Форвард "Енергії" Гайдаєнко: змінити громадянство не погодився б

У рубриці "Обдарована молодь" інтерв`ю з форвардом ФК "Енергія" Нова Каховка Сергієм Гайдаєнком

 


У рубриці "Обдарована молодь" інтерв`ю з форвардом ФК "Енергія" Нова Каховка Сергієм Гайдаєнком

 

Напрочуд вдалий фініш вийшов у поточному чемпіонаті другої ліги у новокаховської «Енергії». Вона виграла чотири матчі з п’яти, а останній і взагалі видався по-особливому ефектним. На очах рідних уболівальників було розгромлено «Арсенал-Київщина» з Білої Церкви — 4:0. Дублем відзначився 20-річний форвард Сергій Гайдаєнко, котрий, до речі, є вихованцем місцевої ДЮСШ. Саме з його перших кроків у футболі й почалася наша бесіда.

 

— Ти родом із самої Нової Каховки, зараз там відпочиваєш після виснажливого сезону?

— Не зовсім так. Взагалі-то я з Каховського району, є таке селище міського типу Любимівка. Там і мешкаю з батьками, зараз у них.

 

— Як же ти потрапив до футбольної ДЮСШ? Футбол полюбив змалечку?

— Як усі звичайнісінькі хлопчаки ми з друзями любили футбол, грали у дворі, у школі. А потім перейшов у ДЮСШ з Каховки, і вже там тренувався, їздив після школи. У 10-му класі поїхав до Севастополя, там залишився, грав і закінчував школу. Одночасно з отриманням атестату закінчилися мої виступи у чемпіонаті ДЮФЛ, виступав за команду U-19. Коли ж Крим анексувала Росія, повернувся додому, в «Енергію». Вирішив спробувати. Адже до цього було ще  дитинство, а зараз вже зовсім інше — дорослий футбол.

 

— У твоєму профайлі значиться, що ти вперше зіграв у чемпіонаті ДЮФЛУ 7 вересня 2008-го, тобто у 12 років.

— Так, у Каховці я грав за команди навіть 1994 року, підтягували мене. Дуже рано почав грати за старших, і так продовжувалося й надалі.

 

— Хто тебе тренував у Каховці?

— Удома працював під орудою Юрія Окула, він потім вже дорослу «Енергію» тренував. Якось зателефонували з Криму, мене і ще одного хлопця запросили приїхати на перегляд. Ми зіграли, і нас взяли, а потім у Севастополі Віктор Ткаченко тренував, згодом Андрій Добрянський.

 

— Це ж ризиковано: перед випускним класом змінювати школу, місто.

— Якось я тоді не зациклювався на цьому. Хотілося випробувати свої сили в більш сильному колективі. Севастополь тоді у вищій лізі ДЮФЛ грав, а Каховка — в першій. Мріяв спробувати цей рівень, а за школу не сильно переймався. Тим більш, я непогано вчився, не сказати що добре, так, нормально. І мені дуже кортіло грати в футбол, пробуватися в більш сильних командах.

 

— Як тебе зустрів Севастополь?

— Дуже красиве місто. Я й досі сумую, адже там залишилося багато друзів. Якщо є вільний час, можу з’їздити в гості. Дуже гарне місто, і люди добрі. Мені все і відразу сподобалося — море, набережні, влітку відпочивати добре.

Та й для роботи всі умови — поля, на збори то до Ялти їздили, то до Алушти. Прекрасно! Тренери з фізпідготовки, окремо по нападникам, ледь не на кожне амплуа свій спеціаліст. Все подобалося.

 

— Сезон-2013/14 ти почав вже у команді U-19, зустрічався із юніорами «Шахтаря», «Металіста», «Зорі» гол забив. Без проблем перейшов на новий рівень?

— Не скажу, що було легко. Завжди є різниця: ти дорослішаєш, і там вже інший футбол, зовсім не такий, як у дитинстві. Не дуже легко це мені далося, а перехід з юніорського у дорослий взагалі виявився набагато важчим. Тут зовсім інші швидкості, фізична підготовка має бути іншою, важче звикати.

 

— З твоїми амбіціями, певне, сподівався невдовзі й до дублю «Севастополя» потрапити?

— Думаю, будь-хто з нашої команди мріяв перейти до дублю, а звідти у вищу лігу. Тоді «Севастополь» саме піднявся у Прем’єр-лігу. Хороші футболісти в першій команді були, в клубі — всі умови розвитку.

На жаль, згодом ми вже небагато грали навіть у U-19 — інші команди не хотіли їхати до нас, почалися всі оті події. Суперники боялися приїжджати, і ми мало матчів проводили.

 

— Так, 23 жовтня 2013-го ти зіграв свої останні три хвилини за «Севастополь». На власні очі бачив весняну окупацію Криму?

— Так, то вже коли нас розпускали. Вже було прийнято рішення, що ніхто не залишається.

 

— Тоді багато спортсменів, і футболістів зокрема, приймали російське громадянство. Тобі пропонували?

— Ні, тому що російське громадянство можна було прийняти, якщо у тебе родичі росіяни, або ти прописаний в Криму. Я ж у Любимівці прописаний, то мені не могли пропонувати. Та я б і не погодився.

 

— Наступний сезон ти почав в «Енергії», виходить, не знайшов інших роботодавців? Чи й не шукав?

— Були варіанти, намагався в дубль влаштуватися, але там не підійшов. Приїхав в «Енергію», тренер — Юрій Окул — з дитинства мене знав, сказав: «Пробувати тебе будемо, досвіду будеш набиратися». Й додавав, що краще у дорослому футболі варитися, аніж у дублі. Так і залишився.

 

— Знайомство з другою лігою ти почав із лави запасних — Окул не хотів ризикувати?

— Ну я з ним говорив на цю тему, ясно, що я недосвідчений, дуже важко навіть психологічно. До того ж у команді були непогані футболісти, і я розумів, що на даний момент їм поступаюся в багатьох компонентах. Ні, не ображався, працював далі. Шанс завжди буде, головне, правильно ним скористатися.

Починаючи з другого кола, я вже виходив і в основному складі. Відчув упевненість, кому ж не подобається в основі грати? Навіть голом відзначився, який запам’ятався, адже був першим у другій лізі. В гостях «Черкаському Дніпру», але ми програли 1:3.

 

— У тому чемпіонаті «Енергія» посіла передостаннє місце, тренера звільнили, склад команди майже повністю оновився, але ти залишився. Новий керманич Павло Матвійченко у тебе вірив?

— Він спілкувався зі мною. У перших турах я не виходив, а потім тренер почав підпускати. Думаю, якщо залишив у команді, значить вірив.

 

— Ти віддячив лише двома голами. До речі, на минулі зимові канікули ви пішли 12-ми, зараз — восьмими. Нинішній сезон складається більш вдало?

— Якщо рахувати при новому тренері, весною ми також непогано виглядали, набрали балів. А в цьому сезоні розраховували на більше. За великим рахунком ми втратили чимало необов'язкових очок — у матчах із «Суднобудівником» (0:1), з «Металургом» (0:0). Ми можемо вище бути, на 4-5 місцях.

 

— Нинішній наставник Олег Федорчук — фахівець відомий і амбіційний. Які завдання ставить перед колективом?

— Перед цим сезоном ставилася задача виступити не гірше, ніж у попередньому. Точніше, як навесні, тоді, коли він нас прийняв. Те ж п’яте місце вважалося б гарним результатом.

Завдання ж мінімум — бути вище інших херсонських команд — «Миру» і «Кристалу», котрі теж представляють нашу область. А глобальне завдання — п’ята позиція і вище. Самі розуміємо: як граємо, на тому місці й знаходимося.

 

— Як складаються твої стосунки з Федорчуком?

— Начебто нічого, нормально. Хороший тренер, досвідчений. Тренування цікаві, не тільки молоді хлопці, а всі футболісти хочуть прогресувати. Під час чемпіонату траплялося і по два тренування в день, та заняття дуже цікаві, все подобається.

 

— Які загалом враження від чемпіонату?

— Турнір цікавий, набагато більше рівних команд, немає такого, щоб лідер постійно вигравав. Аутсайдер може без проблем фаворита обіграти. Ось ми вдома перемогли «Рух» — 2:1, хоча ніхто не вірив в нас, що зможемо обіграти їх. Цікаво з усіма суперниками грати.

 

— У цьому сезоні ти вже йдеш на особистий рекорд — три забитих м’ячі.

— Завжди хочеться більшого. Тренер бачить в мені правого форварда, або правого хава, дивлячись, за якою схемою граємо. В останніх матчах навіть під нападаючими грав. Певна річ, рідко засмучував воротарів, багато не забив. Моменти були, майстерності не вистачає.

 

— Сергію, зараз канікули. Чим займаєшся?

— Так, довгоочікувана відпустка, зараз просто відпочиваю, вдома з сім’єю — з батьками і дівчиною Дашею. Скоро сесію поїду в університет складати — заочно навчаюся у Херсоні, на факультеті фізичного виховання.

 

— Зізнайся, розлінився? Встаєш тільки до маминих млинців, чи, може, зранку зарядку й пробіжки робиш?

— Перші дні намагався взагалі про футбол не думати, хотів відволіктися, перемикнутися на щось. Та потім почну підтримувати форму, тренуватися індивідуально. Тренер поговорив зі мною, пояснив, які аспекти потрібно покращити у грі. Тож тренуватимуся, сто відсотків. Тому що відпустка швидко промайне, а треба бути у формі.

 

— Як саме відволікаєшся від роботи?

— Люблю відпочивати з друзями, зі своєю дівчиною. Можемо сходити в кіно, в ігри комп’ютерні пограти, книгу почитати. Словом саме психологічно відпочити.


Андрій ІВАНЧЕНКО, для pfl.ua

Премія "Золотий талант України" - інформаційний партнер ПФЛ України

Copyright © 2008  http://pfl.ua/
Професіональна футбольна ліга України

 вернутся назад