1 ліга
 2 ліга
Новини
Проекти ПФЛ
Семінари
Розклад трансляцій
Відео
Форум
Корисні посилання
Методичні матеріали
Зворотний зв'язок
Контакти

МЕТОДИЧНИЙ РОЗДІЛ
Травми

На початку березня на адресу президентів професіональних футбольних клубів та ліг було надіслано офіційні листи, в яких роз’яснюється необхідність прийняття додаткових заходів щодо запобігання травматизму гравців та організації необхідного рівня кваліфікованої швидкої медичної допомоги у разі отримання травм. Статистика дійсно сумна – більша частина летальних випадків наставала в результаті зупинки серця та важких травм. Як показали розслідування, принаймні кількох спортсменів можна було врятувати, акби правила техніки безпеки та вимоги до місць змагань були дотримані.
Важкі травми, що отримують футболісти, доводять, наскільки травмонебезпечним є футбол. Відтак, в іншому листі ФФУ пропонує клубам «взяти під контроль проведення тренувального процесу і змагань з футболу, які дозволяються тільки у разі організації чергування у місці тренування/змагання лікарів клубів, команд, медичних фахівців запрошених за договором, що оснащені необхідними ліками і матеріалами для надання першої медичної допомоги постраждалим при отриманні спортивних травм».

Цим матеріалом ми розпочинаємо публікацію серії статей, в яких спробуємо ознайомити читачів, а насамперед, спортивних лікарів, з проблемами футбольного сьогодення та способами їх вирішити.

На запитання прес-служби відповів Перший заступник голови спортивно-медичного комітету ФФУ Попов В'ячеслав Дмитрович.

– В’ячеславе Дмитровичу, на Ваш погляд, чи має право на існування  поєднання понять «здоров’я» та «професіональний спорт» у футболі?
– Безперечно. Треба розуміти, що таке поєднання – це жорстка вимога сьогодення, адже професіональний спорт, зокрема, футбол,  потребує максимальної фізичної віддачі. І якщо футболіст не має відповідного здоров’я, то постає проблема належної фізичної форми. Звідси: не маючи принадного спортивного стану, футболіст не зможе досягнути рангу,  необхідного на сьогоднішній день. Ви подивіться, наскільки динамічні рухи потрібні для участі у змаганнях міжнародного рівня:  футболісти того ж «Інтера» або будь-якої іншої команди виконують їх на колосальних швидкостях. Технічні критерії настільки високі, що без відповідного здоров’я футболіст як професіонал не сформується.
–     Внаслідок травми погіршується загальний стан здоров’я. Чи завжди футболіст має можливість повернутися до професіонального спорту?
На жаль, є травми, які вимушують футболіста припинити кар’єру та залишити професію. На сьогодні цей факт дійсно є проблемою. І, якщо взяти статистику травм в українському футболі, то згідно з матеріалами, які ми отримуємо від футбольних клубів, у середньому від 200 до 270 травм трапляються в футболістів щорічно. Та частина травм, що оперується, складає приблизно 3-5%. Решта виліковних травм лікуються з хорошим результатом консервативним методом.
– Тобто більшість футболістів має шанс повернутися до професіонального футболу…
– Звичайно. Не варто стверджувати, що складні травми призводять до інвалідності. Справа в тому, що хірургічне лікування травми зводиться до повернення футболіста або в життя, або в спорт. Наведу конкретний приклад: Пучков Сергій, футболіст «Динамо», член молодіжної збірної країни, отримав травму колінного суглобу, ускладнену відривом хрестоподібної зв’язки від стегнової кістки разом зі хрящем. В Україні технології повернення хряща на місце просто не існувало і було прийнято рішення провести лікування за кордоном. Прикро констатувати, але він єдиний поки що футболіст з України, якого відправили до Німеччини, де було проведено унікальну, навіть для новітніх західних технологій, операцію з клонуванням хряща. Тобто, взяли ДНК власного хряща, виростили його клітинну масу, сформували вирощений хрящ, у нього помістили зв’язку, відірвану з разом з хрящовою основою, за чим послідувала подальша жорстка фіксація положення протягом 2 місяців. Така маніпуляція дала прекрасний ефект відновлення цього важливого функціонального анатомічного компоненту людського тіла.
Після завершення реабілітаційного періоду, який, до речі, забрав більше року, цей футболіст повернувся у великий футбол і наразі перебуває в Москві.
– Які травми можуть поставити крапку на кар’єрі футболіста?
–     В основному, це травми суглобів. На першому місці у нас травма гомілковостопного суглобу. На другому – колінного суглобу. І, звичайно, характер травм відрізняється. Це травма меніска, своєрідного амортизатора всередині суглобу, на хрящовій основі, він просто розривається по секторам.
Крім того, це травми  колатеральних зв’язок – ті зв’язки, що укріплюють колінний суглоб. Вони або надриваються, або рвуться при рухах, що відрізняються високою динамікою.
Найчастіше застосовується консервативне лікування цих ушкоджень, й оперативно – по меніску. Я не веду мову про відрив хрестоподібної зв’язки – це проблема проблем у футболі, оскільки вони потребують найскладнішого оперативного лікування, й у переважній більшості випадків потребують довгого періоду реабілітації.          
– Ви маєте на увазі, що такий вид травм в Україні практично не виліковний…
– Хочу одразу підкреслити сутність хірургічного лікування. Кожний травматолог може повернути футболіста в життя. А що стосується повернення у спорт – то це є проблемою.
І пов’язано це з нестачею сучасного ендоскопічного технічного обладнання, яким користуються лікарі. Стосовно професіоналізму, за технічного забезпечення, мені б хотілося відзначити клініку Лінька, а також відділення травматології у Феофанії. Зазірний Ігор Михайлович – спеціаліст найвищого класу – повертає переважну більшість футболістів у стрій. Питання тільки у тому, що скільки коштує.
–     З чим пов'язаний ризик отримання травми – це технічні помилки футболістів чи наслідок ситуації, що виникають під час гри або тренування?
– По-перше, це неуважне відношення футболіста до правильності проведення розминки. Розминка включає в себе дуже активні вправи на розтяжку сухожилля та зв’язкового апарату. Якщо спортсмен неналежно ставиться до розминки, звідси й всі негаразди на футбольних полях під час матчів. Саме це, мабуть, є причиною всіх травм, які він отримує і в тренувальному процесі, й в ігровій практиці. По-друге, це технічна підготовка спортсмена. По-третє, слід усвідомлювати, що футбол – це контактний вид спорту і в залежності від майстерності футболіста й виникають ці травми. Тобто, некоректне виконання технічних вправ: не той підкат, не той елемент виставлення кінцівок при відбої м’яча, агресивність власна або з боку суперника.
Дуже значимим фактором є тренованість футболіста. Якщо він має високий рівень тренованості, фізичних даних, у нього не розвиваються елементи гіпоксії мозку, що виконує гальмовий ефект в момент зіткнення або відбору м’яча. Коли спортсмен пробігає велику відстань в анаеробному режимі, коли не вистачає кисню, він вже технічно не може реалізувати те, що виконував у тренувальному процесі. Ця нестача кисню, гіпоксія, призводить до дискоординованості рухів, що, власно, й призводить до отримання травми. Не завжди цей фактор стає причиною травми, але такі випадки трапляються.
–     Футболісти якого амплуа найчастіше отримують травми і з чим це пов’язано?
–  Відверто кажучи, дістається всім: і лінії захисту, і лінії на півзахисту, і нападу. Важко виділити конкретні позиції, адже боротьба йде на всіх лініях футбольного поля. Якщо футболіст є справжнім професіоналом, він повністю віддається грі, втім, помічаються й сачки, такі собі симулянти, ті, хто так би мовити, відбуває свій час на полі.
–     Який найбільш оптимальний період реабілітації після травм?
– Тут треба усвідомлювати, що йдеться про реабілітаційний період внаслідок отримання різних травм. Кожні травми мають свої строки реабілітації. Наприклад, забої м’яких тканин забирають 2-3 дні. Ми застосовуємо кріотерапію, є спеціальні фізіопроцедури, є фармакологічні засоби, що сприяють розсмоктуванню гематом, і тренажерні комплекси. Весь цей комплекс сприяє швидкому відновленню спортсмена після забоїв м’яких тканин. Якщо мова йде про розрив зв’язочного апарату, тоді процес одужання, безперечно, затягується і займає близько 3-4 тижнів. Якщо травмовано меніск, тоді слідує операція плюс приблизно 2-3 місяці реабілітації.
–  Після яких травм період реабілітації найбільш тривалий?
–        Звичайно, це травми хрестоподібної зв’язки, що є найважкою у сучасному футболі – дуже серйозна по результату, по оперативному лікуванню, по прогнозу на майбутнє. Цікавим було питання, чи може спорт стати на заваді здоров’ю? Так, може. Наразі, якщо взяти хоча б працівників Федерації, видатних спортсменів, доводиться вирішувати питання оперативного лікування тазостегнового суглобу, заміни колінного суглоба
на протези. Скажу відверто, за ті 8 років, що я працюю у Федерації, нараховується близько
10 таких випадків.
 –    Тобто, застарілі травми нагадують про себе?
–     Це не одинична травма, а застарілі травми колінного суглоба, чиї наслідки ведуть до артрозоартриту, і ті суглоби поступово замикаються. Тобто, рухів на згинання, розгинання стає все менше за об’ємом виконання, і у кінцевому результаті розвивається больовий синдром,  який стає на заваді нормальному, звичному для спортсмена життю. І не залишається нічого, як замінити свій «зношений» суглоб на  протез.
–  Такі вікові зміни внаслідок занять спортом на професійному рівні лікуються тільки оперативно?
–  Так, наслідки застарілих травм можна усунути тільки шляхом оперативного втручання. Особливо, у віці 45-59 років.
–  Чи можливе лікування травм нетрадиційними методами у загальному розумінні медичного втручання?
–  Так, але треба диференціювати методи та підходи. Можна використовувати й ентеросорбцію, гемосорбцію, плазмаферез, це й питання використання квантової терапії, лазерних чи ультрафіолетових технологій, інвазивних та неінвазивних методів у випадку гнійних ускладнень. Якщо ми
маємо на увазі використання методів екстрасенсорики, то, зваживши п’ятирічний досвід моєї роботи в одній з лабораторій, скажу, що у цій галузі ми розчарувалися, адже експериментальні здобутки не принесли очікуваних результатів. Проте, які б методи стимуляції ми не використовували, вони ні в якій мірі не зможуть замінити якісного тренування та забезпечити необхідний рівень м’язових скорочень.
–  Якщо ми говоримо про список заборонених медпрепаратів, чи існують заборонені методи впливу на підвищення спортивних досягнень спортсмена?
–  У системі заборонених фармакологічних засобів, звичайно ж, існують і заборонені методи.  Їх ніхто не розшифровує, ніхто не дає визначення цих методів, адже узагальнити спосіб їх дії, впливу та результату в принципі неможливо. На сьогодні питання біохімізму м’язових скорочень настільки досконало вивчено, що у світі ведеться опрацювання будь-яких способів та методів, щоб максимально прискорити, підсилити, збільшити спортивні показники. І саме в області біохімії м’язових скорочень і ведуться ці дослідження.    
–  Які психологічні наслідки травми отримують футболісти? Чи виникає певний бар’єр перед поверненням у великий футбол?
–  Ми повинні розуміти, що травма веде за собою не тільки зміни фізичних параметрів у стані футболіста, а й психологічних. Це страх повторення ситуації. Уявіть собі ситуацію, в якій чітко відстежується механізм отримання травми: видатний футболіст після матчу ламає ключицу внаслідок того, що під час прийому м’яча погано згрупувався й впав на голівку плечової кості. Отримує удар по ключиці, ключиця ламається. Або інший варіант: воротар виходить на захват м’яча, й у цьому ж випадку нападник або півзахисник раптово вистрибує і ненавмисно б’є воротаря ліктем або рукою у зону ключиці, в результаті чого ключиця роздрібнюється на декілька частин – дві або три, в залежності від механізму отриманого удару. Внаслідок – проводиться оперативне лікування, при якому частини кістки збираються на спицю, закріплюється ключичне зчленування та залишки ключиці. Приблизно три тижні футболіст знаходиться у такому стані, металева пластина залишається на 6 місяців, після чого видаляється. Але в голові у нього все одно залишилася наслідкова реакція тієї травми, яку він отримав та як саме він її отримав. Та при наступному кидку або контакті йому необхідно докласти неймовірних пси-хологічних зусиль, щоб, так би мовити, виключити гальмовні процеси. А якщо він не в змозі подолати цю напругу? Тоді він не добігає, не виконує, не схоплює – і знову отримує цю травму. В таких випадках дуже важливою є робота психолога та тренера, який повинен зрозуміти психологічний стан травмованого футболіста та ці наслідки.
–  Швидше за все, тут більше значення має робота психолога, адже тренери завжди вимагають результату попри всі негаразди…
–  Відверто кажучи, наразі в майже жодному футбольному клубі немає спортивного психолога. Психолог, у розумінні медицини Заходу або Америки, не тільки діагнозує стан футболіста, він проводить терапію. На жаль, в Україні, крім Валентини Іванівни Воронової, завкафедрою психології в інституті фізичної культури, ніхто зі спортивних психологів не займається терапією – тільки діагностика, яка майже неприйнятна у футболі. Футбол – це командна гра і психологу для проведення діагностики стану кожного футболіста окремо знадобиться безліч часу, якого, на жаль, так не вистачає. Інша справа – індивідуальні види спорту. Наприклад, російський фігурист, чемпіон світу, Олімпійських ігор, не працював без допомоги психолога, який, до речі, допоміг йому позбавитися алкогольної залежності, залучивши до потужних тренувань та навантажень, та налаштовує на кожну сходинку спортивної кар’єри. Це і є безцінна індивідуальна робота спортивного психолога. А  коли тренер команди постійно знаходиться в рамках дефіциту часу, коли за 4-5 днів підготовки йому потрібно згуртувати колектив з футболістів, яких він отримав від з різних команд країни, я маю на увазі збірну. Йому потрібно неодноразово провести бесіду з кожним, провести тренувальний процесс, відновлення й таке інше. А психологічний момент залишається поза кадром. Хоча всі розуміють, що це потрібно, всі грамотно до цього підходять, але, на жаль, все залишається тільки в теорії.
–  В 2001 році при УЄФА було створено робочу групу з попередження травматизму. Чи існує подібна організація в Україні?
–        Так, дійсно, при УЄФА така група існує. До її складу увійшли відомі травматологи світового рівня, які працюють у футболі. До лікарів національних збірних поступив указ: описати будь-яку травму, отриману футболістами під час матчів, особливо під час матчів європейського та світового значення, або тренувань, згідно зі схемою-алгоритмом, яку було передано лікарям. До речі, заповнення такої анкети передбачається англійською мовою, якою володіють далеко не всі спеціалісти. Відверто кажучи, під час супроводження збірної на змагання різного рівня, ми не маємо часу опрацьовувати подібні опитувальники. Проте, ми доклали максимум зусиль, аби виконати цю роботу, адже розуміємо необхідність подібних досліджень. В результаті, ми отримали узагальнений матеріал у вигляді статистики отримання тієї чи іншої травми. Проаналізувавши його, важко сказати, наскільки корисним був такий звіт.
Стосовно такої групи у Федерації: нам не вистачає лікарів для збірної команди. У лютому у нас було 5 збірних, а лікарів всього троє. Масажистів взагалі немає. Така сама ситуація склалася у березні, коли ми елементарно були не в змозі закрити збори… Тому, про створення  подібних штатних структур не може йти й мови, адже все упирається у нестачу фінансування, у першу чергу, з боку держави. Більш того, у часи Радянського Союзу лікарі могли отримати інформацію на різноманітних з’їздах, конференціях, симпозіу-мах, яких у рік проводили 3-4 рази. Не було такого довготривалого періоду застою у  відомствах, такої інформаційної блокади, яку ми спостерігаємо зараз. Для того, щоб відвідати семінар у теперішній час за кордоном потрібно декілька тисяч євро, і вкласти їх в підвищення кваліфікаційного рівня лікаря можуть дозволити собі 2-3 футбольні клуби з 58. В свою чергу, проведення внутрішніх  семінарів теж упирається в кошти. Наприклад, наприкінці березня відбулася конференція, проведення якої ми очікували протягом року. Тема надзвичайно змістовна – зміни у сфері допінгу. І   важливим було інформувати про всі новації не через сайт медичного комітету, а персонально, адже в деяких клубах першої та другої ліг немає доступу до Інтернету.
Крім того, спостерігаєть-ся своєрідний негативізм з боку спеціалістів. І пов’язано це, першочергово, з низьким рівнем видатків на заробітну плату. Таким чином, недостатнє фінансування майже повністю виключає можливість створення подібних робочих груп. Хоча необхідність наслідування європейського досвіду має місце. Наразі ми розвиваємо прямі контакти з клініками Німеччини, Австрії, проводимо спільні дослідження у галузі травматизму м’яких тканин, кісткового матеріалу або зв’язочного апарату. Після чого проводимо онлайн консультації з клініками та демонструємо результати. Однак, ті ж консультації мають комерційне забарвлення, адже такому спеціалістові фінансово вигідно проводити лікування в «своїй» клініці. Вартість лікування м’яких тканин складає 2-3 тисячі євро, а більш складні – 20-25 тисяч, які сплачуються або клубом, або самим спортсменом.
–  Які рекомендації Ви можете надати футболістам для запобігання отримання травми?
–     Спеціалістами УЄФА та ФІФА розроблено спеціальну методику проведення розминки. І наразі УЄФА намагається стандартизувати розминку з урахуванням статистики травм, випадки яких були зафіксовані в клубах. На мій погляд, цю концепцію необхідно донести до тренерів команд всіх професіональних футбольних клубів. Крім того, велике значення має постановка цілей тренувального процесу   – будь-то технічний аспект, чи виснажливість, чи швидкість. Кожна направленість тренувального процесу вимагає додаткових зусиль з боку футболіста відповідно до мети самого тренування. Варто приділяти увагу питанню з фармакологічним підтекстом. Грамотний лікар виважено використовує мінерали, вітаміни та препарати, які задіяні у синтезі компонентів у суглобах у вигляді змащувального матеріалу – глюкозаміну. Якщо вони використовують його у своїй фармакологічній програмі, то елементів травм буде значно менше. Більш того, тренувальний процес має включати в себе грамотну базову підготовку на тренажерних комплексах. Багато клубів мають чудову тренажерну базу, але нестача спеціалістів цього профілю негативно впливає на технічну сторону саме цього процесу. Відповідний підхід забезпечить відповідне зменшення кількості травм. До речі, дуже негативним аспектом є зловживання кількістю фармакологічних препаратів у лікуванні травм. Я маю на увазі використання стероїдних та нестероїдних препаратів, що змінюють стан сполучної тканини.  Тобто, має місце надмірне використання препаратів, до яких треба ставитися з обережністю. Дійсно, з одного боку вони є достатньо ефективними та зменшують строки реабілітаційного періоду, а з іншого – завдають шкоди організму. Лікарі необдумано використовують гелі на основі цих препаратів на великих ділянках. Наприклад, проводять масаж на основі використання
Діп Реліфа або протизапальних засобів, які всі поглинаються шкірою та змінює стан сполучної тканини, що часом призводить до негативних наслідків.

 

Прямі відео трансляції:
ВІТАЄМО!
Бреус Д.В. - 26!
deco_lower


Останні відеозаписи:
Матчі ПФЛ
14 Тур. Миколаїв 1:2 Верес
14 Тур. Інгулець 1:0 Скала
14 Тур. Полтава 0:1 Авангард
14 Тур. Оболонь-Бровар 2:1 Колос
14 Тур. Черкаський Дніпро 1:0 Геліос
19 Тур. Іллічівець 3:1 Гірник-Спорт
19 Тур. Геліос 0:0 Колос
19 Тур. Верес 2:1 Суми
19 Тур. Нафтовик-Укрнафта 2:0 Десна
Приймальня ПФЛ:
(044) 529-94-94