Французький півзахисник харківського Металу – герой 16 туру Другої ліги
Фото: пресслужба ПФЛ
У нього вражаюча статистика – три голи та одна гольова передача в двох неповних матчах. Але, будемо відвертими, саме такого старту й очікували від колишнього гравця Ліона, Монако та Лілля в українській Другій лізі. Важливо ще ось що: Фарес Балулі, з його значним, як для 26-річного віку, досвідом і високим стартом у футболі, сповнений бажання повернутися на свій оптимальний рівень і тому готовий грати навіть у нижчих лігах далекої від батьківщини країні.
Вітаючи Балулі з двома забитими м’ячами й гольовою передачею в матчі проти ФК Нікополь, ми розпочали бесіду з того, як саме такий нетиповий для нашого чемпіонату легіонер опинився в харківському клубі й Другій українській лізі.
— Фаресе, граючи за Ліон-Дюшер, думали, що невдовзі опинитеся за кордоном, і ще й не в близькій Бельгії, а на сході Європи? Як з’явився варіант із Металом і чому на нього погодилися?
— Така можливість виникла тому, що з моїм агентом зв’язався клуб. Ми разом поговорили з керівниками Металу, вони розповіли мені про свій проєкт і показали, що розраховують на мене. Справді, їхня пропозиція виявилася для мене цікавою, тому я прийняв її.
— Ти не боявся їхати в Україну? Що знав про Харків, про класичний Металіст?
— Ні, не боявся, незважаючи на те, що це мій перший досвід виступу так далеко за кордоном. Про місто Харків я знав не дуже багато, зате вже помалу відкриваю його для себе. Приємно, що тут такий красивий стадіон, який свого часу приймав матчі Євро-2012 та єврокубки. Про колишній ФК Металіст я знаю насамперед через їхні виступи в Лізі Європи.
— Які враження від команди? З ким, крім Папи Гуйє, може зараз спілкуватися рідною мовою?
— У нас дуже хороший колектив із якісними гравцями. Тут є поєднання молодості та досвіду. На жаль, поки що можу розмовляти рідною мовою лише з Папою. Але це питання часу – перший крок, а саме налагодження взаємодії з одноклубниками на полі, вже зроблений – і він є найголовнішим.
— Друга ліга України — це особливий турнір. Футболісти навіть люблять жартувати, що тут двічі б’ють у ногу, перш аніж прийняти м’яч. Ти вже зазнав травми в матчі з черкаським Дніпром…
— Тут справді практикують жорсткий футбол і є багато агресивних гравців. Під час мого дебютного матчу гравець команди суперника – черкаського Дніпра, борючись зі мною, вдарив мою щиколотку, яка від цього просто скрутилась. Це був очевидний фол, але арбітр чомусь покарав мене за симуляцію. Проте я радий, що це позаду, а я знову повернувся на поле.
— Як почувався в ролі центрального атакувального півзахисника у матчі з Нікополем?
— Почуваюся добре в цій ролі, саме тут я найкраще розкриваюсь. У цьому амплуа я провів більшу частину кар’єри, воно оптимальне для мене. Тобто те, що мене поставили сюди грати, не було випадковим.
— Партнери відразу довірили бити штрафні, чи тут є конкуренція? Коли пробивав іще один стандарт метрів із 30-ти, грав навмання чи зряче?
— Це було цілком природно, бо я маю певний досвід у цьому плані. Я не б’ю навмання, бо вже багато років постійно шліфую цей прийом на тренуваннях.
— Тонкий гольовий пас на Підлепенця свідчить про взаєморозуміння з новими партнерами?
— Безумовно, так. Деякі комбінації з новими партнерами вже опрацьовані нами до автоматизму. Хорошим футболістам завжди легше зігратися.
— Метал для тебе всерйоз і надовго чи це шанс перезапуститися й піти далі? Чого хочеш досягнути в Україні?
— Найперше – хочу відновити почуття задоволення від футболу, бо якийсь час не грав. Хочу відновити ритм матчу. Що стосується планів із командою, то цього сезону маємо підвищитись у класі, щоби згодом ввійти в Favbet Лігу й повернути клуб на найвищий рівень. Я зосереджений на ФК Метал, щодня працюю, аби виправдати надану мені довіру. Я зосереджений на чемпіонаті та своїх виступах на полі в кожному матчі.
Бліц
Пресслужба ПФЛ за матеріалами SportArena.com