"Волинь" - "Фенікс-Іллічовець" 4:0

Рядовий на перший погляд матч "Волині" проти не найсильнішого суперника мав для господарів та їх уболівальників більш, ніж важливе значення, адже відбувався він у день ювілею клубу.

"Волинь" - "Фенікс-Іллічовець" 4:0

"Волинь": Ндоє, Мостовий, Сімінін, Ковалюк, Лопес (Пічкур, 46), Бабир (Павлов, 58), Кінаш (Лісовий, 76), Літовченко, Герасимюк, Шарпар (Гошкодеря, 21), М. Олівейра
(да Коста, 46).

Головний тренер: Віталій Кварцяний.

"Фенікс-Іллічовець": Литовченко, Коваленко, Титомир (Повальчук, 46), Панченко (Леонов, 46), Пономаренко, Луценко, Антонюк, Малий (Корольков, 62), Семенина, Блудов, (Малюк, 63), Івашко.

Головний тренер: Іван Марущак.

Голи: Кінаш (14), Кінаш (49), да Коста (72), Герасимюк (74).

Попередження: Титомир (10), Івашко (52).

Рівно 50 років тому, 3 квітня 1960 року, була офіційно заснована новостворена луцька команда майстрів класу "Б", котра отримала назву "Волинь". На жаль, у переддень Паски луцький стадіон "Авангард" зібрав не так багато глядачів як того б хотілося, проте віддані прихильники волинян отримали від своїх улюбленців справжній подарунок у День народження клубу. Проте про усе по порядку…

Господарі розпочали матч дуже жваво і уже в перші десять хвилин зуміли створити кілька чудових можливостей для взяття воріт. Так, перша ж атака лучан завершилась подачею Лопеса зліва в карний, де Літовченко потужно пробив головою – калінінців врятував кіпер. За кілька хвилин з правого краю з кута воротарського також головою замикав навісну подачу Сімінін – шкіряний пройшов поряд із "дев'яткою", а ще за мить Лопес, виконуючи штрафний метрів з тридцяти п’яти, наважився на удар по воротам і м'яч, перелетівши оборонців влучив у поперечку. Ну а завершився стартовий натиск волинян заслуженим взяттям воріт – Лопес подав кутовий з правого краю у центр карного, Кінаш випередив захисників і головою відправив м’яч у ворота – гол!

Відкривши рахунок, лучани не збавили обертів і продовжували атаки на ворота "Фенікса-Іллічовця" і створили достатньо моментів аби ще до перерви остаточно зняти питання про переможця зустрічі. Однак, у завершальній стадії підопічним Віталія Кварцяного відверто не щастило. Удари Лопес е влучив з семи метрів з гострого кута, удар Герасимюка здалеку у ціль не влучив, а підступний постріл Майкона Олівейри з-за меж карного зумів парирувати воротар. На 37-й хвилині новачок "Волині" Бабир поцілив у стійку, а згодом він же, скориставшись помилкою кіпера, підібрав шкіряного справа біля лицьової лінії і пробив по воротам – м'яч прокотився вздовж лінії воріт, а добити його у сітку не встиг ніхто з форвардів…

Незважаючи на те, що у гольових моментах та ігровій ініціативі до перерви абсолютна перевага належала господарям поля, калінінці все ж намагалися грати на зустрічних курсах у атакуючий футбол – не засиджувалися в захисті, комбінували, зосередивши свої сили у півзахисті. Попри це, "Фенікс-Іллічовець", котрий загалом показав себе набагато цікавішою командою, аніж більшість тих, хто приїжджав до Луцька у поточному сезоні, мав один великий "мінус" - відсутність досвіду та належної майстерності у його молодих футболістів так і не дозволили гостям досягти своєї мети.

Після відпочинку ж справи у "Волині" пішли краще і вже на 47-й хвилині лучани збільшили свою перевагу. Пічкур, який замінив Лопеса, на лівому фланзі накрутив у карному двох оборонців і відкинув м'яч у центр під удар Кінашу – постріл Ярослава виявився точним – 2:0. Після цього гості "попливли" і гра надалі проходила виключно на половині поля калінінців. У лучан дуже вирізнялися старанністю Пічкур, котрий просто шматував лівий край, і новачок – двометровий бразильський нападник Леонардо да Коста. Щоправда, останньому продемонструвати своє вміння у грі на другому поверсі ніяк не вдавалося – після верхових подач м'яч ніяк не міг потрапити до Лео. Довелося бразильцю доводити що й у грі внизу він може показати себе не гірше. Вдалося це на 72-й хвилині – Павлов гарним пасом вирізав м'яч наліво, де ніким не прикриті виявилися Пічкур та да Коста. Леонардо підхопив шкіряного, увійшов в карний і чітко пробив повз воротаря, що вийшов на перехоплення – 3:0. А за якусь мить той же да Коста вправно зіграв у якості захисника у власному штрафному майданчику, вибив м'яч на Кінаша, а той переправив його наліво Герасимюку. Вихід капітана "Волині" на ворота завершився четвертим голом – справу було зроблено.

Уболівальники лучан у день ювілею дуже хотіли аби їхня команда довела рахунок до символічних "5:0". І нагоди для цього у господарів були, але ані Лісовий, ані Герасимюк, ані Павлов, попри гарні нагоди, у ціль не влучили. А на останній доданій хвилині Пічкур підхопив м'яча справа увійшов у карний і завдав, здавалося б, невідпорного удару, проте шкіряний пішов по висхідній траєкторії й пролетів над поперечиною. У підсумку – яскрава перемога "Волині", котра чудово прикрасила день її п'ятдесятиріччя.

Післяматчева прес-конференція за участі головних тренерів:

Віталій Кварцяний (головний тренер "Волині"):

- Гра видалась дещо сумбурною. На початку матчу футболісти не виконували те, що ми відпрацьовуємо на тренуваннях. Не виконували те, що було сказано на методичній установці перед грою. Бразильці грають у свою гру, й чим більше їм довіряєш, тим більше вони цим зловживають і дезорганізовують командну гру. Якщо Рамон добре зіграв у Охтирці, то сьогодні грав по-своєму. Коли Бабир виконав простріл вздовж воріт, то Рамон не добіг. З м'ячем він буде бігати, а без м'яча – ні. Але й без м'яча потрібно працювати й відбирати його у суперника. Майкон теж втрачав м'ячі, знизилась активність і не було кваліфікованої атаки. Герасимюку потрібно було грати ширше, а він весь час віддавав паси Сімініну.

Важко зламати психологію футболісів, що потрібно йти вперед, грати індивідуально. Я дав завдання мінімум десять разів зайти в штрафний майданчик за раунок обіграшу. Ніхто не зайшов. Один раз зайшов Пічкур і віддав під удар Кінашу, який і забив гол. Ще раз зайшов і віддав Ковалюку, але удар не вийшов. Все це дає гостроту. Один Лео да Коста намагався грати правильно, скидував. Але він не для дриблінгу, він для завершення. Я скаав зробити мінімум двадцять високих подач на нього – жодної не зробили і йому було важко. Він забив низом – але це не його фішка. У нас все виходить навпаки. І доходить до якоїсь неочікуваної логіки. Непередбачуваність – це добре, але вона не в'яжеться з основними конкретними діями.

Я сказав: "Самий незручний суперник той, якому нічого не потрібно. Вони будуть битися, у них непогана команда і вміє грати". У другому таймі ми, щоправда, трохи розбігалися. Але загалом так не годиться, адже втрачають совість. Мені не подобається їхня не максимальна віддача на полі. Перед грою питаю: "Будеш грати?", каже – так. То дивись, трупом лягай, у підкаті стелись! А у нього за гру півтора підката. Як достукатися? Уболівальники мжуть подумати, що тренери не працють на відбором. Всі кругами бігають. От Літовченко боєць! Але він після травми і йому важко. Ковалюк бився за рахунок координації і у нього більше позитивних факторів, ніж у нашої молоді. Однак він давно не грав й були певні помилки, але він старався на усі сто відсотків.

Звичайно, я хотів сьогодні кращої гри, більше якості. Зазвичай я дивлюсь гру "на завтра". Сьогодні були голи, ми виграли, але я розчарований і піду зараз розбирати матч. Я не буду чекати на завтра. Я ніч спати не зможу. Мені потрібно видати й висловитись. Я не дипломат і не депутат. Я люблю усе в очі сказати сьогодні і зараз.

- Декілька слів про Лео да Косту. Здалося, що він не зовсім готовий функціонально…

- Ви знаєте, що у нього зріст 203 см. І якби він ще бігав й застосовував швидкісну техніку, то він би навіть не глянув де той Луцьк. Він би грав у "Мілані". Спочатку дев'ять мільйонів, потім двадцять і так далі. Його доля дещо образила – дала зріст, але не дала інших якостей. Він чудово грає у баскетбол. Я його питав, чому він не обрав цей вид спорту. Він сказав, що, як і кожен бразилець любить футбол. Коли він приїхав взимку до нас на збори і потрібно було плавати в басейні десять по двадцять п'ять. І не просто плавати, а на час, то він у Бразилії стільки не плавав, скільки проплив у нас. Він "тонув", але все одно плив. Першу гру проти "Ворскли" зіграв здорово, а після другої, яку ми виграли у "Львова", я його замінив після першого тайму і сказав, щоб він забирав речі та їхав, то він насправді плакав – не хотів їхати. Я три місяці мучився і все ж таки повернув його. Він розуміє футбол, він "знає ноти". А у нас в команді сімдесять відсотків гравців їх не знають. У багатьох немає такту, а у нього є. Він симпатично ставиться до тренувань. Приїхав до нас з вагою 109 кілограмів. Я йому сказав, що треба скинути до 102. Дивлюсь – йому важко, кажу – давай 98. У нього зараз 100 за вісім днів. Людина дуже хоче грати і він правильний футболіст. Суперникам проти нього грати важко. Скільки він сьогодні віддав пердач. А гол? Втік, зберігши координацію, і в такт ударив по воротам. Можливо, комусь він не подобається, але мені подобається і буде грати стільки, скільки здоров'я дозволить. Важко, бо він ще не адаптувався. Його поки не розуміють, а я його зрозумів відразу. Такого й українця або когось іншого не завжди знайдеш. А тут бразилець – і два метри зріст. За нього не буде соромно. Будемо працювати, він нормальний футболіст.

Іван Марущак (головний тренер "Фенікса-Іллічовця"):

- У нас є бажання, є старання, а майстерність і клас на жаль… Видно що "Волинь" на порядок вища за майстерністю і класом. Так що для нашої молоді, я думаю, такі ігри корисні – нехай набираються досвіду. Я думаю, що ця гра для нас як урок. Урок в тому, що в першій лізі потрібно дуже багато працювати. "Волинь" перемогла заслужено. Хочу привітати клуб з ювілеєм, привітати усіх шанувальників футболу з Великоднем і побажати багато позитивних емоцій від футболу на стадіонах.

Прес-служба ФК "Волинь" Луцьк