20років20кроків – розповідь про те, які переваги з народженням ПФЛ отримав вітчизняний футбол

#20років20кроків – історія наших змін, розповідь про те, як не зраджуючи своїм традиціям, не забуваючи своєї історії, зберігаючи повагу до Гри №1, Професіональна футбольна ліга об'єднує людей, зацікавлених в розвитку українського футболу. 

16 грудня 2008 року багаторічний президент ПФЛ Равіль Сафіуллін склав свої повноваження – він був зайнятий роботою в Верховній раді, а пізніше очолював профільне міністерство молоді та спорту, лишаючись почесним президентом ПФЛ. При Равілю Сафовичу Професіональна футбольна ліга курувала весь не аматорський футбол країни, однак 2008 року було створено Прем’єр-лігу, й надалі ПФЛ зосередилася суто на першій та другій лігах.

На пост президента ПФЛ було кілька кандидатів, до голосування дійшли троє – виконавчий директор ПФЛ Святослав Сирота (на фото), заступник гендиректора ФК «Динамо» (Київ) Сергій Мохник та прес-аташе національної збірної України Юрій Малишев (Мілетій Бальчос та Анатолій Ревуцький зняли свої кандидатури). У підсумку Малишев отримав один голос, Мохник – сім, а Сирота – тридцять дев’ять. Новим президентом ПФЛ – наймолодшим в історії на той час – став 38-річний Святослав Сирота. Йому належало здійснити перехід Ліги в нову еру її розвитку – це був час змін, коли ПФЛ прощалася з елітним дивізіоном і зосередилася на розвитку першої та другої ліг.

Святослав Сирота перед кар’єрою функціонера був футболістом. Вихованець київського «Динамо» грав, крім рідного клубу, за рівненський «Верес» та дніпропетровський «Дніпро», виступав за кордоном. Дворазовий бронзовий призер чемпіонату України та фіналіст Кубка України. Отримав спортивне звання майстра спорту України. Працював у тренерському штабі юнацької збірної України. Після роботи у Федерації футболу Києва перейшов у ПФЛ, де обійняв пост спершу відповідального секретаря, а потім – і виконавчого директора. Саме з цієї посади був обраний президентом організації.

Часи тоді також були не найлегші – світова економічна криза зачепила й Україну, і через це деякі проекти довелося заморозити, а інші – взагалі відмінити. Серед того, що не відбулося 2008 року – прямі інтернет-трансляції матчів першої ліги (вони стали реальністю пізніше), пошук генерального спонсора, експертна комісія з арбітражу. Довелося йти й на скорочення та урізання витрат, було створено антикризовий комітет. Головне ж – якщо спершу під загрозою була дюжина клубів, то більшість із них вдалося-таки врятувати (хоча втрати й вийшли значними). Складний сезон 2008/2009 лишився позаду, а попереду була робота з розвитку й популяризації низового футболу.

Важливим внеском штабу Сироти у розвиток українського футболу стали ініційовані ним спеціальні турніри та реконструйована структура Адміністрації ПФЛ. Так, взимку 2009 року стартував Кубок ПФЛ. На базі спортивного манежу «Княжа» в Щасливому змагалися збірні першої ліги, груп «А» та «Б» другої ліги, а також студентська збірна України. Достатньо привести склад учасників турніру, щоб зрозуміти, наскільки цікавим він був зі спортивної точки зору.

Збірна команда першої ліги (тренер – Юрій Коваль): Микуш («Енергетик»), Киктєв («Закарпаття»), Ревуцький, Худоб’як (обидва – «Прикарпаття»), Кива («Севастополь»), Колесник, Погорельцев, Тукач (усі – «ІгроСервіс»), Сирота, Герасименко, Нікітін, Лисюк (усі – «Олександрія»), Чангелія, Яворський (обидва – «Оболонь»), Чабак («Десна»), Федорчук («Волинь»).

Збірна другої ліги групи «А» (тренер – Олег Федорчук): Баглай («Арсенал» БЦ), Кінах, Гергелюк, Сергійчук (усі – «Верес»), Паськів, Драган, Басараб (усі – «Нива» В), Вірковський, Сокіл, Путраш (усі – «Нива» Т), Налікашвілі, Дорогань (обидва – «Рось»), Бєлов (ЦСКА), Найко, Адаменко, Бовтрук, Казаков, Колодяжний, Дуда, Скринник (усі – «Нафком»).

Збірна другої ліги групи «Б» (тренер – Ігор Жабченко): Савченко, Тарануха (обидва - «Олком»), Лещенко, Ємельянов (обидва – «Арсенал» Х), Климентовський, Козлов (обидва – «Титан» А), Климов, Волошин (обидва – «Кремінь»), Новицький, Путивцев, Кораюк, Березовський (усі – «Зірка»), Шарко («Гірник-Спорт»), Шевченко, Хомченовський, Сікульський (усі – «Олімпік» Д) .

Студентську збірну на турнірі очолював Володимир Лозинський.

Досить назвати імена Хомченовського, Федорчука, Сергійчука, Путраша, а також додати, що студентська збірна України на той час була найкращою в світі (виграла Універсіаду 2007, а потім – і 2009 років). А перемогли на турнірі підопічні Жабченка – збірна команда південно-східної групи другої ліги.

А за півроку в Сумах другий Кубок ПФЛ уже під відкритим небом – на красені-стадіоні «Ювілейний» – збірна першої ліги здобула перемогу в яскравому турнірі у боротьбі з командами другої ліги та юнацькою збірною України під керівництвом Олександра Головка. Дійство завершив яскравий виставковий матч президентів клубів ПФЛ проти ветеранів – зірок українського футболу.

Багато робилося й для навчально-методичної роботи – саме у той період працювала Рада тренерів ліг ПФЛ. Існував «ліміт» для підтримання молодих гравців, згідно з яким у матчах першої та другої ліг на полі мали перебувати гравці 1990-93 р.н. Він дав ігрову практику багатьом талантам, котрі пізніше відбулися в українському футболі.

Активно виступав Сирота з ініціативами щодо реформування нашого футболу. Він виступав з пропозицією включити в розіграш Кубка України переможців регіональних аматорських змагань – про це тільки починають говорити зараз, тож він випередив свій час. На засіданні Асоціації європейських професіональних футбольних ліг (ЄФПЛ) Святослав Анатолійович запропонував кілька нововведень, які розглядали міжнародні фахівці. Він пропонував захищати неелітні континентальні ліги, шукаючи для них потужного міжнародного спонсора та включаючи їх до загального пакету, що продають топ-ліги. А також ініціював створення соціально-фінансового фонду солідарності ЄПФЛ, який мав би підтримувати найменш захищені професіональні ліги Європи.

Утім, довести до кінця задумане Святослав Сирота не встиг. Восени 2009 року піднявся скандал – його звинувачували у нецільовій розтраті бюджетних коштів і відсторонили від роботи на посту президента ПФЛ, а виконуючим обов’язки керівника ПФЛ став Микола Лавренко, багаторічний президент олександрійського клубу. Пізніше Сирота судився з ПФЛ, вигравши свій позов. Нині працює спортивним директором клубу «Зоря» (Бельци), котрий недавно вперше в історії став володарем Кубка Молдови.

Минуле залишимо історії, а у нашому циклі статей відзначимо: період 2008-2009 років виявився перехідним для ПФЛ. Створення Прем’єр-ліги, відхід вищого дивізіону та турніру дублерів до новоствореної організації, економічна криза, поява нових турнірів та ініціатив, великі плани, не всі з яких вдалося здійснити… Все це – також частина історії Професіональної футбольної ліги, і тому з вдячністю за краще ми пригадуємо її сьогодні.

Читайте також:

Крок четвертий – календар, трансляції та критика

Крок третій – робота першого президента

Крок другий – переваги Ліги

Крок перший – заснування Ліги

Прес-служба ПФЛ

Sport Arena - інформаційний партнер ПФЛ України