Наставника Волині Віталія Кварцяного знає буквально кожен шанувальник українського футболу, а ті, хто не знає, обов'язково взнають - луцька команда, представник першої ліги, пробилася у півфінал національного Кубка.
- Віталій Володимирович, чи дійсно перед вами і вашими підопічними цією осені було поставлено завдання пройти всі осінні раунди Кубка, не роблячи акценту на внутрішній першості?
- Так, в першій половині нового сезону, якщо брати період до Нового року, саме це і було нашою основною метою, яку сформулювали перед колективом президент і акціонери клубу.
- Ви, у свою чергу, заявили, що «тепер потрібно будувати команду на півфінал». Є бажання привезти до Луцька єврокубки?
- А ви як думали, хіба ми всі ці раунди проходили заради жарту? Ні, у нас команда з характером, ми серйозно збираємося потурбувати зелені поля України. Та і футбол у нас живий, з іскоркою. Інша справа, що раніше клубу явно не вистачало економічного потенціалу, а останнім часом ситуація змінилася. І ось вам плоди дружної роботи тренерського штабу, президента і акціонерів «Волині». Здається, ми довели, що Луцьк - це не просто якась Фата-моргана, а колектив, який прагне давати реальний результат.
- Відставання «Волині» від «Львова», що йде другим, складає всього три очки. Боротьба за дві путівки в елітний дивізіон входить у ваші плани?
- Завдання у нас в чемпіонаті сформульоване так: грати краще, ніж в минулому сезоні, а він у нас вийшов гірше, ніж ми планували. Причин вистачало, озвучувати зараз не хотілося б. Де в чому не повезло, десь недопрацювали. Ну а цього сезону ми зовсім не проти підвищитися в класі.
- Ви самі сказали про те, що за вихід в півфінал Кубка країни ваші підопічні отримають дуже серйозні преміальні. У зв'язку з цим питання: що за загадкові київські спонсори вирішили простимулювати команду за таке досягнення?
- Не кваптеся, прийде час і все взнаєте самі (сміється).
- Чув, що ви обіцяли своїм футболістам, що якщо вони програють, ви полетите в теплі краї і залишите їх без нагляду і зарплати, як мінімум на місяць? Невже відлетіли б?
- Знаєте, у мене вдома сім'я, собака, і я ними дорожу, адже це мої кращі друзі. Але якби програли, скажу відверто, зник би. Такий у мене настрій був - психологічно розштурхати колектив. На Канари б, звичайно, не полетів: але на тиждень-другий пропав би – це точно. На щастя, до цього справа не дійшла: хлопці молодці, витримали, і були винагороджені - поклали до кишені дзвінку копієчку, вона їм під Новий рік вже точно не завадить (посміхається).
- Віталій Володимирович, багато ваших колег визнають: у «Волині» відчувається почерк хорошого тренера. Не повірю, якщо скажете, що до вас не надходять пропозиції від серйозніших клубів. Чи вам так добре в Луцьку?
- Я часто читаю в центральній пресі, хто кого і куди запрошує. Але про мої пропозиції знає лише наш президент Василь Столяр. Все знає: хто запрошував, куди і скільки разів. Але я вам скажу таке: якби нам у «Волині» все легко давалося, можливо, подумав би про зміну обстановки. Але ми в цей клуб надто багато зусиль вклали. А ще дали один одному чесне слово: я пообіцяв, що ліпитиму команду, а президент, що зробить все можливе для її процвітання. Ось так і йдемо вперед рука об руку, ставимо і вирішуємо честолюбні завдання. Хай область у нас невелика, але амбіції - величезні. Хочемо створити максимальний опір великим містам і великим клубам.
Михайло Співаковський, "Спорт-Експрес в Україні"