Романчук: через хвилювання під час гімну України тримав руку не на серці, а на животі

Один із найталановитіших захисників в історії України Олександр Романчук розповів про свою кар'єру

- Спочатку поговоримо про той самий чемпіонат Європи 2006 року. Це покоління футболістів називали срібним, якими були ваші враження на той момент? Згадайте декілька цікавих моментів з того чемпіонату.

- Той чемпіонат Європи став для нас особливим. Ніхто не вірив, що наша команда зможе потрапити на цей турнір. Вдома з великим рахунком поступилися бельгійцям і мало хто вірив, що на виїзді зможемо відіграти таке відставання у рахунку. Завдяки єдиному колективу, тренерському штабу, вдалося досягти своєї мети, вийти на чемпіонат Європи. В 20-ть років потрапити на такий турнір дорогого вартує. Відчував гордість за країну. Всі хвилювалися, адже була велика відповідальність. Ми грали проти гравців, які у майбутньому стали справжніми зірками. Наприклад, Баста, Хунтелар, К'єліні, Івановіч, Стойковіч, Кранчар.

Прагнули проявити свої найкращі якості. Звісно, були у команді лідери. Це Мілевський, Алієв, від яких залежала наша гра в атаці. Хочу також відзначити Олександра Рибку, який вийшов в півфіналі і своєю грою вивів команду в фінал. Він зігра найменше ігрового часу, але його необхідно відзначати. Всі футболісти з тої збірної грали на високому рівні після чемпіонату Європи.

- Пам’ятаєте, хто такий Хунтелар (Клаас – Ян) – став кращим гравцем та бомбардиром цього чемпіонату, як на ваш погляд була його гра на той момент? Виділялась від усіх?

- Результат говорить сам за себе. Цей гравець забив нам два м'ячі. До фіналу він був найкращим бомбардиром збірної. Наскільки пригадую, то і зараз він залишився найкращим голеадором молодіжки. Після того чемпіонату грав за Реал, національну збірну. Це доводить клас гравця. Майстерність, яка у нього була тоді далася взнаки у майбутньому. Не можна сказати, що Хунтелар дуже технічний, але у нього сильне гольове чуття. Він вміє опинятися у потрібному місці у потрібний час.

- За свою кар’єру ви забили один м’яч в Прем'єр - Лізі у складі київського Арсенала проти Карпат…

- У Вікіпедії невірні дані. Насправді їх було два. Щодо голу Карпатам, то у тому епізоді відібрав м'яч поблизу своєї штрафної, віддав в центр Гуменюку і побіг вперед. Атака вже розвивалася на протилежному фланзі. Наприкінці атаки Герасимюк навісив з флангу і я на дальній стійці відправив м'яча у ворота. Так мене завжди вчили у Динамо. Правий захисник навісив, а лівий замкнув.

- На якій позиції вам було грати краще за все? І чому?

- У дитинстві грав нападника. Думаю, що найбільш комфортна позиція для мене — лівий захисник. На цій позиції зіграв найбільше матчів. В Динамо при Сьоміні грав правого захисника і було дуже незручно.

- Найяскравіший етап вашої кар’єри? Коли він був? За який клуб ви тоді грали?

- Відзначу 2010 рік, коли грав за Металіст. Коли виступав за харківську команду, то почав частиші викликатися до національної збірної. Мав можливість зіграти у Лізі Європи. Саме у Харкові знайшов свою другу половинку, створив сім'ю. Дуже щасливий період у моєму житті. У мене ніколи не було зіркової хвороби, проте звісно, відчував ейфорію. У Харкові дуже люблять футбол, завжди впізнавали гравців. Також відзначу Арсенал, який  мені завжди надавав можливість проявити себе. Три рази був  оренді в цьому клубі.

- Найголовніше досягнення: срібло на ЕВРО-2006 чи ¼ ЛЕ?

- Однозначно відзначу срібло на Євро. Чому? Бо це фінал. Ми були за один крок до здійснення мрії. Не можна порівнювати дорослий і молодіжний футбол, але все ж, оберу той фінал.

- Ви знаєте вашу найвищу вартість на transfermarkt? Якою вона є на вашу думку?

 Думаю, що тоді навіть не було цього сайту. Якщо відверто, ніколи цим не цікавився. 1.5млн євро? Це приємно (посміхається).

- Найперспективніший гравець на даний момент у футболі?

На мою думку це Кіліан Мбаппе. Він вже багато чого досяг, грає на найвищому рівні  такому молодому віці. В 19-ть років він став чемпіоном світу. Також відзначу Холанда, проте він лише починає про себе заявляти. Взагалі, зараз дуже багато талановитих гравців.

- Гравець, який мав не аби який потенціал, але не зміг заграти на високому рівні?

- Якщо гравець був одним із найкращих у чемпіонаті Україні, але не зміг пограти в Європі, то не можна говорити, що він не розкрив потенціал. Звісно, є такі приклади, але зараз дуже складно когось конкретно назвати. Ті хто тоді виділявся, вони грали на високому рівні. Навіть з нашої молодіжки, яка грала у фіналі Євро всі хлопці грали на високому рівні. Можливо, лише Яценко не зміг розкрити свій потенціал, але йому завадили травми. Також Володимир Самборський, Олександр Максимов. Травми завадили хлопцям. Проте, вони також зіграли чимало матчів в Прем'єр-Лізі. Той же Яценко у 20-ть років грав за основу Динамо. Фомін, Пятов і  Мілевський досі грають на професінальноу рівні.

- Розкажіть про своє перебування у першій збірній, хвилювалися перед дебютом проти Ізраїлю? Які були враження від матчів за основний склад збірної?

- Хвилювання неможливо передати словами. Коли грав гімн, то через хвилювання  тримав руку не на серці, а на животі. Тоді за збірну грали Шевченко, Тимощук, Калініченко, Єзерський. З молодіжки запросили на товариський матч мене, Чигринського та Шуста. Грав на одному фланзі з Калініченко. Завжди намагався викладатися на максимум у кожному епізоді. Потрібно було максимально надійно відіграти у захисті і допомогти у нападі. Калініченко мене підтримав, заспокоїв. З першим дотиком до м'яча мандраж зник.