Лавриненко: у "Інгульці" немає одного лідера, ми сильні командною грою (відео, фото)

Сергій Лавриненко про минулий сезон, прогрес футболістів і плани на збори

Фото: прес-служба ПФЛ

"Інгулець" фінішував у чемпіонаті лише сьомим, залишившись ще на один рік у Першій лізі, але сезон 2018/19 виявився для клубу історичним. Та, що там для клубу — для вітчизняного футболу в цілому. Це вперше представник нижчих ліг ПФЛ дістався фіналу Кубка України, і хоча поступився "Шахтареві" — завоював симпатію вболівальників по всій Україні.

Про непростий сезон розпитуємо головного тренера команди із Петрового.

- Сергію Дмитровичу, якби вам перед сезоном сказали, що команда не підвищиться у класі, але натомість вийде у фінал Кубка — були б задоволені?

- Ставили перед собою максимальні завдання у чемпіонаті, але довелося вносити певні корективи у зв'язку з виходом у фінал Кубку. Якщо підсумовувати, в цілому задоволений проведеним сезоном, адже команда досягла історичного успіху. В історії українського футболу ще не було такого, щоб команда з Першої ліги виходила у фінал Кубку. Отримали величезне задоволення від змагального процесу, атмосфери фіналу в Запоріжжі.

- Взимку у вас було відчуття, що щось йде не за планом?

- Наприкінці осінньої частини чемпіонату травмувалися наші провідні гравці і це стало основною проблемою, причиною невиразних результатів. Ті футболісти, які були в основній обоймі не змогли повноцінно замінити лідерів. У останніх чотирьох турах 2018 року втратили забагато важливих залікових пунктів.

- Якби у вас була можливість відмотати час десь до 11-го туру, коли команда посідала в сезоні найвище четверте місце в таблиці, що б ви змінили? Можливо, внесли б певні зміни у тренувальний процес?

- Упевнений, що у подібній ситуації може опинитися будь-який тренер. У тренувальному процесі нічого не міг змінити, підготовка була звичною. У нас чітко розпланований увесь цикл підготовки. Ніхто не застрахований від травм, тому вважаю, що тут потрібно мати тренерську удачу. Для того щоб увесь сезон пройти стабільно, необхідно щоб усі гравці основної обойми були здоровими. Бачили, що наприкінці сезону навіть лідер Першої ліги СК “Дніпро-1” багато втратив залікових пунктів через відсутність ключових гравців. Відмінність у тому, що дніпряни вже вирішили своє головне завдання, а у нас це сталося всередині сезону. Якраз у той момент необхідно було кожен заліковий пункт “вигризати”, але на жаль, не вистачало наших лідерів.

- Коли у команді були непрості часи з точки зору результатів, вам доводилося щось змінювати у комунікації з гравцями?

- Нічого не змінювали, адже всі прекрасно розуміли основну причину невдалих результатів. У нас не було помилок у тренувальному процесі, не жалілися на нестачу фарту, просто у ключових матчах не вистачало важливих гравців команди. На жаль, у Першій лізі команди не можуть мати двох рівноцінних складів. У “Інгульця” є основна обойма гравців, а всі інші намагаються створити конкуренцію, але не завжди вони можуть грати роль першої скрипки. Важливо, що ми не намагалися кардинально все змінювати, а діяли за своїм планом. Коли лідери відновилися після травм, все стало на свої місця.

- Після яких матчів у сезоні отримали справжнє задоволення від якості гри команди?

- Дуже складно виділити один матч, адже було достатньо цікавих ігор з емоційної точки зору. Наприклад, у грі з “Оболонь-Бровар” поступалися 0:2, але завдяки характеру змогли переломити хід матчу і у підсумку перемогли 3:2. Також пригадую домашню гру з “Металістом 1925”, у якій забили переможний м'яч вже у компенсований час. Важливо, що хлопці змогли перебороти себе і досягли бажаного результату. Після цієї гри отримав величезне задоволення, пережив справжнє емоційне піднесення. Кубкові матчі з “Карпатами” та “Зорею” назавжди залишаться у моїй пам'яті, адже це були яскраві матчі. Головне, що нам вдалося перемогти і внести своє ім'я в історію.

- У минулому сезоні на кінцівку чемпіонату вам не вистачило лави запасних, це назвали однією з причин невиходу в УПЛ. На вашу думку, чого не вистачило команді цього разу? Чи мали ви два рівноцінних склади?

- Готувалися до того, що у Першій лізі гратимуть 18-ть команд, розраховували на більш напружений графік. Зробили висновки з минулого сезону, у якому останні матчі догравали 13-ма футболістами. У літнє міжсезоння якісно підсилили склад команди, але на жаль, у найбільш потрібний момент не могли розраховувати на лідерів колективу через травми. На деяких виїзних матчах навіть повністю не заповнювали заявку, адже мали у наявності всього 15-ть гравців. Весняну частину сезону провели з одним основним воротарем Антоном Ситниковим, а у запасі був молодим хлопець 2001 року народження. Дякувати Богу, що Антон без травм зміг дограти сезон до кінця.

- Як вважаєте, перед фіналом Кубка гравці не забагато роздавали інтерв'ю? Така активність не заважала тренувальному процесу?

- Усі ми вперше опинилися у такій ситуації. З боку ЗМІ був надзвичайно великий ажіотаж, адже раніше клуб з Першої ліги не досягав таких результатів. Команда з невеликого населеного пункту вийшла у фінал і грала з чемпіоном країни, тому очікували на підвищений інтерес до нашого клубу.

З іншого боку гравці почувалися більш розкуто, вони усвідомлювали проти кого доведеться грати. На сьогодні “Шахтар” гранд №1 в українському футболі, про цей клуб знають в усьому світі. На нас не тиснула відповідальність, адже розуміли, що вже внесли своє ім'я в історію. Своїм виходом у фінал “Інгулець” вже став переможцем. Свій фінал ми вже зіграли з “Зорею” і дякувати Богу вдалося перемогти. Вважаю, що ажіотаж перед матчем навпаки дещо заспокоїв гравців. Якби був другий шанс зіграти з “Шахтарем”, напевно внесли б певні корективи у тактичному плані і намагалися б зіграти дещо по іншому. Не можу сказати, вийшло би у нас це чи ні, адже грали проти іменитого суперника, який 26-ть матчів поспіль не програвав. Всі знають як обігравати “Шахтар”, але ніхто не може перемогти дончан.

- Якого гравця бачите лідером колективу на довгострокову перспективу?

- “Інгулець” славиться своєю командною грою, тому не хочеться нікого виділяти. У нас немає яскравих лідерів і на жаль, відчуваємо брак молодих гравців. В нашій команді багато вікових виконавців, з величезним досвідом. Звісно, прагнемо оновити свій склад молодими гравцями, які б прогресували від матчу до матчу. Працюємо у цьому напрямку і впевнений, що зможемо досягти своєї мети.

У кожному матчі досягали результату завдяки колективним діям, характеру, а також самовіддачі. “Інгулець” - єдина, велика сім'я. Всі живемо у невеликому населеному пункті, багато часу проводимо разом, тому і колектив у нас згуртований. Дуже добре розуміємо один одного, допомагаємо завжди.

- Можете відзначити гравців «Інгульця», які досягли найбільшого прогресу у цьому сезоні?

- Не хочеться когось виділяти, але є гравці, які протягом всього сезону грали стабільно. Можна у цьому аспекті назвати стартову обойму футболістів, на яких припало основне навантаження. У клубу з кожним з гравців довгостроковий контракт, тому будемо на цих хлопців рівнятися і досягати з ними нових вершин.

Фото: прес-служба ПФЛ

- Ви співпрацюєте з Whyscout, яка є партнером ПФЛ. Що можете сказати про цю компанію?

- Співпраця з такою авторитетною компанією для нас є дуже важливою. Тренерський штаб та гравці отримують велику кількість нової інформації, яка допомагає у тренувальному процесі. Маємо змогу подивитися статичні звіти як по своїй команді, так і по грі суперників. Така інформація дає змогу належним чином підготуватися до матчів, адже можна подивитися сильні та слабкі сторони суперника, напрацювати різні моделі ведення гри. Бачимо які компоненти потрібно ще вдосконалити. Чудово, коли є можливість побачити свою команду зі сторони.

Зараз у Першій лізі більшість тренерів - це молоді спеціалісти, які постійно вчаться і хочуть проявити себе, від цього і чемпіонат стає цікавішим. У цьому сезоні інтрига жила до останнього туру, багато команд змагалися за призові місця.

- Президент "Інгульця" говорив, що клуб планує підписати трьох-чотирьох новачків. Які позиції потребують підсилення?

- Знаєте, що ми вже підписали довгостроковий контракт з відомим воротарем Богданом Шустом. У цьому 100% заслуга Олександра Поворознюка, який тривалий час працював над цим трансфером. Щасливі, що Богдан перейшов до нашої команди. У “Інгульця” не було гравця такого рівня, тому у цьому напрямку зробили крок уперед. Шуст неодноразовий чемпіон України, вигравав Кубок УЄФА у складі “Шахтаря”.

Що стосується інших трансферів, то у нас селекційний процес триває протягом усього року. Тут багато факторів повинні зійтися, щоб футболісти з досвідом виступів у Прем'єр-Лізі перейшли до нашої команди. Якщо це лідери, то у них є два-три варіанти від різних колективів, тому нам потрібно виграти цю конкуренцію, щоб гравці обрали саме “Інгулець”. Зараз кожен день проводимо перемовини, працюємо над тим, щоб підсилитися. Як тільки підпишемо контракти з новачками, ви про це дізнаєтеся. Для нас важливо, щоб у команді грали більшість українських футболістів, хочемо щоб наша молодь прогресувала. Якщо знайдемо якісного легіонера, звісно, готові розглянути цю пропозицію.

- На ваш погляд, тренер під час матчу повинен ризикувати?

Робота тренера це вже ризик. Все залежить від того, які завдання ставить керівництво клубу перед тренером. Вважаю, що ризик повинен бути виправданим. Для того щоб досягати результату, не потрібно робити кардинальних змін. Важливо дотримуватися свого плану, стратегії гри, які вибудовуються тривалий час. Завжди тренера оцінюватимуть за підсумковим результатом. Гра забувається, а результат залишається. Коли стоять високі завдання, то на першому місці завжди буде результат. Звісно, якщо першочерговим завданням є награвання молоді, у цьому випадку тренер відчуває себе більш розкутим, адже у нього є право на імпровізацію. Подивіться на лідерів кожного з дивізіонів, у них завжди переважає прагматизм. Вважаю, що для того щоб досягти результату необхідно діяти більш прагматично.

- Вам особисто комфортно на базі в Володимирівці? Як проводите вільний час?

У змагальний період на базі більшість часу витрачаємо на вивчення гри суперників, переглядаємо свої матчі. Скажу відверто, у Володимирівці особливо нема чим зайнятися, тому намагаємося повністю поринати у роботу, тренувальний процес. На жаль, додому не виходить часто їздити, від цього дуже страждає сім'я, яка мешкає у Кропивницькому. Раз у тиждень намагаюся приїздити до дружини, дитини. Вільний час проводжу зі своєю сім'єю.

- Які у команди плани на червень?

23 червня збираємося на перший навчально-тренувальний збір. Загалом у нас заплановано два збори, які проходитимуть на базі у Володимирівці. У нас є всі необхідні умови для того, щоб належним чином підготуватися до старту нового сезону. Існує попередня домовленість про проведення спарингів з “Дніпром-1”, “Ворсклою”, “Кремнем” та з “Гірником”. Ще по одному супернику зараз визначаємося.

На першому зборі основний акцент буде зроблено на функціональній підготовці, а далі вже поєднуватимемо фізичні навантаження з контрольними матчами, награванням ігрових зв'язків. У літнє міжсезоння у нас буде не так багато тренувальних днів, але і після минулого сезону пройшло небагато часу. Сподіваюся, що хлопці не втратили своїх кондицій і ми зможемо якісно підготуватися. Найголовніше, щоб усі були здоровими, тоді матимемо змогу виконати завдання підвищення у класі. Хоча зробити це буде непросто, адже у Першій лізі надзвичайно висока конкуренція. Впевнений, що чим більша конкуренція за призові місця, тим цікавіший чемпіонат. У минулому сезоні сім команд боролися за вихід до Прем'єр-Ліги. У цьому чемпіонаті “Рух”, “Миколаїв”, “Авангард”, “Чорноморець”, “Металіст 1925”, “Волинь”, “Інгулець” та ін. ставитимуть перед собою максимальні завдання. З такою інтригою Перша ліга стане надзвичайно привабливою для вболівальників.

Прес-служба ПФЛ за матеріалами SportArena