Дмитро Махнєв – Герой шостого туру серед молоді
Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю найкращого молодого футболіста шостого туру захисника «Енергії» Дмитра Махнєва
Мабуть, не кожен молодий гравець зважиться на 89-й хвилині нервового матчу, коли твоя команда двічі поспіль пропустила, а суперник зрівняв рахунок (2:2), підійти до 11-метрової позначки. І не просто сходити, а влучно пробити пенальті, провівши вирішальний гол.
21-річний центральний захисник «Енергії» володіє цими «залізними нервами». Саме його постріл приніс новокаховському клубу три очки у протистоянні з «Миколаєвом-2». За цю звитягу, а також надійну гру в обороні ПФЛ і проект Золотий Талант визнали його найкращим молодим гравцем шостого туру другої ліги.
- Дмитре, дуже непростою вийшла перемога над одним із аутсайдерів ліги. Чому, ви ж вели у рахунку 2:0.
- Якось легко для нас почалося, ось і подумали, що легко й закінчиться. Так вийшло, такий безглуздий перший гол пропустили і пішла невпевненість. Головне що таку невпевнену гру провели, емоційний спад був і на фоні втоми такий тяжкий матч вийшов.
- Ти в «Енергії» офіційний штатний пенальтист, чи взявся пробивати, бо най холоднокровнішим виявився за кілька хвилин до завершення матчу?
- До цього два пенальті наш капітан Роман Бочак виконував, але він зараз в студентській збірній України знаходиться.Виходить, його не було і я ще до гри казав хлопцям, що проб’ю, якщо буде пенальті.Такі вийшло. Я минулого сезону в «Нікополі» шість у шести забив.
- Певне, Олега Федорчука не дуже потішила «валідольна» гра?
- Звичайно.Такий нервовий матч, та головне, що вдалося виграти, нам це допоможе в майбутньому.
- У минулому турі ви з таким же рахунком програли вдома «Миру» - 2:3. Ваш тренер багато розповідав про суддів, суперників. Поділись своїми враженнями.
- Справді, судді хоча й забрали у нас гол, але ми й так мали вигравати. Пропустили після рикошету, програвали 0:2, але відігралися, і вважаю, що повністю володіли перевагою.Та не забили два стовідсоткових моменти,натомість пропустили після свого кутового: суперник втік у контратаку.
Там була 82 хвилина напружена, і з пенальті така ситуація виникла. Але потім щезалишалося 10 хвилин, могли забити. Навіть якби зіграли 3:3, ми були б на першому місці. Але арбітр зробив свій вибір.Нас головний тренер готував, що таке суддівство буде. Просто потрібно було свої моменти вирішувати.
- Це був матч за перше місце. Ви дві найсильніші команди групи Б?
- Якщо так в таблиці, то, мабуть, що так. Але поки лише шість турів зіграли, команди щільно йдуть.Це хоча б після першого кола можна побачити, хто і на що претендує. Ми ще не грали з «Дніпром-1» і «Металістом». Час покаже.
- Зате вже зіграли з «Дніпром» - 2:2. Як тобі юніори Поклонського?
- Ясно, що гарна академія, школа, тому й команда хороша. Швидкі і молоді.Нам добре, що зіграли до їх підсилення Довбиком і Вакулком, зараз вони ще сильніші стали і будуть також набирати.
- Дмитре, а це ж рідний для тебе клуб? Боляче бачити його в другій лізі і в такому стані?
- Звісно, все-таки грав там, і вболівав за них, Прикро, що твій клуб, за який нещодавно вболівав під час фіналу Ліги Європи, потрапив в таку ситуацію. Та рано чи пізно вони будуть на вершині.
- А хто був твоїм першим наставником, хто тебе привів до школи «Дніпра»?
- Моїм першим тренером був Сергій Борисович Подорожняк, я йому вдячний за все, за школу, він сильно вплинув на те, який я зараз футболіст. Потім я потрапив до школи «Дніпра», пройшов всі сходинки від початку і до випуску.
- У чемпіонаті ДЮФЛУ ти виступав за «Дніпро» та «Інтер». Що це за біганина була у 2010 році?
- Справді на півроку пішов, у «Дніпрі» U-16 висока конкуренція була, і я пішов заради практики. Воно мені допомогло, після цього почав грати в стартовому складі «Дніпра».
- І все ж, закінчивши у 2013 році академію, ти опинився не у «Дніпрі» U-19, а аж у «Севастополі».
- Мене не взяли до «Дніпра», навіть на оглядинах не був.Ось і поїхав після випуску в Севастополь.
Там, мабуть, найбільш комфортний час провів у кар’єрі.Все було складено в одне ціле: команда, тренерський склад, люди прекрасні, проживання комфортне, місто - все гарно. Прикро, що так все закінчилося.
- Після окупації Криму не пропонували залишитися, громадянство на російське змінити.
- Ні, про це навіть не було мови.
- І ти опинився у «Говрелі». Адже проблемний клуб?
- Така ситуація склалася, після «Севастополя» я мав в іншому клубі опинитися, але не вийшло з документами.І важка ситуація, часу обмаль, чемпіонат починався і мені потрібно було кудись влаштовуватися.Ось і поїхав у«Говерлу».Так би й не поїхав, але час тиснув, я розумів, що потрібно грати.
Хоча вони, ці півроку, були погані, ви розумієте чому. Але все одно це життєвий досвід.
- Валентин Слюсар тренував тоді команду U-19?
- Так, він був.
- Потім ти грав за «Сталь-2» у чемпіонаті області а влітку 2015-го несподівано рвонув до Латвії?
- Я знаходився без команди, тренувався зі «Сталлю». А співпрацював із агентами, і вони мені знайшли варіант з Латвією.Там півроку відіграв у вищій лізі, це неоціненний досвід, там дуже добре було, чемпіонат гарний.
- Розкажи, як тобі 19-річному гралося в «Даугавпілсі»? Адже ти напрочуд швидко став гравцем основного складу.
- Так, відразу.Там всі питання трансферні вирішили і я відразу почав у складі грати, вісім матчів у старті провів. Для мене гарний рівень був.
- Що запам’яталося із чемпіонату Латвії, з життя в Прибалтиці?
- Хоча і Латвія, але відчувалося, що Європа. Почував себе у 18 років більш розкутішим. Рівень чемпіонатукращий, ніж до цього в мене був, там матчі на гарних стадіонах проти лідерів. На тих аренах збірна Латвії грає. Цікаво було протистояти футболістам, які за збірну грають проти Голландії, Туреччини.Це було щось нове й цікаве для мене.
- Чому не залишився?
- Я хотів, або там, або в Європі залишитися.Але мені не відкрили нову візу, і потрібно було шукати варіанти в Україні.А я не міг знайти, довго з візою возився і період заявок в Україні пройшов. Вийшло, я без візи і без команди.Такий період був: залишився без клубу на півроку.
- Навесні 2016-го ти побігав за аматорську «Петриківку», а влітку розпочав новий сезон у «Нікополі». Відчув різницю між латиською Вірслігою та нашою другою?
- Я залишився, виходить, біля розбитого корита, і вдячнийдолі, що звела мене з «Петриківкою», вдячний усім людям, з якими працювали.Це і Андрій Станіславович Калько, і головний тренер Сергій ГеоргійовичДірявка, який зараз у «Дніпрі-1» помічником у Михайленка.
Команда грала на чемпіонат області. Гарне відношення до роботи, там приємно було працювати. Зрозуміло, чемпіонат області, але було приємно там бути. Можна сказати,що особливої різниці між чемпіонатом області і другою лігою я не відчув, такий футбол плюс мінус, тай гравці. Хоча є в другій лізі команди вищі класом.
- Тебе Варжеленко погукав у «Нікополь»?
- Не те, щоб він, просто я знаходився в «Петриківці» і літом не планував нікуди йти, ми мали на чемпіонат аматорів заявлятися. Але вийшло так, що Дірявка пішов у «Дніпро», і я розумів,що не буду отримувати вже такі емоції, і потрібно шукати клуб.Директор Андрій Калько допоміг мені і деяким хлопцям влаштуватися в команди. Теж був гарний рік у «Нікополі».
- За нього у минулому чемпіонаті ти провів вісім голів, шість з яких з пенальті. Ось і зараз вирішальний з 11-ти метрів. З дитинства б’єш?
- (посміхається). Навіть не знаю чому почав .Просто у нас у тому сезоні Дмитро Ходарченко якось не забив двічі і я вирішив спробувати. На тренуваннях іноді залишався пробивати і так вийшло, Варжеленко погодився, щоб я бив. Перший мій пенальті у ворота «Кременя» я забив з великими потугами (сміється), погано пробив і там воротар сам собі закинув. Може був знак, тому що після цього я вже спокійно забивав.
- Але м’ячі ти і з гри забив. Для центрального захисника – хороший показник.
- Ні,я не задоволений.Враховуючи мій зріст і бажання, хочу вусіх матчах забивати.
- Після минулого сезону ви разом із 20-річним Владиславом Вакулінським пішли з «Нікополя» і прийшли в «Енергію». Це збіг, чи ви в житті товаришуєте і домовилися надалі разом виступати?
- Там іще Кірєєв з нами перейшов. Зрозуміло, що ми товаришуємо, але не домовлялися. Ми просто зацікавили тренерів «Енергії» і так вийшло.
Йшли так би мовити на підвищення, але найголовніша причина, чому я пришов, це головний тренер.
- Після спокійного Варжеленка незвично було з таким з таким емоційним наставником, як Федорчук працювати?
- Ну,він не те щоб імпульсивний.Просто мені комфортніше і приємно з ним працювати. Не скажу, що Варжеленко поганий, просто кожному гравцю з певним типом тренера комфортніше працювати.
- Оскільки Федорчук випускає тебе в старті на весь матч, значить, задоволений твоїми діями. А ти сам?
- Цими шістьма турами не дуже задоволений, потрібно набагато краще грати і прибирати помилки. Оцінювати, звичайно, головному тренеру, але мені потрібно покращувати гру.
- З ким із форвардів ліги найважче довелося?
- У попередньому сезоні з Бохашвіліважко було, а в цьому з Цибульським, гарний нападник уГорностаївці. Зараз Давидов кращий бомбардир, буде цікаво подивитися.
- У третьому турі ви обіграли «Нікополь» (2:0), Вакулінський навіть гол забив. Не жаль було колишніх партнерів?
- Не знаю, якось спокійно зіграв.Просто може ти знаєш гравців і їхні сильні сторони, а так буденна гра.
- Тобі було простіше «читати» атаки екс-одноклубників?
- Розумію і знаю, як той же Воронін чиКоломоєць грають.Хоча вони обидва сильні нападники.
Бліц
- Народився у Дніпропетровську.
- Перший тренер Сергій Борисович Подорожняк.
- Вболіваю за «Реал»(Мадрид), подобається гра КріштіануРоналду і СерхіоРамоса.
- Мрію найближчим часом вийти у першу лігу, і грати в УПЛ.А далі вже видно
Андрій Іванченко, pfl.ua
Премія Золотий талант України - інформаційний партнер ПФЛ України
