М.Златов: Пархоменко багато змінив у "Балканах"
Герой 20-го туру у Першій лізі півзахисник "Балкан" Микола Златова відповів на питання ЗМІ
Фото: прес-служба ФК "Балкани"
Найкращим футболістом туру наш сайт спільно із ПФЛ визнали Миколу Златова. Два голи балканського універсала принесли перемогу його команді над Гірником-Спорт у першому весняному матчі року. Проте це звання – не лише відзнака чудової гри лауреата, а й привід ближче познайомитися з ним і його командою.
Микола Златов розповідає про своє унікальне хобі та позафутбольну роботу, батька, який грав до 50 років, та одну особливість стадіону села Зоря Одеської області, яка робить можливою такі шикарні голи, які вдалися йому в матчі 20-го туру. Наш ексклюзив – про українську футбольну екзотику.
- Миколо, SportArena і ПФЛ визнали вас героєм 20го туру в Першій лізі.
- Мені дуже приємно отримати визнання найкращого гравця туру. Взагалі, на професіональному рівні вперше відзначився дублем і цей результат багато про що говорить. Відзначу, що в мене були певні проблеми на підготовчих зборах, отримав травму. Зараз уже поступово починаю набирати свої оптимальні кондиції. Чудово, що робота на зборах приносить зараз свої результати. Хочеться подякувати всім партнерам по команді, адже без них би не зміг досягти такого успіху.
- Кого зі своїх партнерів можете виділити?
- Якщо відверто, досить складно виділити якогось одного гравця. Всі хлопці другий матч поспіль зіграли на максимумі своїх можливостей. Якщо в грі з “Рухом” нам дещо не пощастило, то в матчі з “Гірником-спорт” фортуна вже була на нашому боці. За рахунок єдиного колективу, командних дій нам вдалося перемогти.
- «Гірник-Спорт» отримав нового головного тренера Володимира Мазяра. Суперник чимось здивував?
- У нас були певні відрізки у матчі, коли суперник домінував, але гравці, які вийшли на заміни змогли підсилити гру. Хлопці додали в активності, могли навіть збільшувати свою перевагу. У матчі з “Рухом” футболісти з лави запасних не освіжили гру, але важливо, що були зроблені правильні висновки з цього.
- Яким у вас особисто було завдання на цю гру? Що вам говорив Андрій Пархоменко?
- За день до матчу, ввечері зателефонував Андрію Вікторовичу, близько години з ним розмовляв. У нас відбулася хороша, мотиваційна розмова. Вважаю, що це спілкування пішло мені на користь.
- Вітер був шалений у день матчу. Ваше село знаходиться у долині, поруч Чорне море, тому це не рідкість.
- Перед матчем знали, що будуть досить складні погодні умови, завжди за цим слідкуємо. У нас дерева навколо поля ще не встигли підрости, тому якщо дує сильний вітер, то це відчувається у грі. Розуміли, якщо закидатимемо м'яча в штрафну, то не зможемо його контролювати. Намагалися грати здебільшого через короткий, середній пас.
Фото: прес-служба ФК "Балкани"
Згадую, минулорічний матч з “Десною”, який також відбувався за складних погодних умовах, протягом 90 хвилин постійно йшов дощ із мокрим снігом. На жаль, тоді поступилися 1:2. На вівторок, коли гратимемо з “Миколаєвом” у 21-му турі також очікуються сильні пориви вітру. Напевно, це більше проблема для хлопців, які тренуються в манежах, а ми вже до таких умов змогли адаптуватися.
- У моменті з першим забитим м'ячем свою роль напевно зіграли складні погодні умови. Чому наважилися на удар з такої позиції?
- До першого забитого м'яча контролювали хід матчу, у нас були напівмоменти, але не вистачало гостроти у завершальній стадії атаки. І вже в середину тайму я виграв боротьбу, скинув Алішеру Якубову, а повернув м'яча мені. Я довго не думав і завдав прицільного удару.
Чому вирішив пробити? Нашій команді не вистачало ударів з будь-якої відстані, необхідно було довести справу до логічного завершення. Закинути м'яч за спину захисників через сильні пориви вітру було досить складно, намагалися грати за рахунок розрізних передач.
У нас було декілька небезпечних стандартних положень, але не вистачило холоднокровності. Наприклад, після кутового Юречко міг забивати. Потрібно було використовувати такі складні погодні умови на свою користь. У цьому матчі без проблем можна було забивати з 30-35 метрів, адже голкіперу було досить неспросто зреагувати на такі удари.
- "Гірник-Спорт" у другому таймі не скористався перевагою, пов’язаної з вітром?
- Можна говорити, що “Гірник-спорт” переважав нас за грою, але, так, не змогли скористатися погодними умовами. До того ж Олексій Паламарчук зіграв блискуче у воротах, не даремно ж він потрапив у символічну збірну туру. Коли нападник “Гірника-спорт” вийшов один на один, наш воротар проявив чудеса реакції і холоднокровності.
Важливо, що наша команда не грала на утримання рахунку. Звісно, після того як я реалізував пенальті, почали себе почувати більш розкуто. Відчували, що зможемо здобути важливі три залікові пункти. Навіть після того, як рахунок став 2:0 не відсиджувалися у захисті, продовжували створювати тиск на суперника, могли збільшувати свою перевагу.
- Чому вирішили пробивати з пенальті?
- У “Балканах” я штатний пенальтист. За увесь сезон вже реалізував третій одинадцятиметровий. Важливо, що все відбулося так, як і планували. Відчував впевненість у власних силах, був надзвичайно мотивований та сконцентрований на епізоді.
- Чому в «Балканах” найрезультативніший гравець номінальний захисник? Це добре, що багато гравців забивають, чи погано, що нема бомбардира?
- Однозначно складно відповісти на це питання. Нападники та атакувальні півзахисники повинні вирішувати долю матчів, забивати якомога більше м'ячів. На жаль, з цим аспектом гри в нас існують певні проблеми. Восени непогано проявляв себе Герасимець, але зараз він не може грати через проблеми зі спиною. Маємо те, що маємо, але намагаємося від матчу до матчу вдосконалювати свою гру, грати більш активно.
- Ви один з небагатьох гравців, які залишилися в команді з дня її заснування. Кого ще зі старожилів колективу можете назвати?
- Відзначу, що я почав свої виступи за “Балкани” ще з районних змагань. Зоря славиться великої кількістю гравців, які пограли на достатньо високому рівні. Наприклад, Вадим Кирилов, Борис Тропанець, в честь якого названо стадіон. На жаль, після закінчення 11го класу хлопці роз'їжджалися хто куди, адже було всього лише одна команда. Мій батько Микола Златов продовжував грати до 50 років, виступаючи на першість району, області, він мріяв щоб у нас в селі була своя команда. Спочатку у команді виступали ветерани, а також молоді, талановиті гравці, грали в районних змаганнях.
Фото: прес-служба ФК "Балкани"
- Олександр Райчев також місцевий вихованець?
- Так. Саме він згодом запросив кількох гравців, які виступали на першість області, а також тих, які раніше мав змогу зіграти за професіональний клуб. Наша команда перемагала всіх на районних змаганнях, потім поступово почали грати на першість області. Розуміли, що треба заявлятися в чемпіонат України серед аматорів. Там уже нам допомагав такий видатний гравець як Валентин Полтавець. Валентин в одному з матчів проти миколаївської команди забив чотири м'ячі. Необхідно також відзначити Дмитра Пархоменка, а також Олександра Косиріна, Вадима Кирилова, Анатолія Опрю. Для нас було дуже важливо зіграти в одній команді з справжніми професіоналами. Для мене це був неоціненний досвід.
- Хто вас тренував?
- У селі не було спеціальної футбольної школи, тому займалися в шкільних спортзалах. Спочатку нас тренував рідний брат батька, який у тренувальному процесі користувався методами Лобановського, основну увагу приділяв фізичному навантаженню.
Коли у команду прийшов Андрій Пархоменко, поступово почали розуміти, що таке професіональний спорт. Андрій Вікторович дуже багато змінив у тренувальному процесі та і взагалі у підході до справи. Щиро вдячні нашому тренеру за те, що він наполегливо з нами працював не шкодуючи себе.
Андрій Пархоменко. Фото: прес-служба ФК "Балкани"
Відзначу, що Андрій Вікторович справжній професіонал своєї справи. Він завжди наголошує, що футболіст повинен відчувати впевненість у власних силах. Приємно, що наша робота над собою принесла результат. Я, Вадим Златов, Гаврилюк, Пєнов залишилися у команді з моменту її становлення.
- Часто зустрічаєтеся всім колективом в неформальній обстановці?
- Відзначу, що мій дід був виноробом і я також у вільний час цим займаюся, але дуже складно поєднувати виноробство з професіональним спортом. У нас є свій ресторан, в якому після матчів всією командою збираємося і випиваємо декілька бокалів домашнього вина. Звісно, також відзначаємо дні народження, можемо собі дозволити випити бокал пива.
Такі заходи дуже важливі для згуртування колективу. У нас є гравці, які дружать сім'ями, але все ж, поки що існує певний розподіл на місцевих і приїжджих, адже немає такого готелю, бази, де б всі гравці могли б жити разом. Частина футболістів мешкає в Одесі, але після матчів, тренувань збираємося разом, спілкуємося, відпочиваємо.
- “Балкани” взимку крім Якубова нікого не підписали. Чому так?
- У нас зараз збалансований колектив, не хотіли руйнувати свою структуру гри. Наприклад, раніше до нас прийшов Олексій Чернишов, який грав за дубль “Чорноморця”. Узимку з ним хотіли розірвати контракт. Андрій Пархоменко залишив його у команді, адже бачив у хлопця потенціал для подальшого професіонального зростання. У першому колі Чернишов виходив на заміни, а зараз він вже закріпився в основному складі. Важливо, що тренер довіряє молоді, а вони своєю грою віддячують йому.
- Ваш стадіон носить назву Бориса Тропанця. Можете детальніше розповісти про Бориса Яковича?
- Він грав у багатьох професіональних клубах, наприклад у “Зімбру”. Тропанець — справжня легенда нашого села. Закінчував свою футбольну кар'єру тренером молодіжної збірної Молдови. На жаль, через хворобу в 2008 році він помер. Зараз у нашій команді грає його онук.
- Ви перед інтерв’ю сказали, що прийшли з роботи. Де саме працювали?
- Разом з моїми братами є засновниками ФК “Балкани”. Крім футболу у нас є свій аграрний бізнес. Займаємося вирощуванням зернових, а також технічних культур. Збираємося всі разом і обговорюємо всі важливі стратегічні питання. Відзначу, що в Зорі дуже багато Златових, часто говорять, що Вадим Златов мій родич, але ми просто однофамільці. Можна сказати, що в селі є два різних клани Златових, але це ніяк не впливає на наше спілкування, ми всі дружимо між собою (посміхається).
- Балкани входять в п'ятірку найбільш відвідуваних команд Першої ліги. Це завдяки тому, що у вас грають переважно місцеві футболісти?
- Перемога команди — справжнє свято для мешканців села. 15-20 автомобілів стоять з відкритими багажниками і люди куштують болгарське вино. На наші матчі приїздять багато глядачів з сусідніх районів, сіл. Людям цікаво приходити на ігри і підтримувати команду, це можливість поспілкуватися між собою, провести гарно час.
Звісно, у нас працює реклама в Фейсбуці, Інстаграм, даємо оголошення, але не можу сказати, що ведемо якусь масштабну маркетингову роботу. Свою роль відіграє те, що у нас грають переважно місцеві футболісти.
У вихідний день всі люди в селі звикли приходити на стадіон і отримувати задоволення від футболу. Від Одеси до Рені немає жодного професіонального клубу, тому на ігри Першої ліги приїздять дуже багато глядачів, наприклад з Ізмаїлу.
- Прищеплюєте сільським дітям любов до футболу змалечку?
- У нас є своя дитяча школа, але вона ще не розвинута до професіонального рівня, працюємо у цьому напрямку. Для початку необхідно вдосконалити інфраструктуру. Більше ніж 150-й дітей займаються футболом. У обласній раді обіцяли побудувати поле зі штучним газоном нового покоління, проект вже розроблено.
За 700-х кілометрів від Зорі у Хмельниках є своя дитяча команда ФК “Балкани”. Хлопці виступають на першість району, області, проводять турніри в Польщі. Взагалі, це окрема структура. Також у Зорі є дитяча волейбольна команда, секція з боротьби, жіноча футбольна команда, яка минулого року стала чемпіоном області. Намагаємося всім допомагати. Приємно, що діти займаються спортом, оздоровлюються.
- Це багато видів спорту як для невеликого села…
- Раніше, у нас також розвивалася художня гімнастика, цим займалася жінка Володимира Кирилова, адже вона сама професіональна гімнастка. Зараз вони всією родиною переїхали жити в Одесу, тому у нас поки що немає секції з художньої гімнастики.
- У “Балканах” ви пограли на багатьох позиціях. Це універсалізм чи просто життя змусило?
- Коли відновлювався після травм, починав займатися у загальній групі, мене тренерський штаб відразу ставив грати під нападником або нападником. Тренер був задоволений моєї роботою на тренуваннях, тому він намагався знайти найбільш оптимальну позицію. У грі з “Гірником-спорт” виступав на позиції правого півзахисника. Та й на інших позиціях доводилося грати. Важливо, щоб моя гра приносила успіх команді, це найголовніше.
Анкета
Народився у селі Зоря
Закінчив футбольну школу ФК “Балкани”
Перший тренер — Златов Влас Радіонович
Улюблений футболіст — Кріштіану Роналду
Улюблена команда — Манчестер Сіті
Футбольна мрія — хочеться пограти в Прем'єр-Лізі, а також заснувати власний дитячий футбольний клуб, який би приносив дивіденди українському футболу і суспільству
Прес-служба ПФЛ за матеріалами SportArena
