Дорожні записки з Туреччини: дощ, сонце, зелені поля

Прес-служба ПФЛ розповідає про збори наших команд у Туреччині очима дописувача Дениса Столярчука

---

Цієї зими рекордна кількість клубів змагань ПФЛ вирушило до Туреччини для якісної підготовки  до відновлення весняної частини, запланованої на 24 березня. Більш як половина клубів Першої ліги заявили, що відправлять свої команди туди, де тепло і якісні натуральні газони. У Першій лізі не поїдуть на збори до Туреччини ПФК "Суми" і "Зірка", про такі плани не оголосили "Гірник-Спорт" та МФК "Миколаїв". Усі інші клуби або вже біля моря, чи тільки збираються туди вирушити (як-то "Авангард", який запланував збір на берегах Босфору з третього березня).

Декілька команд, взагалі, планують провести два збори у Туреччині. Гарні новини і з Другої ліги - одразу чотири команди запланували поїздку до Туреччини.

Дописувач офсайту ПФЛ Денис Столярчук зараз перебуває в Туреччині, по гарячих слідах розповів кілька історій зі зборів наших команд. 

 

- Після торішньої подорожі до Туреччини, я увесь рік чекав, щоб знову повернутися на південь цієї країни, - розповідає волонтер Ліги. - Цього разу вилітав із Жулян, а не з Борисполя, отже мав менше часу на пересадку в аеропорту в Анкарі. 

У свій перший день у Туреччині я вирішив відвідати Анталію, яку минулого разу бачив лише з вікна двох автобусів. До центра міста з місцевого аеропорту дістався швидкісним трамваєм, що дуже зручно.

Погулявши до обіду містом, я за чотири євро заселився до маленького готелю, де кімната була розмірами 1,5х3,5 метри. Після нетривалого денного сну увесь вечір гуляв навколо рибацької гавані. До готелю повернувся десь о 22-й, щоб вже рано вранці пройти пішки вісім кілометрів до автовокзалу, сісти до маршрутки в напрямку селища Кадріє, де об 11 ранку запланований матч "Оболоні Бровар" проти ФК "Маріуполь".

---

Однак, прибувши за годину до гри, я дізнався, що через жахливі погодні умови (увесь ранок йшов дощ) гру з поля у "ІС Santai" було перенесено. А от куди саме - не відомо. Тому поїхав заселятися до готелю в Сіде. Дорогою від центральної траси мене люб'язно підвіз місцевий житель. 

Цього ж дня увечері за п'ять кілометрів від мене мала відбутися гра чернігівської "Десни" з СК "Дніпро-1", однак і її було через зливу скасовано і перенесено на наступний день. Добре, що під час пішої прогулянки до стадіону я помітив автобус з символікою ФК "Маріуполь", який цього дня грав свій другий поспіль товариський матч. Цей матч став для мене 852-м, який довелося побачити, а стадіон - 125-м за ліком, на якому вдалося побувати. 

13 лютого 2019 року, 

м. Сіде, стадіон готелю "Нane".

---

Наступного дня по обіді відвідав свій торішній готель, пройшовся вже знайомими мені стародавніми дорогами античного Сіде. А увечері з другої спроби відвідав матч "Десни".

14 лютого 2019 року, 

м. Сіде, стадіон "Емірхан"

---

Ще за день я потрапив на міжнародну гру "пивоварів". До тренувальної бази готелю "Титанік" у селищі Кадріє діставався вже знайомим способом: до головної траси пішки, потім на автобусі до повороту на Кадріє, а потім ще близько семи кілометрів йшов пішки через полуничні плантації. Через що і запізнився на 5-7 хвилин.

16 лютого 2019 року, 

с. Кадріє, стадіон готелю "Титанік".

Вилучення: Корнєв, 37.

 

До готелю повертався вже з командою до повороту на Сіде, від якого мені залишилося пройти лише два кілометри.

Наступного дня, у неділю я потрапив на один з най очікуваніших матчів під час своєї турецької поїздки. У місті Серік (120000 населення) відбувався матч четвертої за силою ліги.

---

17 лютого 2019 року, 

Чемпіонат Туреччини, третя ліга, третя група.

м. Серік, стадіон "Ismail Ogan".

Трохи передісторії, чому я очікував саме на цю гру. Рік тому на цей стадіон я потрапив лише на сім-вісім хвилин під час матчу п'ятої (аматорської ліги), однак враження від побаченої атмосфери під час гри вистачило, щоб наступного року обов'язково потрапити на цей стадіон знову, але вже на всю гру.

 

До стадіону я прибув за дві години до гри. Квиток на гру коштує 5 лір (близько 1$), при тому що того року вхід був безкоштовним, однак їх професіональна ліга диктує свої умови. У цей день встановилося дуже тепла погода, і від сонця я вирішив сховатися у сквері біля стадіону у альтанці. Водночас, у сусідній альтанці сиділа група місцевих молодиків - ультрас "Серіку", а так як я був у зеленій футболці "Оболоні", один із них підійшов до мене і спитав: хто я такий і звідки приїхав.

"Колос" вирушив до Туреччини на початку лютого. Фото: koloskovalivka.com

---

Почувши відповідь, він запросив мене приєднатися до його друзів, які були дещо шоковані тим, що хтось з України знає про існування їх клубу. Під час знайомства і розмови (але це було дуже важко, адже вони майже не спілкуються англійською) їх лідер подарував мені біло-зелений односторонній шалик "Серіку". Також мене запросили до сектору, щоб побачити турецький футбол ззовні.

Як для четвертої за силою ліги, їх домашній сектор налічував близько 150-160 осіб, які увесь матч не замовкали, підтримуючи свою команду (і дещо провокуючи суперника). До виходу своєї команди на поле місцеві ультрас підготували банер розмірами 9х12 метрів, який повісили під дахом стадіону. Сам матч запам'ятався дуже жорсткою, а іноді брутальною грою гравців, що в підсумку вилилося у вилучення гравця гостей і безліч симуляції з їх боку. Обидва м'ячі були забиті після подачі кутового, гості деякий час навіть вигравали в одного із лідерів групи. 

 

У Туреччині зараз знаходиться і "Інгулець", який вирушив до того ж готелю, де і був минулоріч.