Нігруца: перемоги Чайки в Кубку ААФУ ‒ незабутні. У VBET UA Другій теж маємо вже хороші сторінки історії
Президент СК Чайка Олександр Нігруца розповів відверто про розвиток клубу
Фото: СК Чайка
Київська область постраждала від бойових дій, але, на відміну від інших регіонів із подібною складною долею, більшість тутешніх клубів вийшли на старт сезону 2022/23. Серед них ‒ і СК Чайка (Петропавлівська Борщагівка Бучанського району Київської області). Ось уже п’ятий сезон Чайка виступає в VBET UA Другій.
Багаторічний президент СК Чайка Олександр Нігруца – також і перший заступник Голови КОАФ ‒ в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» розповів про початок свого шляху у футболі, перехід клубу на всеукраїнський рівень, ідею нової емблеми та плани з розбудови інфраструктури та власних вихованців у клубній ДЮСШ.
«Мені завжди подобалося київське Динамо»
– Чайка – неодноразовий лауреат і призер обласних змагань, дворазовий володар Кубка України серед аматорів, учасник змагань Другої ліги. А як починався шлях у футболі її президента?
– На професіональному рівні я не грав, виступав лише на першість рідного району, був воротарем.
– Хто на вас вплинув, що ви зацікавилися футболом? За яку команду вболівали?
– Завжди мені подобалося київське Динамо. Вболівав і вболіваю за цю команду. Не можу сказати, що на мене хтось вплинув, але завдячую своїми щасливими роками вболівальника Динамо та рідній збірній України.
Олександр Нігруца. Фото: СК Чайка
– І ось ви – президент футбольного клубу. А якою застали Чайку?
– Чайку засновано в 1976 році. Я прийшов у команду в 2005 році. У Петропавлівській Борщагівці на той час команда грала у третій місцевій лізі, в районних змаганнях. Хлопці грали в однакових футболках, а все інше було різним – шорти, гетри. Я подивився одночасно на бідність і ентузіазм – і почав допомагати цій команді. Так і поринув з головою у футбол. З хлопцями, які були у команді, ми посіли третє місце в третій районній лізі. Потім почали грати у Вищій лізі чемпіонату Києво-Святошинського району. Здобули Кубок району 2010 року. Потім вийшли на обласний рівень – і чотири роки поспіль здобували срібні медалі чемпіонату Київщини, здобули Кубок області. Далі – вийшли на всеукраїнський рівень. У 2013 та 2017 роках стали володарями Кубка України серед аматорів. За цей час наша команда повністю оновилася.
– Хто був першим тренером Чайки й кому підкорилися ваші найбільші висоти?
– Спочатку з нашою командою працював Сергій Ніколаєнко, вихованець петропавлівського футболу. На високий обласний рівень команду виводив Олександр Ігнатьєв, з ним ми здобули перший Кубок ААФУ. Другий – із Віктором Яїчником здобували.
«Щиро вдячний Олексію Івановичу Кодебському за допомогу»
– У Чайці грали багато відомих футболістів: і форвард Володимир Богданов, який пройшов молодіжні склади Динамо та Борусії (Дортмунд), і нинішній гравець Олександрії та Прем’єр-Ліги Гліб Бухал, чемпіон і володар Кубка України Андрій Конюшенко – зірка Шахтаря, Металіста, Зорі, Оболоні та низки збірних України, а вашим земляком є навіть гравець збірної Азербайджану. Пам’ятаєте такого – Антона Кривоцюка? Зараз за зарубіжну національну збірну грає…
– Кривоцюк не грав у мене, він виступав за Чайку-2. Проте, радий що Антон зміг проявити себе. Бажаю йому подальшого прогресу. Щодо інших хлопців… Цінуємо вклад кожного гравця в розвиток нашого клубу.
– Хто допомагав Чайці перейти на всеукраїнський рівень?
– Коли почали досягати перших результатів, то стала допомагати місцева влада. Щиро вдячний багаторічному сільському голові Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Олексію Івановичу Кодебському за допомогу. Приємно, коли нашу роботу оцінювали і на нас звернули увагу. Зараз же можна сказати, що Чайка – окраса Петропавлівської Борщагівки, Софіївської Борщагівки, Чайок.
Ми розуміємо, що за нас вболіває вся Борщагівська сільська громада. Вдячні за підтримку нашій місцевій раді, всьому депутатському корпусу та особисто голові нашої громади Олесю Тимофійовичу Кудрику. Разом ми – сила!
«Чайка гордиться, що представляє свій рідний край»
– Як вдавалося вирішувати проблему стадіону? Адже в пристоличному регіоні земля дуже цінна, не кожний населений пункт може похвалитися, що легко вирішив це питання…
– Спочатку грали на орендованих стадіонах. Районні змаганні проводили в Петропавлівській Борщагівці. Газон був не найкращий, але іншого не мали. А вже в 2010 році постелили газон зі штучним покриттям на «Козак-Арені», де проводили матчі всеукраїнського рівня та традиційні зимові турніри нашої області. Стадіон був побудований за кошти місцевої громади та є власністю громади.
– Чому Чайка стала грати на інших стадіонах області, зокрема у Макарові?
– Наш стадіон «Козак-Арена» не пройшов атестацію УАФ. Змушені були грати домашні матчі у Макарові, а тепер - на "Лівому березі" в Києві. Колись на Кубок України Карпати (Львів) приймали в Ірпені. Окремі матчі, якщо погода вимагала цього, грали, наприклад, у Лютежі на полі зі штучним покриттям. Важливо, що граємо у Київській області, а не в інших областях. Для нас це було принциповим моментом, адже «Чайка» гордиться, що представляє рідний край, і вважає за потрібне грати там, де якомога ближче до своїх фанів.
«У нас немає поділу на «своїх» і «чужих»
– Хто є найбільшими старожилами команди?
– Відзначу Андрія Бартощука, він зіграв найбільше матчів за Чайку. Починав грати за нас ще з чемпіонату аматорів. Був нашим гравцем аж до цього сезону.
Найдовше ж у команді працює адміністратор Олександр Цимбалюк, який стояв біля витоків Чайки. Свого часу ця команда була заснована на заводі у селі Чайки. Потім Олександр Олександрович певний час не працював у клубі, але вже на обласних змаганнях повернувся в наш адміністративний штат і передає свій досвід молоді.
– Відомо, що на початку існування клубу футболістам-аматорам довелося поєднувати різні сфери діяльності.
– Працювали на різних роботах. Зараз також є деякі хлопці, які працюють в офісі. Це не є проблемою для нас. Завжди підтримуємо тих, у кого є бажання працювати.
«Прагнули, щоб діти бачили перспективу»
– Можете розповісти про свою найбільш улюблену Чайку? Який це був сезон?
– Думаю, що варто відзначити часи, коли вигравали Кубок України серед аматорів – у 2013 та 2017 роках. Ті перемоги стали пам’ятними. Скажу навіть – незабутніми.
– Чим керувалися, коли ухвалювали рішення перейти на рівень VBET UA Другої?
– На той час ми вже відкрили дитячу школу. Прагнули, щоб діти бачили перспективу. Для нас це було важливо. Зараз у нашій школі займаються більш ніж 300 юних футболістів.
– Коли перші вихованці перейдуть в дорослу команду?
– Думаю, що вже наступного сезону двоє-троє наших вихованців отримають шанс проявити себе у першій команді. Якщо вони наполегливо працюватимуть, то у них все вийде.
– Як ви переконували гравців переходити до команди, яка ще не була професіональною?
– У нашого клубу невеликий бюджет, але зарплата виплачується вчасно. Якщо щось обіцяю, то я це виконую. Думаю, що ця стабільність оцінена гравцями. У нас не було такого, що коли футболіст отримав травму, то ми з ним розривали контракт. Ми завжди лікували, проводили відновлення гравців за рахунок клубу.
Головний тренер Чайки Сергій Сизихін. Фото: СК Чайка
«Як побудуємо власний стадіон, тоді ставитимемо більш амбітні завдання»
‒ Київщина постраждала від бойових дій. Серед колишніх гравців вашої команди були навіть людські жертви. Стадіон у Макарові, де Чайка проводила домашні матчі, має руйнування після боїв. Як приймали рішення взяти участь у сезоні 2022/23?
‒ Відчували, що потрібно це робити. Дійсно, дуже великі руйнування та втрати в нашої області. Боляче було на це все дивитися. Але наші працьовиті люди вже стільки всього прибрали, відремонтували. Дивлячись на це, ми захотіли зробити свій внесок у підтримання духу та настрою на Київщині. Футбол спроможний це зробити – дати людям надію та розраду.
‒ VBET UA Друга зменшила кількість учасників втричі й більше половини з них – новачки турніру. Звідси питання: рівень змагань вдалося витримати?
‒ Звісно, було приємно, коли в VBET UA Другій задавали тон клуби рівня Лівого берега, ЛНЗ, Карпат. Але зараз турнір також непростий і підтримує спортивний рівень. Наша команда, один із лідерів, але при цьому навіть проти наймолодших команд турніру, тих, хто нижче, очки здобуваються лише з серйозною боротьбою. Наведу приклад: із Кременем-2 ми зіграли 1:1, а Металург-2 обіграли в один м’яч (і ця команда пізніше завдала єдиної поразки в сезону лідеру).
Так що VBET UA Друга виконує свої функції: звідси з року в рік виходять сильні команди, які не губляться на більш високому рівні, і досить цікаві гравці. Дехто безпосередньо переходить в УПЛ. Із наших клубів-суперників також є такі, що дійшли до найвищого рівня.
– Які ставитимете завдання в найближчому майбутньому?
– Фінішувати чим вище, тим краще. Якщо запитуєте, чи стоїть завдання обов’язково підвищитися в класі, то ні – ми не готові до Першої ліги на даний момент. Але якщо Чайка за спортивним принципом здобуде право там виступати, ми зробимо все, від нас залежне, щоб команда була забезпечена необхідним для участі.
– Новий герб Чайки багато хто порівнює з яскравими емблемами НХЛ. Як у вас з’явилася ідея нової емблеми?
– Автором такої емблеми став мій син Олександр. Саме він цим займався. Коли побачив емблему, то здалося, що дуже серйозна чайка вийшла (посміхається, – прим. «УФ»).
– Якою бачите Чайку в найближчі роки?
– Коли побудуємо власний стадіон, тоді ставитимемо більш амбітні завдання – підвищення у класі. Щодо стадіону, то плануємо провести реконструкцію «Козак-Арени». Вже розроблений проект газону з натуральним покриттям, але поки що роботи там не проводяться, в плани втрутилися спершу коронавірусна пандемія, потім – війна. Нове поле планується ближче до Києва, в лісі. Там красиве місце, але на даний момент зробили лише проєкт. Можливо, в наступному році почнемо будівництво.
Чайка (Петропавлівська Борщагівка, Київська обл.)
• Рік заснування: 1976
• Кольори клубу: синьо-жовті
• Стадіон: «Лівий берег» м. Київ (вміщує 1500 глядачів); «імені М.Х. Бруквенка» смт. Макарів (вміщує 3100 глядачів); «Козак-Арена» с. Петропавлівська Борщагівка (вміщує 605 глядачів)
• Керівництво та тренерський штаб
Президент: Нігруца Олександр Петрович
Адміністратор команди: Цимбалюк Олександр Олександрович
Головний тренер: Сизихін Сергій Валерійович
Тренер: Луценко Ігор Анатолійович
• Досягнення
Бронзовий призер чемпіонату України серед аматорських команд сезону 2016/17.
Володар Кубка України серед аматорських команд 2013 та 2017 років.
Чемпіон Київської області 2015 року, срібний призер ‒ 2011, 2012, 2013 та 2014 років.
Володар Кубка Київської області 2013 року, фіналіст ‒ 2012 та 2015 років.
Переможець Меморіалу Макарова 2022 року.
Фіналіст Меморіалу Щанова 2015 року.
Володар Кубка Києво-Святошинського району 2010, фіналіст ‒ 2011 року.
• Чайка (Петропавлівська Борщагівка) на всеукраїнському рівні:
| Рік | Місце | І | В | Н | П | М’ячі | О |
|
| ||||||||
| 2018/19 | 8 (із 10) | 27 | 8 | 7 | 12 | 28:28 (-0-) | 31 |
|
| 2019/20 | 7 (із 11) | 20 | 7 | 5 | 8 | 25:21 (+4) | 26 |
|
| 2020/21 | 8 (із 13) | 24 | 6 | 7 | 11 | 26:32 (‒6) | 25 |
|
| 2021/22* | 12 (із 15) | 19 | 3 | 6 | 10 | 16:40 (‒24) | 15 |
|
| 2022/23 | 3 (із 10) | 10 | 5 | 3 | 2 | 16:13 (+3) | 27 |
|
| Всього |
| 100 | 29 | 28 | 43 | 111:134 (‒23) | 124 |
|
| ||||||||
| 2014/15 | 1/16 | 2 | 1 | 0 | 1 | 3:4 (‒1) | 3 |
|
| 2017/18 | 1/64 | 1 | 0 | 0 | 1 | 0:2 (‒2) | 0 |
|
| 2018/19 | 1/64 | 1 | 0 | 0 | 1 | 0:1 (‒1) | 0 |
|
| 2019/20 | 1/32 | 2 | 1 | 0 | 1 | 2:4 (‒2) | 3 |
|
| 2020/21 | 1/64 | 1 | 0 | 0 | 1 | 0:1 (‒1) | 0 |
|
| 2021/22** | 1/64 | 1 | 0 | 1 | 0 | 1:1 (-0-) | 1 |
|
| Всього |
| 8 | 2 | 1 | 5 | 6:13 (‒7) | 7 |
|
| ||||||||
| 2016 | 3 (із 4) | 6 | 1 | 2 | 3 | 5:10 (‒5) | 5 |
|
| 2016/17 | 2 (із 12) | 20 | 12 | 3 | 5 | 28:16 (+12) | 39 |
|
| 2017/18 | 5 (із 8) | 14 | 4 | 5 | 5 | 14:19 (‒5) | 17 |
|
| Всього |
| 40 | 17 | 10 | 13 | 47:45 (+2) | 61 |
|
| ||||||||
| Рік | Раунд | І | В | Н | П | М’ячі | О |
|
| 2013 | ???? | 10 | 6 | 1 | 3 | 16:9 (+7) | 19 |
|
| 2016/17 | ???? | 8 | 7 | 0 | 1 | 13:4 (+9) | 21 |
|
| 2017/18 | 1/16 | 2 | 0 | 1 | 1 | 0:1 (‒1) | 1 |
|
| Всього |
| 20 | 13 | 2 | 5 | 29:14 (+15) | 41 |
|
* ‒ не дограно через початок повномасштабних бойових дій.
** ‒ поразка по пенальті в підсумку.
Анатолій Янголь, пресслужба ПФЛ
