Грисьо: "Рух" хоче піднятися якомога вище в таблиці

Молодого півзахисника вінниківського "Руху" Максима Грисьо визнали Молодою надією 24-го туру

24-й тур чемпіонату Першої ліги був багатим на несподівані результати. Та найгучніше пролунала, мабуть, все-таки перемога «Руху» над лідером таблиці – столичним «Арсеналом» - 1:0. Для канонірів ця поразка стала лише другою в чемпіонаті. Долучився до звитяги винниківської команди й 21-річний півзахисник Максим Грисьо, який також дошкуляв київській обороні, поки не був замінений на 88 хвилині. Хлопець був визнаний ПФЛ і проектом Золотий Талант Молодою надією туру.

- Максиме, почнемо з приємного. Навесні «Рух» провів два матчі, взяв дві перемоги. Сподівалися на такий старт?

- Звичайно сподівалися, готувалися у Туреччині, та й тут мали збори, провели гарну роботу. Граємо на перемогу всі матчі, намагаємося і поки що все йде по плану.

- Що, і на перемогу над «Арсеналом» надіялися? Не лякав лідер?

- Я б не сказав. З усіма можна грати, у першій лізі більша половина -рівні команди. Те, що вони перші, нічого не означає. Подивитися на їхні ігри, я б ніколи в житті не дав перше місце: вони просто б’ють м’яч вперед і це не є футбол.

- Розкажи, як гралося проти киян, завдяки чому вдалося їх здолати?

- В першу чергу за рахунок самовіддачі, всі хотіли перемогти і для нас це дуже важливо було. Трохи й фарт на нашому боці був.

- Ти міг забити вже на 4-й хвилині…

- … Копина віддав, я з центру пробіг і хотів у кут вдарити, але не вийшло. Там м’яч відскочив і Копина міг добити, та захисник встиг вибити.

- А ось у гольовій комбінації ти участі, здається, не брав?

- Ні. Там був кутовий, вони вибили м’яч на Борю Баранця, той подав і Дуць забив.

- Важко було потім стримувати атаки розлюченого «Арсеналу»?

- У нас і в штанги потрапляли. Та фарту просто так не буває, його потрібно заслужити і ми це зробили.

- «Рух» не програв «Арсеналу» жодного з двох матчів у цьому чемпіонаті. І навіть не пропустив. В чому секрет?

- У першому матчі мене ще не було в команді, тож не говоритиму. А до другого ми добре готувалися, були готові до такої гри: ми по поличкам їх розклали і тренер казав, куди бігти.

- Максиме, повернімося трохи назад. Що тебе вразило у «Рухові», ось як тільки ти прийшов влітку минулого року?

- Тут багато хлопців, з якими я грав в «Карпатах», у «Львові» і в дитячих лігах - Копина, Буй. Ми грали один проти одного, тож більшість хлопців я знав.

Вразили умови, все високого рівня - проживання, харчування. Від вищої ліги відрізняється тим, що там завжди потягом їздиш, і відпочиваєш, а в першій лізі, якщо є кошти, то поїздом, а в більшості випадків автобусом.

- Тобі не довелося переїздити до Винників? Де ти зараз живеш?

- Я сам родом з села Чишки, це п’ять хвилин від Винників. Я пішки можу на тренування прийти.

- Твій перший тренер у «Рухові» Володимир Мазяр – то непроста людина. Згоден?

- Можна не відповідати, а то потім отримаю.

- Його заміна посеред сезону на Андрія Кікотя тебе не здивувала? Як з новим тренером шукав спільну мову?

- У нього гарні вправи, немає біганини. Квадрати, футбольні вправи, все подобається.

- Найкращі матчі «Руха» - з «Арсеналом»? А твої особисті за «Рух»?

- Навіть не знаю, таких яскраво виражених немає, гола ще не забивав. А так більш-менш нормально відіграв. Раз ставлять у стартовий склад, думаю, моя гра не розчаровує тренерів.

- Як вважаєш, «Арсенал» втримає перше місце? А «Руху» за яке до снаги поборотися?

- Хочеться якнайвище, виходити на кожну гру і перемагати, брати очки.

- Максе, кілька біографічних запитань. Ти народився у селі Чишки. Пощастило, що там була ДЮСШ?

- Почалося з того, що ми з хлопцем із села також ходили в ФК «Львів». Я ще в школі поїхав до сусіднього села, Давидів, грати за своє село на турнір. І там були тренери «Львова». Я гарно виступив і мене запросили. Але у команду 96-го року я не міг їздити, мене тато не міг возити, а за 95-й рік там Галун грав, мій друг. Ось його тато возив на тренування, і мене за компанію.

Я там пробув три роки, але мені було складно, там на тиждень тільки три тренування і в Муроване треба було їздити на тренування хвилин 30 на машині. А в тата державна робота і він не може мене завезти. Ми грали товариський матч із 95-м роком і мені сподобалося, там академію відкрили і я сказав татові, що хочу тут грати. Тато купив через два тижні газету «Спортивку», і там оголошення про набір у «Карпати» хлопців 96-го року. Я поїхав і мене взяли. Там провчився чотири роки і підписав контракт з командою U-19. Потім дубль був і перша команда.

- В чемпіонатах ДЮФЛУ подобалося грати, забивав?

- Грав там, подобалося.

- А із часів чемпіонатів U-19 і U-21 що найбільше вразило?

- Я за U-19 пару голів забив, у дублі важче було, у вищій лізі поки що два забив.

- В чемпіонаті УПЛ ти дебютував у Сергія Зайцева. Він дав шанс?

- Так. Дуже приємно, та й стартували добре: «Сталь» обіграли на виїзді 3:0, хоча всі були проти нас. Говорили, що Зайцев набрав молодих і нічого не вийде. Потім «Шахтар» 2:0 перегравали і 2:3 програли, з «Динамо» гарно зіграли.

Але потім посипалися і почали програвати, негатив полився на команду і поміняли тренера. Так сталося.

- Проти кого із захисників УПЛ було найважче грати? А у першій лізі?

- Проти Даріо Срни: бігав за ним, без м’яча майже. Зараз у першій лізі таких не помічав поки-що.

Бліц

- Народився у селі Чишки, Львівської області.

- Перший тренер – Роман Галун.

- Із зарубіжних клубів подобається «Арсенал», «Боруссія» (Дортмунд), «Барселона», гарний футбол показують. А також відзначив би нашого інопланетянина Мессі.

- Футбольна мрія? Грати у футбол в гарному клубі, бажано за кордоном і досягти результатів з командою та індивідуально.

Андрій Іванченко, для pfl.ua

Премія "Золотий талант України" - інформаційний партнер ПФЛ України