Уболівальник ФК «Верес»: це був чудовий і емоційний сезон

Унікальний проект #житифутболом – розповідь про вболівальників команд ПФЛ

Історія вболівальника ФК «Верес» Сергія Ляшука про перший сезон після відродження Народного клубу

«Наша з «Вересом» історія розпочалася в липні 2015 року, - розповідає Сергій. - Хоча в футболі я вже досить давно, з 1998 як глядач, а з 2008 року - як вболівальник на трибуні, коли переїхав до Києва і в мене було насичене футбольне життя. Ще люблю баскетбол. Київ, Львів, Луцьк та інші футбольні міста, в яких бував на матчах… але в Рівному я так жодного разу на футболі  не міг потрапити.

Відродили «Верес». Спочатку чутки, потім бігборди і інша реклама містом, активні дії, збори команди в Чернівецькій області і нарешті перший матч в Борисполі на Кубок з «Арсеналом». Так як  тоді проживав в Києві, то звісно що поїхав на гру. Ми непогано зіграли, але мінімально програли. На матчі  познайомився з нашим президентом і одним із ініціаторів відродження клубу – Олексієм Хахльовим, хорошими знайомими стали інші представники менеджменту клубу Євген Донцов та Олексій Боровіков, було ще потім чимало людей, з ким потоваришував.

З тих пір став часто спілкуватись з ними, приносити якісь певні ідеї з розвитку клубу, залучення нових членів, хотілося допомогти людям. «Верес» познайомив нас і об’єднав спільною ідеєю.

За два тижні перша домашня гра «Вереса» і я разом з друзями вступив до клубу, заплативши 100грн і отримав свою членську картку. Перша домашня гра, перший аншлаг, перша церемонія відкриття, перша перемога і емоції святкування. Відчувалося, що місто скучило за футболом, люди вже чекали наступних матчів.

Жив у Києві, тому не завжди міг приїхати. У вересні пішов у відпустку і відразу домашня гра з «Арсеналом», в суботу, тоді ж коли й збірна грала з білорусами у Львові. Просили щоб перенесли гру, сам ще дзвонив до президента запитати, чи немає такої можливості. На жаль, не перенесли і я поїхав до Львова на збірну, але ми перемогли 3:2, взяли реванш за поразку на Кубок.

Був у нас уїк-енд  коли в суботу грав «Верес» вдома з Сумами і переміг 3:0, а на другий день у Луцьку грали «Волинь» з «Динамо», знав що люди прийдуть на цей матч і тому в мене виникла ідея відповісти банером на слова Кварцяного про те, що «Рівне - це пустеля Гобі». Тим більше вже було чим похвастатись перед сусідами. І за півдня намалював банер, в неділю ми компанією виїхали і без проблем вивісили банер на центральних трибунах, хоча трошки переживали, бо не знали реакції волинських ультрасів. Упевнений що Віталій Кварцяний зрозумів сенс банеру. Потім про цей банер писали на багатьох сайтах, приємно…

Йшли матчі… не на всі вдалося поїхати, але на останніх трьох домашніх я був, так календар склався що три гри поспіль грали вдома. Хороший матч був зі «Скалою», вони зрівняли рахунок лише на 85 хв. ударом зі штрафного.

В останньому матчі «Інгулець «в нас виграв (2:0), але святкував так, наче вже виграли ІІ лігу. Мені тоді наш капітан Коля Жовтюк подарував капітанську пов’язку, а після матчу я ще святкував своє день народження.

І настали довгих майже пять місяців без футболу. Я кілька разів їздив на збори команди під Львовом, один раз навіть попросився поїхати з президентом, грали ми тоді товарняк з «Рухом» із Винників. Був я і на базі, де наші футболісти жили, там і «Карпати» харчуються, то одного разу їх гравців застав, то ще пофотографувався.

Саме під час зборів і познайомився з віце-президентом і найкращим бомбардиром в історії «Вереса» - Володимиром Чирковим, він чимало своїх історій розповів про свою кар’єру, веселий дядько.

Їздили ми з другом на товариську гру у Тернопіль разом з командою. Поки футболісти готувалися до гри, то не тільки погуляли, а ще й побили один одному пенальті на місцевому крутому стадіоні, то було класно, хоча сама гра була на іншому полі.

Настала весна… знову я у відпустці був, то вирішив поїхати замість Нікополя до Чернівців. Там саме проходив матч між «Буковиною» та «Скалою», Коля Жовтюк, який вже тоді грав за «буковинців», допоміг з гідом, весело провели час, привіз в Рівне нічию, яка нас влаштовувала.

Через тиждень перший матч в Рівному в 2016 році, майже повний стадіон, програли, але хоч комусь пощастило виграти холодильник. Навесні в нас було три виїзних гри в Київській області, тому всі три відвідав. Перша в Білій Церкві закінчилась відставкою тренера і за два дні до нас прийшов Володимир Мазяр. З ним ми перемогли п’ять разів підряд. Перемогли в Щасливому «Арсенал» як на полі так і на трибунах. Перервалась серія з «Колосом», але, вважаю, багато помилявся арбітр матчу. До того ж не пофартило з ПФК «Суми», збирався їхати, але гру перенесли на п‘ятницю. Сподобалась Ковалівка, там дійсно дуже гарно і рекомендую всім вболівальниках з І ліги, якщо буде можливість, то відвідати це чудо-село.

В матчі з Херсоном ми перемогли і завдяки осічці наших суперників достроково вийшли до І ліги. Святкували: торт, шампанське, хто хотів – той вибігав на поле, масові селфі і фотки з гравцями. Неймовірні відчуття!

Четвертого червня відбулося офіційне святкування виходу команди до І ліги, концерт, потім фуршет, потім танці біля сцени. Я тільки ввечері третього червня дізнався, що теж в списку запрошених, на сцені подарували сувенір і нагородили грамотою. В ресторані вдалося поносити медалі і сфотографуватися з Мазяром - Іванович категорично відмовлявся фотографуватися протягом сезону, тому ця фотка дуже цінна.

Так закінчився мій казковий сезон 2015/16, бо ще крім «Вереса» на моїх очах збірна вийшла на Євро, а я не пропустив жодної домашньої гри у відборі, «Динамо» вперше вийшло до 1/8 Ліги Чемпіонів, а «Шахтар» поступився в півфіналі і все це я старався не пропустити. Вдавалося!

За сезон добавилося кілька друзів, чимало знайомих і це все завдяки «Вересу»!!! Було таке, що статтю писав на місцевий сайт про «Верес», декілька разів давав інтерв’ю як на Яскравому Радіо, так і на місцевому телебаченні. Це все за один сезон відродження футболу в Рівному. Далі буде…

Чекаю, мрію про УПЛ, впевнений що ми там будемо і знаю що нас там чекають. І не засмучуйтесь через нашу збірну – у нас ще багато життів по 90 хвилин кожне.

Сергій Ляшук, спеціально для pfl.ua