Ковалець: для нас важливо, щоб розвивався весь клуб "Оболонь Бровар"
Головний тренер "Оболоні Бровар" Сергій Ковалець віддповів на питання інформаційного партнера ПФЛ
Фото: fcbrovar.obolon.ua
Рівно рік тому FootBoom спілкувався з Сергієм Ковальцем, підбивав підсумки року. Тоді він був тренером словацького "Татрану". За рік у житті тренера відбулися чималі зміни - тепер він працює на батьківщині, а його "Оболонь-Бровар" називають грозою авторитетів. Київська команда з аутсайдера перетворилася в одного з претендентів на підвищення в класі. А ще Сергій Іванович відзначив 50-річний ювілей, у нього народився онук, і він став почесним громадянином Красилова під №1. Погодьтеся, неабияке визнання для спортсмена. Але нашу розмову починаємо зі спогадів.
- Напевно недоречно задавати питання, чи шкодуєте ви про те, що минулого року не вдалося домовитися про продовження контракту з "Татраном"?
- Було багато хороших моментів, знову ж таки, отримав міжнародний досвід. "Татран" - клуб з історією, в цьому році вони відсвяткували 120-річний ювілей. Негативні моменти стираються, а хороші залишаються. Було приємно, що в тій ситуації, нас, українських тренерів, підтримали вболівальники. У керівництва було своє бачення розвитку. Ми ж з В'ячеславом Нівінским обрали свій шлях і опинилися в "Оболоні-Бровар".
Президент клубу зробив пропозицію, і ми повернулися додому. Знали, що тут створені гарні умови для тренувань і гри, є своя база, свій стадіон, поле з підігрівом. Стабільне фінансування, що також важливо.
- "Оболонь-Бровар" зараз серед лідерів, а які справи у "Татрана"?
- Клуб, на жаль, не втримався в Першій лізі (це найвищий дивізіон). Зараз вони посідають 10-11 місце у Другій лізі. Підтримуємо контакт з футболістами, працівниками клубу. Бажаю удачі, для них головне зараз добудувати стадіон, а на зміну чорній смузі обов'язково прийде біла.
- В теорії може так виявитися, що гравці з чемпіонатів Литви і Словаччини, де ви працювали, стануть затребувані в "Оболоні"?
- У Словаччині багато цікавих якісних футболістів, які не загубилися б і в топ-чемпіонатах. Є багато талановитої молоді, а також досвідчені Шкртел і Хамшик. Плюс словаки дисципліновані і комунікабельні, тактично підковані, позначається сильна дитяча школа.
- Про "Оболонь" зараз говорять багато, а ви самі як оцінюєте першу частину сезону?
- Вісім років я і наш тренерський штаб, не працювали в клубному українському футболі. Після гарного періоду в молодіжній збірній, був чемпіонат Литви, Словаччини ... Було цікаво знову зануритися в атмосферу рідного футболу. Тим більше, що зараз в Першій лізі велика конкуренція, багато амбітних команд, перед якими стоїть завдання підвищення в класі.
Першочерговим завданням для нас було досягти якості гри, побудувати команду. Влітку команду покинули 13 виконавців. У деяких закінчилися контракти, інші пішли самі. Але ж наші конкуренти якраз були стабільні в плані збереження складу. Роботи було багато і ми задоволені, що вдалося запросити кваліфікованих футболістів, прийшли Покотилюк, Мединський, Семенко, які швидко влилися в колектив.
Потім вдалося запросити нападника Деребчинського і вихованця "Шахтаря", півзахисника Михайла Шишку. Можливості цього гравця нам були добре відомі за спільною роботою в ФК "Тракай" та в молодіжній збірній України. Михайло має досвід виступу в єврокубках. Прийшли також молоді перспективні хлопці - Косовський, Клак, Степаненко.
Новачки, а також ті хлопці, які давно перебували в структірі клубу - Костя Коваленко, Олег Слободян, Назарій Федорівский - здорово проявили себе, стабільно провели першу частину сезону. Звичайно команді, яка перебуває в стадії будівництва, коли є багато молодих хлопців, яким дається шанс, стабільність демонструвати складно. Важливо, щоб хлопці розуміли - це тільки початок. Щоб досягати результату, потрібно провести багато командної і клубної роботи.
Олександр Деребчинський. Фото: fcbrovar.obolon.ua
- У період підготовки ви зробили ставку на спаринги.
- Дійсно, грали багато, щоб хлопці змогли відчути один одного. Причому це були матчі як з представниками Прем'єр-Ліги, так і з обласними командами. Що для нас було важливо: з боку футболістів не бачили байдужості, було велике бажання грати і вигравати. Зараз кажуть, що "Оболонь-Бровар" - відкриття. Але з іншого боку, футболісти показали характер і бажання досягати результату. Десь нам щастило, десь позначалася недооцінка з боку суперників. Хтось із експертів відзначав, що з клубів верхньої половини турнірної таблиці Першої ліги - "Оболонь-Бровар" найбільш недоукомплектована команда.
У той же час розуміємо, що друге півріччя стане для нас складнішим. Вестиметься боротьба за потрапляння в Прем'єр-Лігу. Для нас важливо добре підготуватися, можливо підсилити дві-три позиції. Завжди потрібна свіжа кров, але важливо, щоб приходили хлопці, які зможуть підситили склад. Минулого літа, до слова, вели перемовини з багатьма цікавими виконавцями, але потім їм надійшли пропозиції від клубів УПЛ. Тому нам довелося доукомплектовуватися вже по ходу сезону.
- Футболісти "Оболонь-Бровар" часто потрапляли в різні символічні збірні і напевно в свою чергу на них також буде попит?
- Спілкувалися з президентом, хочемо залишити всіх футболістів, які пройшли першу частину сезону. І звичайно, будемо шукати варіанти підсилення складу. У нас є ще команда U-19, яка лідирує в своїй лізі. Молоді хлопці, які в перспективі можуть підсилити першу команду.
- "Оболонь-Бровар" унікальна команда ще і тим, що в ній, складається враження, забити м'яч може буквально будь-який гравець.
- І це чудово! Суперники не знають, кого тримати (посміхається). Так, у нас може забити і Шевченко - лівий захисник, і Єфремов - правий захисник, або опорні ...
- Або футболісти, які вийшли на заміну.
- Так, з 21-го голу, 10 забили наші "джокери". Причому це молоді хлопці. Чотири м'ячі забив Ковбаса, якому 21 рік, по два - Ткач (19) і Островський (20 років). Звичайно, в ідеалі добре мати бомбардира, який практично в кожній грі забиватиме. Але ми не "Манчестер Сіті" і не "Динамо", всі шукають таких гравців.
Володимир Ткач. Фото: fcbrovar.obolon.ua
- Складається враження, що ви підбираєте футболістів за швидкісними якостями. Ткач, Ковбаса, Островський, Гуськов, Мединський - ці хлопці не загубилися б і в легкій атлетиці...
- Дійсно, робимо акцент на швидкому переході з оборони в атаку після перехоплення або відбору м'яча. У сучасному футболі це важливий елемент. І тут головне крім точної передачі і мислення ще й швидкість. Ми забили багато таких м'ячів і це не випадково.
- Хто найбільш швидкий гравець "Оболоні"?
- На тестах високі результати показували Ковбаса, Шевченко, Єфремов, Ткач, Гуськов ...
- А хто найбільш стабільний гравець у вашій команді?
- Це президент клубу Олександр В'ячеславович Слободян - ось уже протягом 26 років. Це відповідальний керівник, який зі своїм менеджментом робить все для продуктивного життя клубу. Він створив інфраструктуру, є база, комфортний стадіон. Плюс стабільне фінансування. До слова, ми багато спілкуємося з президентом про стан справ в команді.
- Кольори "Оболоні" захищає унікальний гравець - Андрій Корнєв. У чому секрет його футбольного довголіття?
- У Андрія багато хороших якостей, він допомагає молоді, завжди готовий підсилити гру, але при цьому сам поводиться правильно, навіть залишаючись на заміні. Це професіонал і приклад для інших.
- Як вам вдалося стати "грозою авторитетів" і навчитися відбирати залікові пункти у фаворитів навіть на виїзді?
- Найважливіше - психологія, навчитися перебороти мандраж і навіть страх, які присутні. Наприклад, коли грали в Харкові - на стадіоні, який приймав матчі Ліги чемпіонів, національної збірної ... Там така акустика, 10 тисяч уболівальників! Хлопці просто злякалися, і ми потім говорили з ними про це. Але це нормально. Коли ти приїжджаєш на "Ноу Камп" або "Сантьяго Бернабеу" і бачиш стільки уболівальників ... Для тих, хто не грав в такій атмосфері - це виклик. Я пам'ятаю себе в "Динамо", коли в перший раз вийшов грати проти темношкірого футболіста в 89-му році. Темний та ще й здоровий! Я не знав, як до нього підійти. Для мене це теж був шок.
- І як вийшли із ситуації?
- Добре, що наш капітан Анатолій Дем'яненко грав зі мною на фланзі (посміхається). Ну і після першого контакту сумніви розвіялися.
- Ваша команда виграла три останні матчі поспіль. Не шкодуєте, що довелося йти на перерву?
- Розуміємо, що навесні буде складно, на нас вже по-іншому будуть налаштовуватися, не буде недооцінки. Плюс боротьба за підвищення у класі вийде на фінішну пряму, залікові пункти будуть на вагу золота. Але нас більше турбує тривала перерва - чотири місяці.
- План підготовки вже є?
- Безумовно. Хлопці отримали індивідуальну програму бігової роботи, а зібратися разом плануємо 22 січня, за два місяці до початку чемпіонату. У планах - закордоний збір, але все залежить від президента клубу. Буде можливість - поїдемо, ні - готуватимемося в Україні.
- Ви традиційно проводитимете багато спарингів?
- Дуже важливо грати з сильними командами. Тоді отримуєш багато інформації, бачиш слабкі місця, позиції, що вимагають підсилення. Плюс футболісти самі зможуть побачити себе на тлі класної команди. Але в плані спарингів багато залежитиме від умов. У нас майже півроку - зима, а на 45-мільйонну країну три критих манежі вкрай мало. Фундамент футболу - це техніка роботи з м'ячем. А де дітям розвиватися, якщо немає умов? У тій же Ісландії з населенням в 300 тисяч - 12 комфортних манежів.
- На клубній базі є умови для зимової підготовки?
- Тут можна проводити бігову роботу, є тренажерний зал і зал для аеробіки. Є піщане поле, на якому проводитимемо тренування з м'ячами для емоцій. Знаєте, мені завжди був цікавий голландський футбол. Задавався питанням, чому ми готуємося чотири місяці, потім зустрічаємося із закордонними клубами і програємо. Одного разу зустрів Патріка фон Ліувена - директора академії "Шахтаря". Так він розповідав, що в Голландії підготовка триває місяць, але при цьому робота весь час працюють з м'ячами.
- Можна сказати, що ваша команда вже демонструє той футбол, який ви хочете бачити?
Весь час потрібно вчитися і вдосконалюватися. Навіть Гвардіола, який третій рік працює в "Манчестер Сіті", говорить, що є моменти, які йому не подобаються. На теоретичних заняттях намагаємося вести діалог, щоб вся команда разом з нами аналізувала моменти, брала участь в обговоренні.
- Відкрийте секрет результативних замін. Можливо, ви, як свого часу Мірча Луческу, заздалегідь відчуваєте, що ось цей "джокер" точно зіграє?
- Тренерська інтуїція дуже важлива: вчасно випустити, вчасно замінити. В цьому плані Луческу дійсно виділявся, не дарма "Шахтар" продав гравців на півмільярда. І Луческу ніколи не говорив, що в Україні слабкий чемпіонат. Навпаки, якби він був слабким, то Фред не виїхав би в "Манчестер Юнайтед" за 60 мільйонів. Важливо, що в Першій лізі є п'ять замін. І якщо ви аналізували наші матчі, могли помітити, що ми завжди підсилювали атакуючу лінію. Тому 10 м'ячів "джокерів" - аж ніяк не випадковість. Були моменти, коли спеціально залишали гравця стартового складу на лавці, щоб мати варіанти для підсилення гри. І потрібно віддати належне хлопцям, які правильно реагували в таких ситуаціях. Але ми багато спілкувалися з ними і результативні заміни - заслуга всього тренерського штабу, до якого входять В'ячеслав Нивінский, Валерій Іващенко та Геннадій Тарасюк.
- За рахунок чого вдалося компенсувати відсутність класу гравців?
- Важливо, що хлопці сприймали наші вимоги і головне - не було байдужості. В якійсь мірі це мені нагадало нашу роботу в молодіжній збірній України, коли брали футболістів з дубля - Малиновський, Калитвинцев, Болбат - і грали проти Ковачіча, Брозовіча, які представляли топ-клуби Європи. Так, десь нам не вистачало майстерності, але була величезна мотивація.
- Коли гравець залишається на лавці запасних, є ризик конфлікту. Ви ж самі були футболістом і знаєте, як неприємно опинитися серед запасних і навіть поза заявкою на гру ...
Важливо бути чесним перед футболістом, доносити до нього інформацію. У нас же часто як буває: прийшов масажист або адміністратор і сказав, що ти сьогодні на гру не їдеш. Ми ж у своїй роботі орієнтуємося на приклади Валерія Лобановського і Бернда Штанге. Вони запрошували гравців до себе і особисто пояснювали ситуацію. Намагаємося так само працювати. Тренер завжди повинен бути готовим пояснити своє рішення. Сподіваємося, у хлопців немає образ на нас. Так, ми теж помиляємося. Не завжди можемо відчути ситуацію, але працюємо на взаємній довірі.
- Незважаючи на насичений змагальний графік, ви знаходили час для того, щоб зводити команду, наприклад, в театр.
- Дійсно, для нас важливо не тільки розвивати фізичну готовність футболістів, а й духовну, культурну. Була і така програма, ми ходили в театри, були екскурсії по Львову, Києву. Масу вражень отримали від відвідування "Театру абсурду" в Харкові, де виступав наш друг Петро Нікітін. А потім зарядилися позитивом в театрі імені Лесі Українки під час перегляду комедії "Сімейна вечеря". А перед домашнім матчем з "Колосом" зробили екскурсію по Києву. Футболісти були з дітьми і дружинами. Для нас важливо, щоб розвивався весь клуб, щоб відчувалася підтримка і залученість в процес всіх працівників - водіїв, агрономів, прибиральників. Тоді нам готуватимуть смачні сніданки, зустрічатимуть посмішкою.
Дрібниць у футболі не буває – на 100% готовий підписатися під цими словами. Також важливо, щоб футболісти долучалися до культури, читали книги. Спортсмен повинен розвиватися гармонійно, бути людиною для суспільства, а не обмежуватися одним напрямком. Не випадково Валерій Лобановський - вимогливий і суворий тренер - будь-яку можливість використовував для походу в театр, багато читав і знав.
- Роботу кого з колег в Першій лізі ви можете відзначити?
- Можна відзначити багатьох спеціалістів. Насамперед тренерів лідируючих команд. А також Руслана Костишина в "Колосі", Сергія Лавриненка в "Інгульці", Олександра Косевича в "Авангарді", Сергія Пучкова, Володимира Ковалюка і Андрія Донця... Викликала інтерес робота Сергія Валяєва в "Металісті 1925". З кожною командою в плані тактичної боротьби було складно грати. У нас є тренерський резерв. Але важливо при цьому, щоб розвивалася інфраструктура. Наприклад, у Словаччині клуб не може претендувати на підвищення у класі, якщо немає поля з підігрівом. Там шансів просто немає. Для мене в цьому плані хороший приклад - "Олександрія". Адже вони могли потрапити в Прем'єр-лігу на рік раніше, але президент Сергій Кузьменко сказав, що клуб ще не готовий. Він реально дивився на речі, бачив ситуацію в цілому. І зараз це один з найбільш стабільних клубів Прем'єр-Ліги, претендує на призові місця і єврокубки. Але і тут потрібно шукати баланс. Економічна ситуація змушує клуби економити, і не завжди обґрунтоване використання того ж підігріву, коли за тиждень можна витратити на це мільйон гривень. Колосальні кошти.
Фото: fcbrovar.obolon.ua
- Розкажіть, як формувалися 11 правил, про які ви часто згадуєте в інтерв'ю?
- Вперше з цим я зіткнувся в "Карпатах" у Мирона Маркевича. Потім проаналізував правила Арсена Венгера в "Арсеналі". Вибирав ті, які близькі мені. Вони, до речі, висять в роздягальні на самому видному місці. Наші вболівальники також знають про них.
- Сергію Івановичу, не можу оминути ще одну подію - ваш 50-річний ювілей. Озираючись назад, що зіграло ключову роль у вашій спортивній долі?
- Мені пощастило, мій будинок в Красилові знаходився поруч зі стадіоном, і все моє дитинство пройшло на футбольному полі. Будучи зовсім маленьким, спостерігаючи за тренуваннями старших хлопців, вони мене часто кликали до себе, коли потрібно було замінити хворого або того хто запізнювався на тренування. А в сім років вже сам записався в секцію. Зараз розумію, як мені пощастило з першими тренерами - Віктором Андрійовичем Безрядіним, Яковом Давидовичем Горбачовим. На честь останнього у Красилові проводимо щорічний турнір.
- Ваш батько якось пов'язаний з футболом?
- Ні, він електрик екстра-класу. Якщо в Красилові десь пропадало світло, відразу телефонували нам, і тато тут же збирався і їхав усувати неполадки. До речі, і з мамою вони познайомилися в той момент, коли батько на одному зі стовпів лагодив електрику ...
- Знаю, що зараз ви після матчів зізвонюєтеся зі своїм сином Кирилом - гравцем "Олександрії". Обмінюєтеся думками, розбираєте гру. А ви з батьком часто говорили про футбол?
- Про тактичні моменти - ніколи. Хоча він був на багатьох матчах, наприклад, на пам'ятній грі зі "Спартаком" в Лізі чемпіонів. Завжди вітав, а зараз, до речі, стежить і за матчами Кирила. Що стосується моїх розмов з сином після гри, то завжди кажу - у тебе є тренер, слухай, перш за все, його зауваження та вимоги.
- Кирило після одного з голів, проведених в футболці "Олександрії", сховав м'яч під футболку і зробив характерний жест. Він чекає поповнення?
- Уже дочекався. Нещодавно на світ з'явився ще один мій онук Артем. Напевно, це був найкращий подарунок до ювілею. Дай бог йому здоров'я, як і мамі - Олені, нашій третій доньці. До слова, Кирило дуже переживав, хотів забити м'яч і присвятити його вагітній дружині. Я заспокоював: "Не гарячкуй, все буде вчасно". Так і вийшло.
- А Кирило з дитинства захоплювався футболом?
- Так. Міг цілий день возитися з м'ячем, і йому це було в задоволення. А якщо починав плакати, достатньо було дати м'яч, і він відразу заспокоювався. Пам'ятаю, на базу “Карпат” нам дозволяли приводити дітей. У багатьох були сини приблизно одного віку - готова команда (посміхається). І зараз, озираючись назад, дозволю собі дати пораду молодим батькам. Якщо дитина кличе вас йти грати: в футбол чи в щось інше, йдіть, яким би втомленим або зайнятим ви не були. Ловіть момент.
- На ювілеї вдалося всіх зібрати?
- Приїхало багато друзів, була сімейна атмосфера. День народження - сумне свято і приємно, коли поруч знаходяться рідні люди.
- Назвіть найбільш пам'ятний подарунок/
- Їх було багато і кожен для мене дорогий по-своєму. До слова, до ювілею повинна була вийти книга, яка розповідає про біографію, але вона трохи відкладається. А ще великою несподіванкою стало те, що мене визнали почесним громадянином рідного Красилова. Вперше громада проводила подібне голосування, більшість віддала свої голоси за мене. Для мене це велика честь.
За матеріалами footboom.com
