Олександр Ковпак. Уміння вчитися новому.

Фото: fc-poltava.at.ua

У народі кажуть, що «старий кінь борозни не зіпсує, але й глибоко не зоре». У свої 35 років Олександр Ковпак, можливо й, не відбігає, як божевільний, всі 90 хвилин, однак на тренувальній 30-метрівці молодим конкурентам фору дасть, дистанційна швидкість ще й досі з ним. Що ж до вміння читати гру, грати головою та тримати удар, то навряд чи знайдеться у Першій лізі ще кілька футболістів, спроможних похизуватися таким набором козирів.

«Помітив Олександра ще коли він грав в чемпіонаті Київської області, — згадує один із перших наставників нападника Олег Федорчук. — Мені сподобалася його манера гри, від тоді почав ретельно слідкувати за молодим хлопцем.  Ковпак добре виступав в Черкасах під керівництвом Сергія Пучкова. Сама команда боролася за виживання, але Олександр виділявся за фоні інших партнерів. Я його запрошував в Нафком-Академію, але, на жаль, не вдалося домовитися. Проте хлопця запам’ятав і пізніше перетягнув його в Таврію».

Про чуття голу (славнозвісну «чуйку») й говорити не варто. У цьому сезоні на рахунку Ковпака вже 10 голів, вони принесли його Полтаві щонайменше півтора десятки очок (із 71 набраних командою)! До матчу цього туру з Волинню, його остання звитяга датована виїзним матчем 31-го туру з Геліосом: замінивши за рахунку 0:0 травмованого Дегтярьова, котрий ще й не реалізував пенальті, форвард-ветеран за годину часу видав дубль. Полтава ж завдяки цим трьом очкам вийшла на перше місце у таблиці.

…Місто Сміла, що в Черкаській області, подарувало українському спорту чимало видатних атлетів, з-поміж них і кілька класних футболістів, зокрема наш герой та Іван Петряк із Шахтаря. «Основна якість нападника – вміння навчатися новому. Олександр постійно працює над собою, вдосконалюється. Він почав займатися футболом в 14 років, а до того ходив до акробатичної секції. Завдяки своїй щоденній праці зміг за шість років дорости до рівня гравця Прем’єр ліги. Це показник класу. Ковпак універсальний гравець, який може зіграти на декількох позиціях, в нього хороше бачення поля. Ще одна сильна сторона – пластичність та координація», — продовжує Федорчук.

Стартувавши у професіональному футболі в обласних Черкасах (Друга ліга), Олександр стрімко розвивав свою кар’єру: спочатку була сімферопольська Таврія.

За словами Олега Федорчука, форвард не просив грошей, його цікавило зовсім інше. «Коли мене призначили головним тренером сімферопольської Таврії, то я дуже хотів бачити в своїй команді Ковпака. Скажу відверто, що перемовини йшли досить складно. Ковпак вже мав переходити в одеський Чорноморець, але нам все таки вдалося підписати контракт з нападником. Олександру подобалося грати в Одесі, він забивав в контрольних матчах, але мені вдалося мотивувати «голеадора». Було прописано в контракті, що перші шість матчів він гратиме в основному складі.  В нього було лише одне прохання – виступати під дев’ятим номером і ми це виконали без проблем»

Потім були столичний Арсенал, Севастополь, нарешті Ворскла. Встиг за той час виграти Кубок країни, стати найкращим снайпером чемпіонату, навіть дебютувати за національну збірну України під орудою консервативного Михайла Фоменка в офіційному матчі.

Про лихо, що сталося у матчі кваліфікації Ліги Європи із словацькою Жиліною, він не любить згадувати. Вже у компенсований час не влучив у порожні ворота, а ось суперник в одній із атак забив рятівний гол. Далі у єврокубках пішла Жиліна, а Ковпак залишився у Ворсклі ще на один сезон (оскільки перед цим продовжив на рік контракт). Хоча найпершим бажанням, певне, було забігти світ за очі: «Це моя маленька особиста трагедія. Певна річ, я розумів, що на мені неабияка відповідальність, за мною вся Полтава, клуб, фанати. І не влучив, підвів усіх».

Тільки Василь Сачко, сім’я та найближчі друзі знають, як переживав і пережив Олександр ту невдачу. Багато хто поспішив поставити на його біографії гравця хрест. Перехід до першолігового Черкаського Дніпра й подальші муки тільки підтверджували гіпотезу, що Ковпак «здувся».

«Відзначу, що Олександр разом з Едмаром, Жуніором та Гоменюком залишалися після тренування та працювали над своїми слабкими сторонами. В важливих матчах своєї команди Ковпак забиває, особливо добре почуває себе при стандартних положеннях. Це дуже важлива риса справжнього бомбардира. Вважаю, що в грі на другому поверсі в Першій лізі йому немає рівних», — говорить Федорчук.

Його повернула до життя Полтава. І місто, яке футболіст разом із дружиною Іриною обрали для ПМЖ, і однойменний клуб, що запросив ветерана до своїх лав. Чим все закінчилося ми сказали на початку розповіді. Хоча, хочеться вірити, що до її закінчення ще далеко, і славнозвісний атакер ще повоює із Полтавою. Можливо, навіть, і у Прем’єр-Лізі. Чи не так, голеадоре?