у новому колективі?
— Грав за юнацьку команду, а тренувався з першою командою. Було надзичайно складно. У юнацькому футболі в мене все виходило, а за дорослу команду на той момент не вистачало фізики і досвіду. Вважаю, що зарано зробив цей перехід у дорослий футбол. Шестак — гравець збірної Словаччини, мені дуже допомагав, але поки не наберешся досвіду, то ніякі підказки не допоможуть.
— Чому вирішили відгукнутися на пропозицію Климовського перейти до донецького Олімпіка?
— Зараз у мене схожа ситуація. Після того як покинув Словаччину мене запросили в МТК Будапешт, який грав у Першій лізі Угорщині. Це Другий за рангом дивізіон. Там є таке правило, що у Другій лізі грають тільки угорці і вони не мають права заявляти іноземців.
У мене був угорський агент, у якого були зв’язки з багатьма європейськими клубами, у які можна було поїхати. Знайшли МТК і я поїхав туди, потренувався, але довелося чекати півроку, щоб МТК вийшов у Вищу лігу. Прийняв рішення, що краще отримувати ігрову практику, ніж просто тренуватися, навіть якщо це перша команда.
— Вам довелося попрацювати під керівництвом Романа Санжара. Згодні з тим, що це один із найперспективніших українських тренерів?
— Роман Санжар — тренер, якому безмежно вдячний, адже він повірив у мене і надав можливість зіграти у Прем’єр-ЛІзі. Роман Миколайович прекрасний спеціаліст, але важливо ще і те, що він чудова, порядна людина.
Коли прийшов на перше тренування, очікував що тренер ставитиметься до молодого футболіста дещо зверхньо. Був приємно шокований, адже Роман Санжар на кожному тренуванні багато зі мною розмовляв, вказував на помилки, ретельно аналізував мої дії. Під час мого першого матчу з Олександрією тренер підкликав мене до себе і постійно підказував. Роману Миколайовичу вдалося заспокоїти мене, не відчував мандражу у своєму дебютному матчі.
— У матчі з Олександрією ви дебютували у Прем‘єр-Лізі. Напевно, це був найщасливіший день у вашій кар‘єрі на даний момент?
— На жаль, наша команда тоді поступилася 0:2, хоча могли зіграти внічию. Скажу відверто, у тому матчі не дивився на табло, а отримував величезне задоволення від гри на такому рівні. Цей день запам’ятаю на все життя. Сподіваюся, що найближчим часом знову зможу зіграти у Прем’єр-Лізі.
— Після дебюту у Favbet Лізі вас запросили у датську команду Фремад Амагер. Що вам запам’яталося з цього періоду у вашій кар’єри?
— Відзначу, що ця команда бореться за право грати у Вищій лізі Данії. Тривалий час клуби домовлялися між собою про мій перехід. Потім датський клуб запросив мене на перегляд. Пригадаю, що у Данії зіграв близько десяти товариських зустрічей. Після десятої гри зі мною підписали орендну угоду на півроку.
Керівництво Фремаду Амагеру прагнули підписати зі мною повноцінний контракт. Телефонував Владислав Гельзіну з цього приводу, запитував чому донецький клуб не хоче мене відпускати. Владислав Георгійович сказав, що Роман Санжар на мене розраховує і після повернення матиму змогу виступати за першу команду, якщо проявлю всі свої найкращі якості. Потім у Олімпіка змінився тренер, прийшов В’ячеслав Шевчук. У підсумку я так і не зміг підписати повноцінного контракту з Фремадом Амагером. Після шести місяців гри у Данії довелося повернутися в Україну.
— Після повернення до Олімпіка ви відразу зламали ногу, а після того як відновилися, КДК прийняв рішення відсторонити юнацьку команду від участі у змаганнях. Ви брали участь у тих матчах, які визнали договірними? Що взагалі можете сказати про цю скандальну ситуацію?
— Дубль Олімпіка не програв жодної гри, у якій я брав участь. Цю інформацію з легкістю можна перевірити. КДК дискваліфікував команду за події, які сталися у 2014 чи 2015 році. Якщо відверто, не знаю як коментувати всю цю історію. Думаю, що КДК ретельно розібрався у ситуації. Зараз вже не варто нічого говорити, адже рішення прийнято.
Чув, що Баранка нібито сфальшував деякі документи проти Олімпіка, але це не моя справа. Моє завдання — грати у футбол і проявляти всі свої найкращі якості у чесній грі.
Огляд матчу "Енергія" — "Кристал" 1:3
— Хто запропонував вам перейти до Кристала? Почуваєте себе щасливим у цій команді?
— Якщо відверто, це найскладніше рішення у моїй футбольній кар’єрі. Після того як зламав ногу шість чи сім місяців взагалі не грав, навіть не міг ходити. Було дуже складно відновитися і знову почати тренуватися, не говорячи навіть про матчі.
Мій дядько живе у Херсоні і саме він запросив мене спробувати свої сили у Кристалі. Сказав, що у цій команді зможу повернутися до своєї оптимальної форми. Спочатку не міг заявитися за команду, адже до того було вже два трансфери за сезон. Написав лист у відповідні органи і протягом місяця чекав відповіді. Дякувати Богу мені дозволили перейти до херсонської команди.
У перших матчах не впізнавав себе, багато нервував, як наслідок помилявся у простих ситуаціях. Не міг повернути свою оптимальну форму. На сьогоднішній день перебуваю не в найкращих своїх кондиціях, треба ще додавати. Головне, що вдалося відчути впевненість у власних силах, переборов себе. Зараз вже не боюся вступати у жорстку боротьбу.
БЛІЦ
- Народився у Олешках Херсонської області, але разом з батьками у малому віці переїхав до Києва.
- Вихованець ДЮСШ Динамо. Взяв участь у відборі серед приблизно 1000 молодих футболістів.
- Перший тренер – Валерій Кінашенко і Віктор Кащей
- Улюблена команда — Аякс
- Улюблений гравець — Неймар
- Футбольна мрія – зіграти за Динамо на НСК “Олімпійський”
Пресслужба ПФЛ за матеріалами SportArena
