Згадуючи Лобановського: нашим сучасником та учителем був ГЕНІЙ

Авторитетний історик українського футболу Артур Валерко згадує Валерія Лобановського

Такі дати розділяють буття на «до» і «після»: відколи цей стрімкий рудий хлопець увірвався у київський футбол, почалася нова ера. Його ера.
Лобановський був одним із улюбленців столичної публіки та першопрохідців всесоюзної спортивної слави українського футболу – разом із прекрасним поколінням футбольних «шестидесятників» він долучився до першого в історії союзного чемпіонства київського «Динамо». Радував своєю грою вболівальників одеського «Чорноморця» та донецького «Шахтаря».

Рано завершив ігрові виступи, тому що бачив перед собою нові цілі та завдання. Молодий амбітний тренер вивів «Дніпро» у Вищу лігу чемпіонату СРСР, і саме відтоді ця самобутня команда заклала підмурки своїх великих успіхів. У тандемі з Олегом Базилевичем Валерій Лобановський створив СИСТЕМУ – режим роботи та тактики, за якого вдавалося максимально розкрити потенціал підопічних.

Кубки кубків 1975 та 1986 років, Суперкубок Європи 1975 року (і тут він був першопрохідцем), відразу кілька півфіналів та втішних медалей єврокубків, Олімпіади, континентальних турнірів – велика праця Лобановського на чолі рідного «Динамо», збірних СРСР, ОАЕ, Кувейту та України справедливо внесли ім’я знаменитого киянина в короткий перелік найвидатніших тренерів своєї епохи поруч із Рінусом Міхельсом, Удо Латтеком, Деттмаром Крамером.

Багато було труднощів та поневірянь на шляху великого Лобановського, бюрократи та заздрісники намагалися похитнути його позиції, спинити творчу роботу, але результат ставив їх у безвихідне становище, підтверджуючи правильність шляху ВВЛ. Врешті-решт, троє володарів «Золотого м’яча» – Олег Блохін, Ігор Бєланов та Андрій Шевченко – також є визнанням інноваційності та тренерського дару Валерія Васильовича…

Він прожив прекрасне життя, хоча й не сказав останнього слова в футболі, покинувши його прямо під час гри. Наша вдячність не обмежується визнанням очевидного – нашим сучасником та учителем був ГЕНІЙ. Вулиці Лобановського, стадіон Лобановського, школа імені Лобановського – нехай український народ пам’ятає одного з найвидатніших своїх синів!

Фото: прес-служба ПФЛ
Артур Валерко