Корольков: легко у матчах з “Гірником-Спорт” не буде нікому

Капітан “Гірника-Спорт” Володимир Корольков розповів про тренування у період карантину

Фото: gornyak-sport.net

Капітан “Гірника-Спорт” Володимир Корольков у інтерв'ю клубній прес-службі розповів про підтримання форми під час вимушеної паузи та висловив свою готовність залишитися у футболі після закінчення кар'єри професіонального гравця. Також Корольков наголосив на важливості догравання нинішнього чемпіонату. 

- Настрій не дуже, оскільки затягнувся карантин, - сказав Володимир. - Намагалися сидіти вдома, щоб не заразитися вірусом і не розносити його. Бігав в лісі, іноді дітей брав з собою та разом з ними проводив спільні тренування. Звичайно, з трьома дітьми було не нудно, вони бігали, мало не по голові. М'яч з ними били в квартирі, тільки акуратно, щоб нічого не розбити.

- Значить робота з м'ячем велася на карантині?

- Швидше за все не в мене, а у дітей здебільшого (сміється).

- Якщо подивитися фотографії в соцмережах, ви приділяли чимало уваги бігу, в тому числі і “замахнулися” на марафонську дистанцію...

- Після опублікування одного з маршрутів на 20 км, мені написав одноклубник Сергій Суханов. Пожартував, що я, напевно, «накатав» цей кілометраж машиною містом. Жартували також, що я телефон до собаки прикріпив і вона набігала таку відстань. Жарти сподобалися. Взагалі, завдяки карантину  дізнався багато бігових маршрутів в лісі. Їх мені показав мій хороший знайомий. Ми не бігали з ним по колу, а саме по маршруту. Там були хороші пейзажі, в майбутньому можна і на риболовлю сходити. Також не раз бігав з Юрієм Батюшиним, який  проводить карантин в Горішніх Плавнях.

- Як ви відчуваєте себе після такої солідної дистанції - 20 км?

- Нормально. Я ж не сидів вдома без діла протягом всього  часу. Максимум, два дні від початку карантину нічого не робив.  Постійно займався завдяки відеозаняттям, які нам розсилав наш тренер із загальнофізичної підготовки Віталій Явтушенко. Не тільки я, але і всі партнери по команді виконували цю роботу. Відразу після першого такого тренування  на наступний день відчув, що робота була хороша, а вправи ті, що треба.

- До карантину команда плідно працювала на зборах. Чи залишиться якийсь відсоток тієї підготовки до закінчення карантину, якщо чемпіонат в Першій лізі буде відновлено?

- Якийсь відсоток повинен залишитися, якщо людина не буде просто лежати на дивані весь карантин, тоді залишиться багато з зборів. А якщо він місяць пролежить на дивані і набире зайву вагу, то про яку роботу на зборах може бути мова? Головне було на карантині себе не запускати.

- Запустити себе на карантині не давали безліч відеороликів в соцмережах, які публікували тренери, фітнес-інструктори та багато спортсменів. На карантині увага до спорту не тільки не згасла, а й була пророблена хороша пропаганда здорового способу життя, чи не так?

- Той, хто привчив себе до щоденних навантажень, йому вже складно було нічого не робити. Ну і, звичайно ж, багато хто відкрив для себе домашні тренування, зрозуміли, що можна підтримувати форму не тільки в спортзалі.

- Можете згадати останнє тренування перед карантином. Які були настрої тоді в команді?

- Була невизначеність. Все йшло до того, що введуть карантин, оскільки в Європі на той момент цей вірус наробив багато лиха. Ми всі розуміли, що і нас чекає карантин. Настрій був не з кращих, адже  готувалися два місяці, закінчилися збори і тут несподівано  отримали відпустку.

Фото: gornyak-sport.net

- Як думаєте, карантин вплине на розподіл місць у таблиці?

- Коли йде кінцівка матчу, то там залишається чимало інтригуючих матчів. Командам, які ставлять собі за мету підвищитися у класі потрібно вирішувати свої завдання. Вони всі сили кидають, щоб досягти своєї цілі.  Дай Бог, щоб чемпіонат продовжився, а не завершився на тому етапі, на якому він знаходиться. Зараз багато невизначеності. Хотілося б дограти чемпіонат, щоб все було по-чесному. Не хочеться починати новий чемпіонат з нез'ясованими питаннями попередньої першості.

- У вільний час, крім спілкування з сім'єю, дітьми, був час переглянути архівні матчі, може почитати  книги?

- Я читаю спортивну літературу. Є книги, багато інформації в телефоні та планшеті. Читаю для свого майбутнього розвитку. Матчі минулих часів  не переглядав.

- А який саме літературі приділяли увагу?

- Подобаєтьсялітература, яка розкриває нюанси тренерської професії.

- Чи означає це, що через певний час, коли ваша кар'єра буде завершена, ви залишитеся в футболі в якості тренера?

- Треба дожити до цього моменту. Поки йти в тренери не хочеться. Хочу ще пограти, але про майбутнє думати треба вже зараз. Карантин йде, а разом з ним роки. Поки незрозуміло, що буде далі. Хочеться пов'язати себе з футболом. Коли ти все життя з футболом, і якщо тобі подобається ця справа, то переключитися на щось інше непросто. Футбол - це моя робота, це ж краще, ніж коли йдеш на роботу, яка тобі не до душі, але ти знаєш, що потрібно заробляти гроші. А коли ти отримуєш зарплату за роботу, від якої отримуєш задоволення, це зовсім інші почуття.

- Багато футболістів, на відміну від вас, відразу ж говорять, що в тренерську професію не підуть в жодному разі...

- Так я теж так говорив. Якщо можна було б залишатися все життя футболістом, то я б їм і залишався, але це також нереально. Ну і тренерська праця - вона дуже непроста. Це складна професія, хоч там і немає фізичних навантажень, але це все одно непросто. Коли ти тренер, треба більше думати головою та вміти спілкуватися з гравцями. Бути тренером, це набагато складніше, ніж бути футболістом - цей висновок  зробив, коли все ближче і ближче був до вибору чим займатися після завершення кар'єри. Коли ти молодий, ти бачиш механізм команди зсередини.

 Тренер він же не бачить всього, що відбувається. Коли ти розумієш зсередини як все відбувається, тренер повинен це все прорахувати. Заглянути в душу кожному футболістові, комусь допомогти вирішити якісь домашні проблеми або дати пораду, когось підтримати морально. Це тільки в побутовому плані, це ще я не говорю про якісь тактичні нюанси та напрацювання, про те, як тренеру стежити за фізичним станом команди та за кожним футболістом окремо. Тренер - це дуже-дуже складна професія. Треба працювати постійно. Якщо футболіст сидить у відпустці і відпочиває, то тренер всю відпустку витрачає на пошук футболістів, шукає нові ідеї, думає про те, як краще вчинити в тій чи іншій ситуації. У тренерській роботі також потрібна практика. Необхідно розпланувати тренування, які  хочеш провести з командою. Я ж не знаю, як це сприйме команда, який її стан. Одна справа припущення, а інше - втілення своїх планів у життя. Коли  навчався на тренерських курсах, то отримав дуже багато інформації, про яку футболіст навіть не чув. І це нелегко, оскільки за все відповідає тренер. У тому числі і за те, скільки сил на даний момент у футболіста.

- Обговорювали  своє рішення з дружиною і  що вона сказала на ваше рішення залишитися у футболі в якості тренера?

- Вона розуміє, що футбол - це моє життя. Серйозної розмови не було, адже я поки ще футболіст.

- Ви без проблем пробігаєте по 20 км. Тренери зазвичай вже не намотують такий кілометраж...

- Думаю, що є тренери, які біжать і більше. Я ж в невисокому темпі біг. Можна і прискоритися. Взагалі, я ж на карантині не зовсім розслабився, хоча і дотримувався всіх необхідних заходів. Дуже багато дізнавався про епідемію від мами, яка знаходиться в Італії - в північній частині країни - в Турині. У розпал пандемії картина там була сумна. Там всі сиділи вдома, нікуди не виходили, могли вийти тільки в найближчий магазин та обов'язково в масках і рукавичках. Якщо цього  немає, тебе чекає штраф. Звичайно, не такий як у нас на 17 тис. грн., проте від 250 до 400 євро були штрафи за перше порушення. Її знайому, яка перейшла вулицю з собакою  оштрафували на 400 євро. Вулицю не можна було переходити. Там все було суворо та жорстко, оскільки було багато заражених та багато жертв. Ми теж дотримувалися карантину, пересувалися по місту тільки на автомобілі, вивозив дружину і дітей в ліс до річки, де не було людей. Там вони бігали та гуляли, і знову поверталися додому. Складно дуже, адже могли погуляти максимум годину.

- Під час карантину експерти не забували про Першу лігу і футбольне ток-шоу «Та То Таке» за очікуваними заліковими пунктами, які команди Першої ліги можуть набрати, Гірник-Спорт поставили на третє місце. Чи під силу такий показник нашій команді?

- А чому ні? Думаю, що все в наших силах. У Першій лізі всі рівні. Легко з нами нікому не буде в кінцівці, якщо її будуть-таки догравати.

- Може в цьому і перевага "Гірника-Спорт"? Команда  не в лідерах, але може піднести несподіваний сюрприз...

- Краще було би,якби наша команда знаходилася у групі лідерів, але, що сталося, то сталося і нічого не зміниш. Головне, щоб чемпіонат був дограний, поки не маю уявлення як це все буде відбуватися. Вважаю, що потрібно мінімум два тижні, щоби команда підготувалася до відновлення змагань.

- На ваш погляд, кому легше під час карантину - досвідченим гравцям, у яких є сім'ї, і вони приділяли їм увагу або ж молодим футболістам, у яких ще немає сім'ї, і вони більше приділяли увагу, наприклад, тим же домашнім тренуванням?

- Нікому не легше. Навіть якщо немає сім'ї, багато хто міг проводити час на природі. Іноді  дивлюся, багато людей не дуже серйозно поставилися до карантину - шашлики на природі, без масок ... І це не тільки в Україні, але і в інших країнах, де не було жахливої статистики по захворюваності. Я розумію людей,особливо старшого віку. Вони виходили на вулицю, гуляли, а зараз сидять в квартирах. На їхнє здоров'я це теж вплине. Коли ти активно проводив дні і раптом зупинився, то це дуже непросто для здоров'я. Щодо футболістів, то всі спортивні майданчики закриті, тому всі приблизно в рівних умовах. В супермаркети, які розташовані в закритому приміщенні, ходити можна було, а на спортивні майданчики, які на відкритому повітрі, не можна. Не розумію цього. Вірогідність заразитися в закритому приміщенні більш висока.  Проте, я в цьому питання не дуже компетентний, адже не є лікарем.

Фото: gornyak-sport.net

- Найбільш очікуваний емоційний момент - це коли після перерви, вся команда збереться в роздягальні спорткомплексу «Юність». Давайте пофантазуємо і уявімо цей довгоочікуваний момент?

- Будемо жартувати один над одним. Емоційним моментом буде навіть коли ми дізнаємося число, коли зберемося. Це вже буде приємно, а не так, що ти дивишся телевізор, а там слово коронавірус повторюється мільйон разів в день. Я розумію, що це проблема велика, раз постійно про це говорять. Чекаємо дату виходу з відпустки. Якщо зберемося, то, зрозуміло, що один одного раді будемо бачити.

- Наскільки складно шукати мотивацію для домашніх тренувань? Змушувати себе виходити на кроси? Завжди велика спокуса влаштувати собі додатковий вихідний?

- Удома теж набридло сидіти. Не складно, мені навпаки хочеться вийти та пробігтися на відкритому повітрі. Я тому і дітей з собою возив до лісу, ставив їм бар'єрчики, вони стрибали через них, їм теж складно весь час сидіти вдома. Старша дочка - Юлія працювала зі спортивною гумою, як вони звикли це робити на секції дзюдо, середня дочка Ксюша і молодший син Ігор - робили різні вправи та бігали. Хочеться побільше часу на вулиці проводити. Погода виманює, особливо, коли світить яскраве сонечко, але треба поберегти себе і всіх людей, особливо похилого віку, які більше схильні до цієї хвороби. Сидячи вдома, ми думали не тільки про себе, а й людей, які нас оточують.

- Що побажаєте всім людям, усім спортсменам, які не можуть дочекатися закінчення карантину?

- Я б побажав терпіння. Треба перетерпіти і досидіти вдомана карантині. Спортсменам бажаю, щоб не втрачали мотивацію та займалися вдома для себе, де можна пробігтися. Виконувати різну роботу, яку вони вважають найкращою, якщо їм ніяких завдань не дають. І всім здоров'я, звичайно ж. Його теж треба підтримувати фізичними навантаженнями.

Пресслужба ПФЛ за матеріалами gornyak-sport.net