Ковбаса: "Оболонь-Бровар" налаштована позитивно, покращили турнірне становище

Молода надія 25-го туру змагань ПФЛ - Артем Ковбаса

Фото: fcbrovar.obolon.ua

Минулого року кар’єра цього молодого футболіста зробила дуже неприємний фінт: він травмував плече, знадобилося хірургічне втручання, а потім довгий-предовгий курс реабілітації. Лише цієї весни 21-річний півзахисник «Оболоні-Бровар» Артем Ковбаса повернувся на поле. І хоча із трьох матчів жодного не відіграв повністю, в останньому, з «Інгульцем» (1:0) саме він забив переможний м’яч.

За це й був визнаний ПФЛ і проектом "Золотий талант України" Молодою надією 25-го туру змагань ПФЛ.

- Артеме, як вдалося здолати одного з лідерів?

- Дуже хотілося виграти. Два матчі перед цим програли, старалися показати свої найкращі якості. Самовіддача була, бажання, ось і вдалося перемогти.

- Тренери нагадували, що в трьох попередніх матчах з «Інгульцем» «Оболонь-Бровар» набрала сім очок із –ти можливих?

- Ні, про це навіть ніхто й не говорив.

- Розкажи про перебіг матчу словами його учасника.

- Ми гарно підготувалися, вийшли на поєдинок з бажанням, зуміли добре зіграти у захисті й забили один гол. Як саме? Гуськов пробивав по воротах, воротар відбив, я просто підхопив м’яча й у падінні влучив між ногами захисникові.

- Після цього голу тобі психологічно стане легше?

- Ще б пак! Забив перший гол, моральний вантаж упав.

- Ти знову розпочинав зустріч у запасі. Ще не зовсім готовий?

- Не знаю, це тренерське бачення. Фізично ще набираю необхідні кондиції.

- Ось і підійшли до неприємної теми. Як же ти так примудрився травмуватися?

- У минулому чемпіонаті грали з Ковалівкою, програвали, було зіткнення з воротарем і плече «вилетіло». Робили операцію, зшивали все, що треба. І потім півроку на відновлення. Займався в залі з тренером. Зараз вже набираю кондиції.

- За цей час «Оболонь-Бровар» змінила кількох тренерів. Відставка Мазуренка тебе здивувала?

- Спочатку був Сергій Солдатов, результати непогані, а потім пішов спад. Прийшов Мазуренко, було все непогано, ми почали з перемог, а потім знову пішло на спад, команда психологічна пішла донизу.

Ми замутилися, коли пішов Мазуренко, довелося звикати до нового тренера.

- А в січні прийшов ще новіший – Володимир Пятенко. Суворий дядько?

- Суворий, якщо по ділу. Дисципліна понад усе. Де треба – пожартувати, він пошуткує, а де треба, то струсне хлопців.

- Як тобі грається навесні?

- Ми тільки почали, треба ще кілька матчів, аби зрозуміти. Певна річ, хотілося з перемог стартувати, але два програші сталися. Зараз переграли «Інгулець», хлопці налаштовані позитивно, піднялися трішки вгору, покращили турнірне становище. Все добре, працюємо в потрібному напрямку.

- Артеме, після азів, здобутих в дитячих командах «Київ» та «Арсенал», ти у 2012 році потрапив до «Динамо». Як тебе забрали?

- Мене помітив селекціонер. Була відпустка, ми відпочивали у бабуся й батькові зателефонували, запросили приїхати. Я приїхав, потренувався й відразу взяли.

- У кого займався?

- Потрапив у групу 1997 року народження до Сергія Беженара й Сергій Федорова.

- Влітку 2015-го тебе заявили у чемпіонат першої ліги за «Динамо-2». Сподобалося проти дядьків грати?

- Звичайно! У порівнянні з чемпіонатом U-19 тут рівень був вищий. Я був молодшим (нас кілька чоловік таких було), а всі інші – досвідчені. Було важче у фізичному плані, та згодом почав вливатися і труднощів не відчував.

- У 2016-му ти перейшов з «Динамо» до «Оболоні-Бровар». Не бачив перспектив?

- «Динамо-2» розпалося. Чи можна було пробитися вище, не знаю. Я не розглядав цей варіант. Хотілося просуватися далі. Вдалося в «Оболонь» на перегляд прийти, зіграв пару матчів і підписав контракт. Тоді ще Солдатов був тренером.

- З динамівців з кимось залишився друзями?

- З Маханьковим спілкуємося й бачимося періодично. З усіма намагаюся тримати зв’язок.

- Чи є у тебе хобі?

- Особливих захоплень немає. Зазвичай хочеться просто з друзями побачитися, влітку поїхати на картинг, покататися. Дивитися футбол люблю, Лігу чемпіонів.

Бліц

- Народився у Києві.

- Перший тренер? Ой, їх було так багато, треба у батька уточнити, може він пам’ятає. В дитячій команді «Арсенала» займався у Гордієнка Юрія Володимировича.

- Мені просто подобається футбол, АПЛ. Подобається гра Роналдо, і Мессі, і Неймара.

- Мрія є: пограти у топ-клубі й зіграти за збірну України, потрапити до неї.

Прес-служба ПФЛ

Премія "Золотий талант України" - інформаційний партнер ПФЛ України