Марченко: у Рубіконі важливо мати футбольний інтелект і сильний характер
У нинішньому складі Рубікону є кілька гравців, які виступали в складі команди ще серед аматорів
Фото: rubiconfc.com
Олександр Марченко є головним ветераном Рубікону - 24-річний футболіст прийшов до команди майже три роки тому, восени 2018 року. У інтерв'ю клубній пресслужбі він розповів про своє футбольне життя і очіквання від кар'єри.
- Олександре, з чого починається ваш ранок? Якій страві віддаєте перевагу на сніданок?
- У мене простий сніданок: омлет і кава. Вранці я п'ю тільки чорну каву без молока. Знаю, що багато кави пити не рекомендовано, але смак цього напою мені дуже подобається, додає бадьорість. Деякі хлопці з нашої команди не снідають, але для мене перший прийом їжі дуже важливий.
- А перед грою ви також п'єте каву?
- Так, хоча за годину до гри бадьорить і без кави.
- Розкажіть, будь ласка, як ви прийшли у футбол?
- Коли мені було п’ять років, то мене батьки відвели в футбольну школу - так все і почалося. Це була команда «Динамо-Відрадний», в якій займався кілька місяців, а потім перейшов в іншу школу.
- У дитячому футболі не рідкість коли по хід час дорослішання одні гравці відсіваються, на їхнє місце приходять нові хлопці. Як вам доводилося грати з різними партнерами?
- Це нормально. Буває, що хлопчику набридає ходити кожен день на тренування або він не потрапляє до складу і переходить в іншу команду або навіть в інший вид спорту. На їхнє місце приходять нові хлопці, які дуже хочуть грати в основному складі. Зрозуміло, що ті футболісти, які залишаються в команді, повинні доводити, що місце в старті їм не належить за заслуги минулих сезонів. Хто сильніший, той і грає. Умови для всіх рівні.
- Зазвичай футболісти стежать за успіхами своїх партнерів з дитячого футболу. За ким зі своїх попередніх одноклубників з футбольної школи ви уважно стежите?
- Я можу назвати Дмитра Шастала, який грає зараз в клубі УПЛ - ФК Олександрія. Деякі хлопці зараз грають в командах Першої та Другої ліг. Я завжди радію їхнім успіхам, якщо вони показують хорошу гру або потрапляють в символічні збірні турів.
- У Рубікон ви прийшли восени 2018 року. Згадайте, будь ласка, яка була команда тоді і чи можна її порівняти з нинішньою?
- У першому колі сезону 2018/19 у нас був дуже сильний склад і Рубікон навіть йшов у верхній частині таблиці чемпіонату аматорів. Було кілька досвідчених гравців, які виступали на професіональному рівні. Зараз же у нас одна з наймолодших команд у Другій лізі, але при цьому кожен хоче проявити себе, завоювати місце в основному складі, і щоб на нього звернули увагу великі клуби, які виступають в Прем'єр-лізі.
Фото: rubiconfc.com
- Перехід з дитячого футболу до дорослого, нехай навіть і аматорського рівня, наскільки складно для вас пройшов?
- Напевно найскладніший момент, коли треба було впоратися з занадто великим хвилюванням. Воно було скоріше не від невпевненості в собі і своїх силах, а від величезного бажання проявити себе добре і не допустити помилок на полі. Складно залишатися холоднокровним, коли від тебе чекають результату.
- З Рубіконом ви пройшли шлях від середняка чемпіонату ААФУ до гравця професіонального клубу Другої ліги. Що ви відчували, коли вийшли на новий рівень?
- Це було неймовірне почуття, коли ти виходиш на поле в складі професіональної команди. Збувається твоя багаторічна мрія, до якої ти йшов через травми, біль і поразки. У першому матчі мене переповнювали емоції. Шкода, що наш перший сезон у Другій лізі вийшов не дуже успішним.
- Ви провели в минулому чемпіонаті 12 ігор під керівництвом двох головних тренерів. Можете назвати сильні сторони кожного з них?
- Чемпіонат ми почали під керівництвом Віктора Куряти, за якого створювався Рубікон. Він по крупицях створював команду, яка отримала право грати на професіональному рівні. Перш за все для Віктора Валерійовича дуже важливо, щоб у гравця був футбольний інтелект, сильний характер і бійцівські якості на полі. Для нього є неприйнятним, щоб хтось поступався в боротьбі. Він завжди в грі, багато підказує хлопцям. Сергій Вікторович Литовченко дуже багато уваги приділяє тактиці, мотивації та психології футболістів.
- Чи легко ви засинаєте після матчів?
- Ні. Я завжди дуже довго переживаю події гри. Намагаюся знайти запис матчу в інтернеті і переглянути, де я припустився помилки, проаналізувати ту чи іншу ситуацію. Якщо гра проходить в Києві, то вдома мене завжди чекає смачна вечеря і це скрашує переживання.
- Я так розумію, що із зайвою вагою у вас немає проблем?
- З цим проблем немає, тому, що я завжди контролюю, що їм і скільки.
- Не дивлячись на те, що ви найдосвідченіший гравець Рубікону, команда вибрала капітаном Євгена Пацкана. Васце якось зачіпає? Адже раніше, в сезоні 2019/20, ви вже виходили на поле з капітанською пов'язкою.
- Ні. Перш за все це рішення всіх гравців нашої команди і Женя гідний того, щоб бути капітаном. Головне, щоб Рубікон показував високі результати, а хто виводить команду на поле не настільки важливо.
- Ви тривалий час граєте в Рубіконі. Можете назвати трійку найсильніших партнерів, з якими грали, скласти такий міні хіт-парад.
- Напевно, першим я назву Максима Тищенкоа, який забив найбільше м'ячів в нашому клубі. Він може вичавити максимум з будь-якого моменту, вирішити поодинці результат матчу. Звичайно, в цьому хіт-параді буде Артем Цурупін. Це самий бойовий футболіст, якого я зустрічав. Він на кожному тренуванні викладається на 200 відсотків. Може у нього не все виходить з технічної точки зору, але по самовіддачі йому немає рівних. І, напевно, Артем Цурупін завдяки своїм лідерським якостям був найкращим капітаном в нашій команді. Він завжди готовий допомогти кожному. Ще назву В'ячеслава Турчанова - дуже сильного центрального півзахисника, відмінного розігруючого, який мені багато підказував на поле, коли я тільки прийшов в Рубікон.
- Є відомий стереотип про футболістів, що вони неосвічені, мало читають і їх нічого не цікавить крім футболу. Ви можете його спростувати?
- Легко! Я закінчив ВУЗ, за фахом юрист, люблю читати. Моя остання прочитана книга? Про Пепа Гвардіолу, його періоді роботи в Барселоні. Але я читаю не тільки про футбол.
- З тих хлопців з яким грали в команді, хтось зміг досягти успіхів не в футболі?
- Мій друг - Бахадир Гезлер, з яким ми разом грали в Рубіконі, зараз активно займається кіном. Його кар'єра успішно розвивається і, я думаю, у нього велике майбутнє в українському кінематографі. Дмитро Чаповський - екс-півзахисник Рубікону - став тренером і займається індивідуальною підготовкою спортсменів. Вадим Левченко, наш колишній голкіпер, став професійним масажистом і відкрив власний масажний салон.
- Чим ви ще цікавитеся крім футболу?
- Я люблю активний відпочинок і подорожі. Мені і моїй дівчині подобається бувати в нових місцях.
- Яку країну відвідали нещодавно?
- Ми з сім'єю літали в Єгипет, відвідали безліч екскурсій, займалися дайвінгом, занурювалися на глибину. Було складно дихати під кількома метрами води, неймовірні емоції, які я не переживав раніше.
- У будь-якій футбольній команді завжди відбувається багато веселих моментів. Можете зараз пригадати якийсь «горбиль»?
- Ну ось так відразу ... Був у нас в сезоні 2018/19 (Рубікон грав в аматорах тоді) центральний захисник. І якось між іграми у нас була коротка перерва на два-три дні. Нам роздали ігрову форму і сказали всім випрати і взяти на наступний гостьовий матч. Коли ми приїхали на виїзд, виявилося, що він залишив свою форму вдома і думав, що йому дадуть іншу. Довелося йому весь матч просидіти на трибуні. А через кілька тижнів, коли він йшов з Рубікону він здав відразу три комплекти ігрової форми.
Пресслужба ПФЛ
