Ковалюк: "Прикарпаттю" необхідно омолоджуватися

Наставник "Прикарпаття" Володимир Ковалюк про минулий сезон, молодих гравців і амбітні задачі

Фото: fc.if.ua

- Я був надзвичайно втішений тією кількістю глядачів, котрі в день матчу з "Брагою" завітали на стадіон, атмосферою свята, яка панувала на "Русі", яку ми спільно створили для Івано-Франківська, передусім для наших прихильників - згадує травневий виставковий матчі Володимир Ковалюк. - Вважаємо це нашим дарунком, нашою подякою усім нашим симпатикам, що палко підтримували нас упродовж чемпіонату, за їхню любов, відданість та доброзичливість. Переконаний, виступ "Прикарпаття" у прем’єрному для нього першоліговому турнірі, його звитяги і нинішня сила ідуть від підтримки команди її уболівальниками.

Оцінка сезону

- Всі разом – гравці, тренерський штаб, керівництво клубу, його персонал сміливо можуть занести рік собі в актив. Ще до його старту перед нашим колективом було поставлене завдання за підсумками чемпіонату посісти місце у чільній десятці. Орієнтир був доволі сміливим, а б сказав навіть із викликом для нас усіх, але ми впоралися.

Хотілося б виступити краще, безумовно. Але багатенько важливих очок, приміром, команда недорахувалася на останніх чи вже доданих хвилинах поєдинків. Коли б нам вдалося їх не розгубити, ймовірно, вдалося б стрибнути і на сьому позицію.

Прогрес футболістів

- Відверто був втішений самовіддачею хлопців у кожному поєдинку, їхньою жагою до боротьби. Як би не складалася ситуація, ми завжди боролися до кінця. І суперникам не так-то вже й легко було з нами справлятися. Лише у Харкові у грі проти "Металіста" (2:0) ми виступили провально – опоненти нас повністю переграли. У решті матчів ми намагалися гідно протистояти суперникам.

Так, траплялися помилки, осічки, були поразки, а разом із цим почасти невиправдані втрати очок, але у старанності та наполегливості моїм хлопцям не можна було відмовити.

Командна гра

- Найперше для себе виокремлюю дії гравців на полі: це є ознакою їхнього професіонального зростання і футбольного прогресу. Без гравців, без справжнього колективу навряд чи можливе досягнення вагомого результату. Інший позитивний чинник сьогоднішнього звершення може не ігровий, але вважаю, безумовно важливий – це наш уболівальник. Люди повірили у "Прикарпаття" і пішли на стадіон. Усі ми – футболісти, керівники клубу, працівники стадіону, тренери це побачили і реально відчули. І якраз оця підтримка є для нас усіх важливою і вагомою.

Фото: fc.if.ua

Підготовка до сезону

- Підготовкою я, як тренер, був задоволений як ніколи. Команда досить плідно попрацювала, непогано виступила на Кубку міського голови. Далі була Туреччина. Для нашого нещодавно відновленого "Прикарпаття" це взагалі вийшли перші закордонні збори. У спаринг-партнерах ми мали хороших опонентів, на фоні котрих виглядали достойно. Однак після повернення додому через травми одразу втратили ледь не половину основного складу. Був період, коли я навіть злякався, що зможемо не назбирати здорових виконавців для першої весняної гри. Але із Божою допомогою знайшли таки кого поставити.

Старт сезону

Звісно, це був не той склад, котрий ми награвали на зборах. Окрім поразки у поєдинку з "Колосом" мали у пасиві одразу три вилучення. Як наслідок – у наступній домашній грі проти "Миколаєва" недорахувалися одразу сімох зі стартової одинадцятки гравців. До трьох раніше травмованих тепер додалися четверо дискваліфікованих. І ми знову поступилися. Може у чомусь це було об’єктивно, але, переконаний і сьогодні, незаслужено і несправедливо. Ще довго мені було образливо і прикро… Та згодом ситуацію помалу вдалося вирівняти.

Кадровий крах

- У оптимальному складі після зимової перерви нам так і не вдалося зіграти у жодному з матчів – то серйозно травмований мало не до тепер Дербах, то Цюцюра, по якому тривалий час стояло питання оперативного втручання. На щастя, обійшлося. Але більшу частину весняного відрізку він пропустив. Щоправда зіграв у заключних матчах. Схожа ситуація і з іншими: як не ушкодження чи травми, то картки. Тоді все це якось навалилося разом і одночасно. Було важкувато, але все у минулому. Скажу одне: ті із наших футболістів, котрі заміняли тих, хто вибув, проявили себе добре.

Фото: fc.if.ua

У п'ятірці

- Середина поля у нас вирізнялася продуктивністю і корисністю. Кілька важливих ігор, впевнений, ми виграли завдячуючи найперше зусиллям гравців півзахисту. У першому колі, до перерви, ситуація була дещо іншою: тоді продуктивніше діяли наші оборонці – грубих огріхів у їхній грі не було, ми пропускали мало, а коли поступалися, то з різницею переважно у один гол. До зими за пропущеними м’ячами з поміж усіх учасників "Прикарпаття" було п’ятим. Уже навесні захист став "збоїти" помилявся частіше, але в цілому справлявся.

Воротарська позиція не повинна бентежити. Маємо трьох голкіперів хорошого рівня. Як у тренера у мене не боліла з цього приводу голова. Сподіваюся, у скорому часі відновиться Новак і після відпустки розпочне тренування.

Проблемні лінії

- У півзахисті потрібно підсилити гру, особливо у центральній зоні. На сьогодні у нашому розпорядженні замало гравців конструктивного плану, які повинні розпочинати атаки. Наразі це Боришкевич. Є ще молодий Кузьмин, але вже зараз цього замало. Потрібно ще хоча б одного виконавця із задатками плеймейкера. По крайніх хавів ми говорили вже - на їхньому рахунку найбільше голів у сезоні. Чи варто ще щось додавати?

Ще напередодні першолігового турніру наша атакувальна ланка бачилася найгрізнішою. А насправді вийшло так, що годі було зібрати здоровими усіх чотирьох разом. В основному через травми. Восени непогано виглядав Дитко, та після перерви наче десь розгубив свої козирі. Ніяк мені не вдавалося зваріювати атакувальну ланку – поєднавши міцних і фактурних Худоб’яка чи Барчука із легкими та швидкісними Цюцюрою чи Дитком. Окрім ушкоджень додайте сюди ще й дискваліфікації. Можливо ще з цієї причини нападники наші забивали не так часто і не так багато, як хотілося б.

Тактична схема
- Мені взагалі-то імпонує схема 4-3-3, тож якби випала можливість грати з ттрьома форвардами – обов’язково спробував би хоча б у кількох іграх. Бодай, щоб подивитися як це спрацює. До речі, на зимових зборах ми якраз за такої ігрової постави вели практично усі спаринги і у нас достоту непогано виходило.

Окремі матчі

- Були матчі, у яких нам вдавалося практично усе: хлопці діяли невимушено, легко, грали наче у власне задоволення, пр цьому неабияк тішачи глядачів. Це домашні матчі проти "Інгульця" та "Дніпра-1". Для себе особисто вирізняю протистояння з "Металістом 1925". Остання календарна зустріч. У цьому її важкість і особливість. Окрім усього іншого, хто б що не говорив, це був "Металіст 1925", який залишається футбольним брендом. До того ж "Прикарпаття" по ходу двічі поступалося у рахунку, але мої хлопці, що приємно, рук не опустили і досягли нічиєї. Було непросто ще і тому, що погода була такою, що грати у футбол було практично неможливо. Потрібно було зіграти "на характері" і футболісти його проявили.

Фото: fc.if.ua

Важливі футболісти
- Не є прихильником виокремлювати когось по прізвищах. На добрі слова, на похвалу, безумовно, заслуговує вся команда. Коли ж відзначати тих, хто спрогресував на сьогодні найбільше, то це, безумовно, все ті ж Конкольняк, Оринчак, Квасний. Достоту наполегливим є Геник. Він старанний, завзято працює на тренуваннях, хоча до складу потрапляє нечасто. Василь є доволі терплячим, а це, на моє переконання, головна ознака того, що він має достатньо характеру, щоб стати футболістом хорошого рівня.

Помітно додали за останній рік також Бойко і Француз. Попри адаптацію, пов’язану з переходом з обласного рівня та травми, розкриває свій потенціал Барчук… Вважаю, що на даний момент усі наші футболісти ще мають передумови і далі прогресувати. У професіональному плані їм ще є куди рости фахово.

Вчасне омолодження

- "Прикарпаттю" необхідно омолоджуватися – це загалом живий, безперервний і об’єктивний процес. І наскільки вчасно ми на це зважимося, тим успішніше виступатимемо у майбутньому, тим більше шансів проявити себе буде у сьогоднішніх запасних футболістів, гравців з команди U-19, чи то аматорів, котрих залучатимемо із змагань обласного рівня.

Коли правильно, виважено і вчасно підійти до вирішення цього питання, переконаний, що за півроку-рік за зовсім невідомих чи малознаних говоритимуть так, як нині за Оринчака з Конкольняком, Кузьмина і Цюцюру, Француза, Бойка та інших. Вікова ротація повинна бути, втім як і вікові гравці для того, щоб сформувати команду, щоб довкола цього стрижня старожилів обігрувалася молодь, мужніла, загартовувалася, вчилася, набувала досвіду.
Не буду сьогодні називати конкретних прізвищ хоча б із кількох причин. Найперше тому, що не готовий, сам ще не визначився остаточно, вагаюся. Ми не можемо також говорити тут і про те, наскільки масштабними виявляться ці кадрові зміни. Бо ту вже мова може йти не лише про досвідчених футболістів…

Попит на футболістів

- На тих гравців як Оринчак, Конкольняк та інших є попит. Тому дуже важко приймати рішення взагалі по тих гравцях, які повинні залишити команду. Стосовно молодих футболістів, то як тренер команди сьогодні, скоріше за все, волів би їх не відпускати. Вони конче потрібні "Прикарпаттю". Водночас, як колишній гравець, не став би перешкоджати. Моя позиція така – коли будуть пропозиції, то нехай наші футболісти зважуються на перехід. Я свідомий того, що із втратою виконавців ми на певний час послабимо колектив у якихось ігрових аспектах, але натомість з кращого боку матимуть шанс заявити про себе резервісти, новачки… Є тут інша важлива сторона справи – фінансова. На кошти, виручені від трансферу гравців, наша футбольна структура (а найперше – команда) могла б певний час протриматися.

Спад Худоб'яка

- Два сезони поспіль Халк був найкращим бомбардиром і гравцем у Другій лізі. Напередодні старту першолігового турніру у фахівців, тренерів, суперників тільки й розмов було, що про нього – схоже остерігалися. Натомість якась невиразність у грі упродовж чемпіонату. Не склалося на початку, не пішло мабуть, впевненість пропала. Так, він був активним, мав моменти, створював напругу біля воріт суперників, але нападник повинен забивати голи. А у нього – не вийшло. Потім була серйозна травма, яку отримав у Луцьку, а відновившись – тривалий час не міг пробитися до основи. Проте, без сумніву, футболіст він майстерний. Сподіватимемося на нього.

Фото: fc.if.ua

Про суперників
- Віддавна вже не пригадую такої сильної Першої ліги. Трохи розчарувало, що знялися дві команди і те, що неконкурентоспроможні "Суми" таки залишили. В цілому, чемпіонат видався цікавим: лідери втрачали очки у матчах із середняками, а у суперечці рівних, здавалося, команд, важко було щось передбачити. Лідерська позиція "Дніпра-1" - закономірна. Для себе підмітив чи то деталь чи то тенденцію: не всюди глядач іде на стадіон. Багато уболівальників приходить у нас в Івано-Франківську, також у Луцьку, Харкові, Дніпрі, Волочиську. В інших населених пунктах такої активності не спостерігається, хоча ті колективи посідають місця у верхній частині турнірної таблиці. Чим не парадокс. Варто задуматися, адже команди грають для глядачів.

За підбором виконавців вважаю "Волинь" була найсильнішою командою у лізі – ледь не кожен футболіст лучан свого часу виступав у Прем’єр Лізі. А найкращим гравцем першої ліги однозначно вважаю Дениса Кожанова. Також непоганих хлопців підібрав у "Дніпрі" Михайленко: молода перспективна основа, поряд з якою бувалі Кравченко, Польовий, Куліш… Щось схоже, як зараз у нас. Або ж нагадує мені пору, коли наше "Прикарпаття" у 1994-му поверталося вдруге до Вищої ліги. Тоді поряд з братами Юрченками, Ватаманюком, Турянським грала молодь – я, Тарас Ковальчук, Роман Максим’юк…

Плани на міжсезоння

- З третього червня футболісти офіційно перебувають у відпустці до 20 числа. Опісля спершу тиждень працюватимемо у Івано-Франківську, після чого вирушимо на тренувальний збір. Наразі питання про те, куди поїдемо, вирішується: можливо це буде добре знайома нам Яремча, а може й Закарпаття. Однозначно ставитимемо завдання поборотися за вищі позиції. Яким зараз я бачу ці орієнтири сказати не просто – потрібно усе зважити. Як максималіст, я міг би вже сьогодні заявити, що хочу виграти турнір Першої ліги, але ж потрібно залишатися реалістом, адже колективи, які у сезоні 2018/19 посіли у підсумковій таблиці з першого по восьме місця мали бюджет у 2-3 рази більший у порівнянні з фінансовими можливостями "Прикарпаття". Саме тому вважаю досягнутий результат нормальним.

Усвідомлюю, що не можна мати усе і одразу. Нагальною є потреба у тренувальному полі, може навіть і не одному. Здалося б уже вирішити питання із автобусом. На більш віддалену перспективу – організація клубної бази із харчоблоком, готелем, медичним центром. А ще залишається стадіон, котрий потребує щоденної уваги. Не знаю, чи варто уголос мріяти про зміни на "Русі". Відколи мене призначили його директором, маю задумки, ідеї. Але це знову ж таки кошти. Зрештою, це тема сподіваюся, для однієї із наших наступних зустрічей і розмов.

Пресслужба ПФЛ за матеріалами fc.if.ua