Гавриш: у «Колосі» всі рівні – від президента до прибиральниці

Герой травня у Першій лізі розповів про найбільш насичений місяць в історії «Колоса», розповів про унікальну філософію клубу і поділився очікуваннями від матчу плей-оф за вихід в УПЛ

Фото: ФК "Колос"

Віталію, ua-football.com та ПФЛ визнали вас найкращий гравцем травня. Наскільки несподіваною для вас стала перемога у цій номінації?

Звісно, мені дуже приємно отримати визнання найкращого гравця місяця. Не можу оцінювати заслужено чи не заслужено переміг у номінації, адже це у компетенції журналістів, спеціалістів та Whyscout. Травень для всієї команди був надзвичайно напружений, адже боролися за можливість грати у плей-оф. Було непросто і водночас цікаво конкурувати з “Волинню”, “Металістом 1925” та “Оболонь-Бровар”.

Костишин останнім часом постійно говорив, що команда грає під тиском і через це демонструє не ті результати, які б хотілося. Як вам вдалося під цим психологічним тиском так вдало провести кінцівку чемпіоната?

Дійсно, протягом другого кола на команду тиснула відповідальність за результат, тим паче “Колос” 22 тури поспіль не програвав, тому всі суперники чекали коли ця серія закінчиться. У повітрі панувала напружена атмосфера.

Прагнули поборотися за перше місце, але на жаль, не змогли конкурувати з “Дніпром-1”. Вважаю, що для молодої команди, яка всього третій рік  виступає у Першій лізі це абсолютно нормальна ситуація. У деяких матчах нам просто не вистачило досвіду гри під постійним психологічним тиском.  Добре, що все ж наприкінці сезону зібралися, продемонстрували характер та досягли бажаного результату.

Всі свої п'ять м'ячів навесні ви забили після стандартів (кутові, штрафні чи пенальті). Кого би назвали найкращим асистентом?  З ким найбільш товаришуєте?

Необхідно відзначити Задою, який віддав мені дві результативні передачі після стандартів, тому саме Евгеній найкращий асистент.  Сам двічі відзначився після штрафних та одного разу реалізував одинадцятиметровий.

З Евгенієм товаришуємо, допомагаємо один одному. У мене у команді грає кум Андрій Сахневич. Взагалі, у “Колосі” прекрасний колектив, з усіма спілкуюся. 

У трьох ключових матчах травня (“Волинь”, “Дніпро1”, “Оболонь-Бровар”) ваша команда пропустила сім м'ячів. Як вважаєте, не забагато?

Звісно, це дуже неприємна статистика для нашої команди. “Колос” у першому колі пропустив всього сім м'ячів, а тут за три матчі суперника нам забили скільки ж . На жаль, нам не вдавалися матчі зі своїми прямими конкурентами, клубами з першої п'ятірки. Лише в останньому турі обіграли “Оболонь-Бровар”, а в інших матчах або грали в нічию або взагалі програвали. Поступилися у дуже важливих матчах “Волині” та “Дніпру-1”, тому нам вже нічого не залишалося як перемагати в заключній грі чемпіонату.

На мою думку, у грі з “Волинню” не заслуговували на поразку, адже контролювали хід матчу, але підвела реалізація, не вистачило холоднокровності у завершальній стадії атаки. Не можу також сказати, що провали виїзний матч  з “Дніпром-1”. На жаль, у тій грі помилився наш воротар, але у жодного разі не звинувачую Яшкова, адже з усіма таке може трапитися, тому вся команда підтримала нашого голкіпера. Антон пропустив індентичний м'яч, як Андрій П'ятов у фіналі Кубка УЄФА. Після гри Яшков розповідав, що дивився цей фінал, але на жаль,  припустився помилки.

Звісно, ми також помилялися, але все ж і фортуна у деяких іграх була не на нашому боці. Найголовніше, що не зважаючи на всі труднощі досягли бажаного результату. Тренерський штаб постійно наголошує на наших помилках, на тренуваннях працюємо для того, щоб вдосконалити свою гру.

Наскільки складно було проводити по два матчі на тиждень? Напевно, останні ігри чемпіонату грали вже на моральновольових? Це найбільш складна весна для вас у функціональному плані?

У нас достатньо гравців, щоб проводити ротацію. Всі футболісти були  мотивовані, жили мрією вийти до плейоф, тому не звертали увагу на втому. Виходили на кожну гру і віддавалися на максимум своїх можливостей, проявляли характер. Не пам'ятаю матчів, у яких нам було надзвичайно складно у функціональному плані, адже команда добре попрацювала на зборах.

Як розслаблялися та відновлювалися після складних матчів? Збиралися усією командою у неформальній обстановці?

Звісно, усім колективом збираємося, спілкуємося, відпочиваємо. На жаль, не досить часто це вдається. Пам'ятаю як чудово провели час у нашого головного тренера, у нього великий дім, сауна. Відпочили сім'ями, посмажили шашлик, зарядилися позитивними емоціями. Також після останньої гри збиралися, святкували перемогу.

Необхідно відзначити роботу лікарів, масажистів, адже дуже важливо правильно відновлюватися після складних матчів. Плюс, сучасна фармакологія, проводиться вітамінізація футболістів, все, що потребіно у професіональному футболі.

Ви вже три роки мешкаєте в Ковалівці. Які особливості цього населеного пункту можете відзначити? Чим може зацікавити Ковалівка туристів?

Всі гравці живуть у Києві, у Ковалівці лише граємо свої домашні матчі, хоча звісно періодично приїздимо у село. Ковалівка дуже красива, багато квітів, чудові краєвиди. Чув, що Ковалівку навіть порівнюють з швейцарським селом.

У Ковалівці надзвичайно чисто, за цим слідкують, тому кожного разу отримую естетичне задоволення. Всім раджу завітати до цього мальовничого селища.

Руслан Костишин говорив, що у “Колоса” одна велика дружнє сім'я — від президента до персоналу. Напевно, можна говорити про унікальність філософії вашого клубу?

Президент постійно спілкується з гравцями, відвідує тренування. У нас дуже дружня атмосфера всередині колективу. Напевно, саме через це, “Колос” досягає таких результатів. У клубі немає авторитетів, від президента до прибиральниці усі рівні.

На вашу думку, клуб з села може грати в Прем'єр-Лізі? Чи це більше стереотипи, що у Прем'єр-Лізі повинні виступати тільки клуби з великих міст?

У нас поступово втілюються у життя проект будівництва нового стадіону, у клуба є свої вірні вболівальники, для який створюються всі належні умови. Що стосується доріг, то у Ковалівці вони у кращому стані ніж у деяких інших містах України. Наша база розташована за 60 кілометр від Києва, тому добиратися досить зручно та швидко.

Звісно, можна говорити, що у клуба невелика історія, але у “Металіста 1925” така ж ситуація. Це молодий клуб, який прийшов на зміну іменитому “Металісту”. Вважаю, що у Прем'єр-Лігу потрібно виходити за спортивним принципом. Якщо за своєю грою заслужили на підвищення у класі, то маємо право на грати на найвищому рівні українського футболу.

Прес-служба ПФЛ за матеріалами ua-football.com