Цюпа: у Тлумака європейський підхід до тренувань

Півзахисник ФК "Волинь" Іван Цюпа відповів на питання клубної пресслужби

Іване, ну звичайно, ж почнемо із запитання про дуже важливий гол у Івано-Франківську. Команда поступалася в рахунку, а тобі вдалося відіграти цей гол. Які були емоції?

Емоції були дуже позитивні. Там дуже бойова команда, яка була дуже добре проти нас налаштована, а також – погане поле. Добре, що пропущений гол нас не підкосив, ми відігралися і наприкінці матчу вирвали дуже важливу перемогу.

В першому таймі саме тобі вдавалося часто бути наконечником наших моментів зі стандартних положень. Завжди готовий до того, аби працювати на атаку?

За п’ять хвилин я міг робити хет-трик, якщо чесно, але не вистачило, мабуть, досвіду та різкості в штрафному майданчику. Можливо, якби частіше туди ходив, то і забив би. Другий свій момент точно мав забивати – робити дубль, і тоді шансів у них не було би точно… До цього я не ходив до карної зони, однак на цю гру відпрацьовували, що я забігав в район дальньої стійки.

Які налаштування у команди після такої важкої восьмої поспіль перемоги в чемпіонаті?

Тільки йти далі та залишатися на першому місці. В останньому матчі Першої ліги «Рух» поступився «Гірнику-Спорту». Сподіваємося перемогти в наступній грі та піти у відпустку на першій сходинці.

Ти у нас вже майже півтора року. Встиг відчути Луцьку якимось другим чи третім домом?

Може ви не знаєте, однак я уже тут придбав житло, буду мешкати в Луцьку. Місто чудове, люди хороші, команда хороша, і мене абсолютно все влаштовує.

Як взагалі з’явився варіант продовження кар’єри у «Волині»? Чи не хотілося залишитися у Прем’єр-лізі?

Ну в Луцьку ж команда із завданнями! Якщо вийдемо, будемо грати у Прем’єр-лізі. У Луцьку завжди була і є зараз команда з амбіціями. Якби тут не було амбіцій – мене б також тут не було.

Розкажи у двох словах, як розпочиналася твоя кар’єра? Чому обрав саме футбол?

У дитинстві мене батько тренував у селі, де я жив. Донецьк поряд, тож мене віддали до «Шахтаря», і звідти почалася моя кар’єра.

Наскільки багато тобі дала школа «Шахтаря», куди, можна сказати, збирають молодь з усієї країни?

Рівень там надзвичайно високий. Коли я там був, там керували голландці. Голландська система – дисципліна, тренери, які грали в «Шахтарі» раніше – Валерій Кривенцов, Сергій Ковальов. Мабуть, це найкраща школа в Україні поряд з «Динамо».

Після дитячо-юнацької команди «Гірників» тобі одразу довелося регулярно грати за «Іллічівець-2» у Другій лізі на дорослому рівні. Як дався той перехід?

Вийшло так, що у «Шахтарі» у мене не повірили, і Валерій Кривенцов допоміг мені влаштуватися у «Іллічівці-2». Так, дійсно, я 1993-го року народження, а там були хлопці 1987-88-го років навіть у моїй команді, не кажучи про вікові склади інших команд Другої ліги. Однак виходив, грав майже всі ігри, потім пішов у «дубль» та першу команду.

У Прем’єр-лізі ти виступав за «Іллічівець» та «Зірку». Чи були якісь найбільш пам’ятні епізоди чи матчі на цих етапах твоєї кар’єри?

Пам’ятаю ,як мене випустили на останні хвилини матчу проти «Шахтаря». Тоді був заповнений стадіон «Донбас Арени» - аж мурашки по тілу… Тоді Микола Павлов нас тренував, а ми стали чемпіонами у змаганнях «дублів», і він сказав, що це нам премія за той успіх. Ось це дуже приємний спогад…

Повернемося до переходу у «Волинь»: влитися в колектив було легко? З ким вдалося одразу потоваришувати?

Так, звісно, хлопці тут усі хороші, проблем не було взагалі. На той момент дуже здружилися з Дімою Козьбаном, а так зі всіма у нормальних відносинах.

Чим можна зайнятися в Луцьку у вільний час? Як тобі наше місто взагалі?

Як і у всіх містах – у кіно, в кафе. У всякому випадку, ми любимо з жінкою так проводити час.

Після приходу до «Волині» тобі одразу довелося починати проти колишньої команди – «Зірки». І ти одразу розпочав з гольової та вилучення. Думав тоді, що дебют вийде настільки емоційним?

Звичайно, хотілося себе якнайкраще показати для нової команди і проти колишньої. Добре, що віддав гольову, а щодо вилучення – там хотів заробити пенальті, однак суддя побачив це бажання (посміхається – ред..). Але – це все футбол і його емоції!

Цього сезону головний тренер Андрій Тлумак казав, що команда все ще відходила від стикових матчів з «Карпатами» психологічно. Це дійсно було так?

Звісно, ми ж могли тоді виграти. Бартулович міг забити і все пішло б по-іншому. А в підсумку ми не вийшли до УПЛ, була дуже маленька відпустка, поганий старт. Однак зараз команда на ходу і все добре.

Крайній захисник – це і так своєрідна машина, яка має постійно рухатися по всій довжині поля, однак цього року вам доводиться грати своєрідну роль «латераля». Більш атакувальна роль зручніша, ніж при грі у чотири захисники?

Звичайно, хочеться більше грати на атаку, однак тренеру завжди видніше, і він знає, як оптимально використовувати наші якості. Хоча, зручніше, звичайно, в атаку грати.

Як взагалі працюється з Андрієм Тлумаком та нашим тренерським штабом?

Взагалі супер. Такий європейський підхід, завжди з нами спілкується, цікавиться нашою думкою. Немає заїздів на базу перед іграми – у мене таке вперше. Між нами усіма довіра – а це найголовніше.

Продуктивна робоча зима, напружена весна, і новий сезон майже без відпустки. Якщо чесно, хочеться трохи перевести подих? Чи хай би перенесли ще декілька матчів на наш нинішній хід?

Та ні, якщо чесно, то хочеться наступний матч завершити позитивною нотою і трохи відпочити, тому що психологічно та морально всі уже втомлені.

Як налаштовуєтеся на останній матч року проти «Миколаєва»?

Як завжди, нічого не змінюється – буде справжній бій!

Пресслужба ПФЛ за матеріалами fcvolyn.net